Сторінка
12

Предмет, завдання, основні категорії педагогіки

Структура спілкування: моделювання спілкування з класом; спілкування в момент початку взаємодії; управління спілкуванням в ході педагогічного процесу; аналіз здійснення системи спілкування і моделювання її на наступну діяльність.

Стилі взаємовідносин вчителя І учнів: стійко-позитивний, пасивно-позитивний, нестійкий (зустрічаються вчителі з негативним відношенням до дітей); ситуативно-негативний; стійко-негативний.

Методологічні основи процесу навчання. Рушійні сили процесу навчання

Методологічні основи процесу навчання – наукова теорія пізнання, яка передбачає єдність історичного та логічного в пед процесах, методологічний аналіз основних дидактичних понять.

Процес навчання - це динамічна взаємодія (співробітництво) вчителя та учнів, в ході якої здійснюється стимулювання і організація активної навчально-пізнавальної діяльності школярів з метою засвоєння системи наукових знань, умінь, навичок, розвитку всебічно вихованої особистості.

Складові процесу навчання: викладання (діяльність вчителя); учіння (діяльність учня). А детальніше: мета, засоби, результат.

Процес навчання є складовим процесу пізнання. Він є суперечливим, розглядається як процес постійного руху і розвитку. Тобто процес навчання характеризується складними характеристиками: великі і малі стрибки, осявання.

Методичною основою процесу навчання є пізнання і закони філософії (взаємозв’язок і взаємозалежність, єдність та боротьба протилежностей, заперечення заперечення, перехід кількісних змін в якісні).

Процес навчання зіткано з протиріч. Протиріччя - це об'єктивний факт навчання.

Це рушійні сили процесу навчання.

Суперечливість: між постійно зростаючими вимогами суспільства до процесу навчання і наявним станом освіти, яка потребує неперервного удосконалення; - між виникаючими під впливом вчителя потребами у засвоєнні знань, умінь, навичок і реальними можливостями учня; - між знаннями учня і умінням їх застосовувати.

Мотиви процесу навчання: - суспільні (хочу бути корисною для суспільства людиною); - пізнавальні (цікаво вчитись, бо щодня дізнаюсь про нове), - моральні (повинен добре вчитися); мотиви самовиховання (хочу розширити свій світогляд), мотиви спілкування.

Закономірності і принципи навчання. Методика їх реалізації в процесі вивчення певних дисциплін

Закономірності процесу навчання — стійкі повторювальні об’єктивно існуючі зв’язки, які зумовлюють його ефективність.

Чітко зафіксовані закономірності – закони.

1) процес навчання зумовлений потребами суспільства в освічених людях, які продовжать справу відновлення України, тому суспільна спрямованість навчання і виховання залишається закономірним і єдино-можливим, 2) процес навчання є провідною частиною комплексу навчально-виховного процесу; 3) процес навчання залежить від реальних навчальних і вікових можливостей школярів, 4) процес навчання закономірно залежить від матеріальних умов школи, 5) активність навчальної діяльності школярів залежить від наявності пізнавальних можливостей школяра; 6) зміст навчання залежить від його мети І завдань.

Принципи навчання – основні положення, які визначають зміст, організаційні форми і методи навчального процесу відповідно до його загальної мети та закономірностей.

принцип виховного навчання - через зміст, форми та методи навчання відбувається формування наукового світогляду особистості; 2) принцип навчання, що розвиває передбачає створення оптимальних умов для розвитку особистості; 3) принцип науковості передбачає пізнання учнями вже встановлених законів розвитку про суспільство, природу, людину; 4) принцип систематичності передбачає викладання навчального матеріалу логічно, послідовно; 5) принцип свідомості і активності в навчанні передбачає знання індивідуальних вікових особливостей учнів, їх інтереси; 6) принцип наочності спрямований на розвиток пізнавальних процесів учнів, на підвищення якості навчання. (Види наочності: предметна і образна; словесно-образна; умовно-образотворча (схеми, графіки, діаграми). Вимоги: не треба переобтяжувати урок наочністю; поєднувати слово і наочність; продумувати мету І спосіб показу, враховувати вікові особливості.); 7) принцип міцності - ґрунтовне знання матеріалу, передбачено формування установки на запам'ятання; 8) принцип посильності передбачає формування установки на запам'ятання; 9) принцип індивідуального підходу передбачає врахування рівня і розвитку учня (від легкого до важливого, від відомого до невідомого), 10) принцип зв'язку навчання з життям, теорії з практикою; 11) принцип оптимізації навчального процесу - вибір з ряду можливих варіантів такого з них, який в даних умовах забезпечує максимальну можливість ефективного розвитку задач.

Розвиваюча функція навчання. Методика її реалізації в процесі вивчення дисципліни

Головне призначення навчання - здобуття школярами знань, умінь, навичок. Проте ефективність навчального процесу оцінюється не лише сумою набутих школярами знань, а їх розумовим розвитком. У сучасній школі підсилення розвиваючої функції навчання - одне з найважливіших завдань. Розумовий розвиток пов'язаний з тим, що в процесі навчання у школярів збільшується обсяг знань, умінь

Розвиваючий характер навчання передбачає удосконалення розумових здібностей, які дозволяють людині здійснювати пізнавальну діяльність, що передбачає: 1) самостійність мислення, швидкість і міцність засвоєння знань, винахідливість при розв'язанні нестандартних завдань, критичність, гнучкість розумових операцій, перенос прийомів розумової діяльності, доведення вміння робити зіставлення, висувати гіпотези; 2) розвиток мовлення, збагачення та ускладнення словесного запасу, глибше розуміння змісту знань, опанування художніх образів, виразових засобів мови, логічність; 3) розвиток уяви, фантазії, спостережливості; 4) розвиток пам'яті.

Розвиваюча функція навчання - особлива для розуміння розвитку учня має психолого-педагогічний зміст. Розумовий розвиток учнів краще забезпечується при застосуванні проблемно-наукової групи методів: кмітливість (спритність їх думки набагато посилюється, коли дітей змалку привчають не тільки завчати матеріал, але й розмірковувати над ним, коли на підлітковій стадії (11-13р.) цілеспрямовано формується у них абстрактне мислення.

У процесі викладання української мови і літератури, зарубіжної літератури розвивати в учнів загальну культуру і моральні якості. У процесі вивчення Іноземної мови учні прилучають до здобутків світової культури. При вивченні математики в них формується логічне мислення, старанність, двоїстість мислення при розв'язуванні складних задач і рівнянь.

Саме розвиток визначає кінцевий результат навчально-виховного процесу. Коші вчитель не прагне розвивати в учнів у ході свого викладення - він перестає бути педагогом.

Двосторонній характер процесу навчання

Навчання - це різновидність діяльності людини, яка носить двосторонній характер: взаємодія викладача і учнів (одного чи колективу), що протікає в певних умовах (навчально-матеріальних, морально-психологічних, естетичних).