Сторінка
9

Предмет, завдання, основні категорії педагогіки

Дозволяють підвести підсумки попередньої взаємодії, коректувати свою діял-ть, планувати та будувати майбутню взаємодію, залучати до аналізу (спостереження,анкет-ня,тест-ня,самоконтроль,самооцінка)

Можна класифікувати також за ступенем розповсюдженості:

1) традиційні,стандартні, загальновідомі

2) нестандартні, нетрадиційні, авторські

Поняття про методи, прийоми виховання. Методи формування свідомості особистості

Метод - це шлях, спосіб досягнення передбаченої мети.

Прийом виховання – елемент методу виховання, необхідний для ефективного застосування методу в конкретній ситуації.

Засоби виховання – вид суспільної діяльності, який може впливати на особистість у певному напрямі.

Методи виховання - це шляхи і способи спільної взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців з метою досягнення виховних цілей. Виховання особистості пов'язане насамперед із процесом формування свідомості особистості. Свідомість - найвищий рівень психічного відображення дійсності, властивий лише людині, як суспільне історичній істоті. Свідомість виступає як сукупність чуттєвих і розумових образів, які безпосередньо змінюються і опосередковано виникають перед суб'єктом у його внутрішньому" досвіді і передують його практичній діяльності. Вплив на свідомість - це вплив на розум і почуття людини з метою формування в неї позитивних якостей.

Основні методи впливу на свідомість особистості: бесіда; методи дискусійного характеру; переконання, навіювання; метод прикладу. Бесіда - метод, за допомогою якого відбувається процес спілкування, є джерелом взаємовідносин між об'єктом і суб'єктом виховання. Задача: привернути учнів до оцінки подій, вчинків, явищ суспільного життя І на цій основі формувати у школярів відповідне ставлення до навколишньої дійсності. Основоположними в бесіді мають бути факти, які розкривають соціальний, моральний чи естетичний зміст суспільного життя. Бесіди бувають: фронтальні, групові, індивідуальні, прогнозуючі і непередбачувані. Лекція - це розгорнутий і організований в доступну форму систематичний виклад суті тієї чи іншої проблеми (краще сприймають учні старшого шкільного віку). Переконливість доказів та аргументів, обґрунтованість та композиційна чіткість, справжній пафос, живе і доброзичливе слово вчителя сприяє емоційному впливу лекції. Дискусія - це метод, за допомогою якого здійснюється групове обговорення проблеми з метою досягнення істини шляхом зіставлення різних думок. Дискусії притаманні: чіткість мети, бездоганна компетентність, науковий підхід до проблеми, що обговорюється, повага до аргументів противника, водночас обгрунтована, послідовна критика позицій опонента. Переваги: координує думки окремих осіб; стимулює учасників чітко і точно формулювати свої думки; помітними стають помилки в мисленні; удосконалює вдалі прийоми дискутування; допомагає з'ясувати власну позицію; в результаті обміну досягти всебічного об'ємного бачення предмета обговорення. Диспут - обговорення будь-якого питання, проблеми з метою правильного його розв'язання. Підвиди: диспут-лекція, диспут-конференція, диспут-дискусія. Передбачає зіткнення різних, часто строго протилежних точок зору.

Переконання, навіювання, метод прикладу. Ушинський: "на переконання можна діяти тільки переконанням".

Слово – основа. Вплив на розум, почуття людини з метою формування в неї позитивних якостей і подолання негативних.

Вимоги до слова вчителя: переконливим, культурним, зрозумілим, правдивим.

Методи організації діяльності і формування суспільної поведінки особистості та їх характеристика

До цієї групи методів належать методи привчання, тренування, педагогічна вимога, метод прогнозування, створення виховних ситуацій.

Характерна риса: вони знаходять своє конкретне втілення в будь-якому виді діяльності школярів.

Важливою умовою формування морального досвіду школярів є звернення педагога до власного, набутого в процесі життя і виховання досвіду дитини. Педагог покликаний спонукати дітей актуалізувати їхній життєвий досвід, створювати умови для злиття цього досвіду з "чужим", суспільно-історичним досвідом.

Педагогічна вимога - це метод педагогічного впливу, за допомогою якого педагог викликає і стимулює чи припиняє ті чи інші дії людей, виявляють у них ті чи інші якості. Макаренко: "сутність мого педагогічного досвіду . якомога більше вимог до людини, і якомога більше поваги до неї". Вимога може виступати перед учнем як конкретна реальна задача, яку йому необхідно виконати в процесі діяльності Вимоги бувають прямі (характеризується позитивністю, інструктивністю, рішучістю) в формі указу, приказу, пропозиції, не прямі - просьба, порада, натяк. Вчитель повинен дотримуватися міри в пред'явленні вимог.

Громадська думка - це система загальних суджень людей, яка виникає в процесі їх діяльності і спілкування і виражає ставлення до різних явищ, подій навколишньої дійсності, які становлять загальний інтерес. Громадську думку високо оцінював Макаренко. Громадська думка виступає як метод виховного впливу і як результат виховання: перетворення громадської думки в індивідуальну і індивідуальної - в громадську. Велике значення громадська думка має в колективі.

Прогнозування - передбачення на перспективу. В основі лежить прагнення особистості до майбутнього, до здійснення мрії, цілі, ідеї, проекту.

Прогнозування виступає і як життєво важливий процес, який здійснюється в усіх сферах діяльності особистості. Виражається в проектуванні, моделюванні, плануванні, висуненні відповідних гіпотез, передбачень Прогнозування визначає напрями дій, які породжують енергію для досягнення мети. Саме ця енергія і є основною рушійною силою, яка систематично веде особистість чи колектив від однієї перспективи до іншої. Макаренко - "метод перспективних ліній".

Прогнозування - відображується в плануванні шкільного життя (при його складанні слід враховувати потреби, нахили кожної особистості), створення виховних ситуацій (допомагає розібратися учням як вести себе в тій чи іншій життєвій ситуації). Виховною ситуація стає тоді, коли набуває педагогічного спрямування.

Опосередкована вимога – позитивне ставлення педагога до вихованця; не виявлено чіткого ставлення вихователя; негативна ставлення педагога до діяльності учнів.

Методи стимулювання та корекції поведінки і діяльності. Методи контролю та самок-лю їх характеристика

Стимулювати - означає спонукати, давати поштовх Імпульс думці, почуттю, діям. Методи стимулювання у вихованні це: змагання, заохочення, покарання.

3) Методи стимулювання діяльності і поведінки – допоміжна група, кожен метод використовується як відповідний стимул, що сприяє ефективному викор. методів двох попередніх груп.

Підгрупи:

- Способи емоц. стимулювання, що застос. в процесі формування свідомості особистості (влучний добір питань, аналіз проблемних питань, створення уявних ситуацій морального вибору, аналіз міркувань)

- Способи стимулювання діяльності школярів і досвіду позитив. суп. поведінки(гра, змагання, романтика, заохочення, покарання)