Сторінка
14

Подолання комунікативних бар'єрів у взаємодії викладача зі студентами

На І етапі гри учасники поділилися на команди шляхом жеребкування. Вони повинні були побудувати 2 гарні, стійкі вежі, які змогли б простояти більш 3-х хв., висота макету (більш 1.50м).

На ІІ етапі кожна команда протягом 30 хвилин створювала свій проект на папері. Кожні 10 хвилин представники відділів проводили зустрічі. Будь-яке спілкування між командами заборонялося.

На ІІІ етапі команди мінялися технологіями. Тепер потрібно було за описом технології побудувати вежу за 30 хвилин. Макет треба було будувати за інструкцією – спілкування між командами заборонялося. Не можна було використовувати додаткові матеріали для створення веж.

На IVетапі ми приймали роботу. Команди знов мінялися роботами і робили презентацію роботи суперника – її переваг та недоліків. Команди аналізувалися по критеріям спільної праці. Підсумки заняття відбувалися шляхом обговорення в групі:

– Що допомагало будувати вежу, що заважало?

– На що звертали увагу під час роботи?

– Хто показав себе з іншого боку?

– Як цей досвід можна використовувати у роботі?

Мета сьомого, заключного заняття була найважливіша: ми повинні були стежити за емоційним станом учасників, орієнтувати групу на надання психологічної підтримки, якщо вона комусь потрібна.

Заняття розпочалось як завжди з ритуалу зустрічі, потім була рефлексія минулої зустрічі і психологічна розминка. Відкривала останнє заняття вправа «Рішуча розмова». Її суть полягала у тому, що усі по черзі висловлювалися про те, від яких слів і звичок у спілкуванні з людьми вони хотіли б позбутися. Причому все треба було актуалізувати, тобто проговорити і продемонструвати групі, знову таки – щиро і відверто.

Далі була вправа «На прийомі у психолога». Всі учасники заняття по мірі психологічної готовності вибирали зі свого середовища «психолога» – значущого іншого, і, уявивши собі, що прийшли до нього на прийом із своїми проблемами, які заважають нормальному спілкуванню вдома або на роботі, розповідають йому про це.

Наступна вправа «Валіза» – головна вправа заняття, остання для групи. Один з учасників виходив з кімнати, а інші готувати йому в далекий шлях «валізу». У цю валізу збирали те, що, на думку групи, дуже потрібно людині в спілкуванні з іншими людьми, обов’язково враховуючи позитивні характеристики, які група особливо цінує в ньому. Не забували «збирати» і те, що заважає цій людині, від чого їй слід позбутися. Обирався «секретар», який на одній стороні зверху ставив знак «+», на іншій – знак «–». Під знаком « + » група збирала все позитивне, а під знаком «–» – все негативне.

При цьому кожна характеристика була підтримана більшістю групи, якщо були заперечення, сумніви, ми утримувалися від категоричній оцінки. Для гарної «валізи» потрібно не менше 5-7 характеристик.

Далі учаснику, який виходив, зачитувався і передавався цей список. У нього було право лише на одне питання, якщо йому щось незрозуміло. Потім виходив інший учасник групи і вся процедура повторюється. Врешті-решт, це дає підстави до деяких висновків. Після виконання вправи «Валіза» була зроблена музична пауза.

Підводячи загальний підсумок тренінгу, кожен член групи заключав угоду (контракт) з самим собою, відповідаючи на такі питання:

1. Що нового про себе я дізнався під час занять групи?

2. Що нового я дізнався про інших?

3. Що я хотів би змінити в собі за підсумками роботи в групі?

4. Яким чином я буду це робити?

Угода вкладалася в конверт, на якому вказувалась точна поштова адреса того, хто його підписав. Всі конверти здавалися нам. Через місяць ми розіслали їх за вказаними адресами. І в учасників була ще одна можливість зустріти себе самого таким, яким кожен з них бачив себе в кінці роботи групи.

Досвід, набутий у процесі корекційно-розвивальної програми, дозволяє виробити певний соціально-психологічний «імунітет». Він допомагає вирішувати складні проблеми, які виникають в особистому і діловому спілкуванні педагога. Вміння і навички, які формуються в штучно створеному соціально-психологічному середовищі, допомагають ефективно долати труднощі, збагачувати міжособистісні відносини в педагогічному колективі і долати комунікативні бар'єри, що виникають у педагога в його професійній діяльності.

У результаті дослідження було виявлено, що вправи і заняття, спрямовані на попередження й подолання у викладачів комунікативних бар'єрів допомагають ефективному подоланню комунікативних бар'єрів у взаємодії викладача зі студентами.

Для перевірки ефективності формувального експерименту, нами був проведений контрольний зріз, який проходив за аналогією до констатувального експерименту.

Таблиця 2.4

Порівняльна таблиця результатів, одержаних за методикою «Чи вмієте Ви слухати?» (Є.І.Рогов) на етапі контрольного експерименту

Рис. 2.3.1Результати дослідження, одержані за методикою «Чи вмієте Ви слухати?» (Є.І.Рогов) на етапі контрольного зрізу у КГ

Рис. 2.3.2 Результати дослідження, одержані за методикою «Чи вмієте Ви слухати?» (Є.І.Рогов) на етапі контрольного зрізу у ЕГ

Для більш наглядної демонстрації підвищення рівня показника вміння слухати наведемо порівняльну гістограму (рис. 2.3.3).

Рис. 2.3.3 Порівняльна гістограма підвищення рівня показника вміння слухати у КГ та ЕГ до та після формувального експерименту

Таблиця 2.5

Порівняльна таблиця результатів, одержаних за критеріями методики діагностики «перешкод» у встановлені емоційних контактів (В.В. Бойко) на етапі контрольного експерименту

Аналіз результатів діагностики за показником невміння управляти емоціями показав, що серед досліджуваних контрольної групи 30% мають високий показник вміння управляти емоціями, 40% – середній показник, 30% – низький. Досліджувані експериментальної групи мають таку позитивну динаміку: 60% – високий рівень , 40% – середній показник, 0% – низький.