Сторінка
2

Предмет, завдання, основні категорії педагогіки

. Педагогічна література представляється для цього самий наймогутніший засіб. Вона знайомить нас з психологічними наглядами безлічі розумних і досвідчених педагогів і, головне, направляє нашу власну думку на такі предмети, які легко могли б вислизнути від нашої уваги.

Педагогічна література одна тільки може пожвавити виховну діяльність, додати їй те значення і ту цікавість, без яких вона скоро робиться машинальним проведенням часу, призначеного на уроки .

.Вона одна тільки може порушити в суспільстві увагу до справи виховання і дати в ньому вихователям те місце, яке вони повинні займати по важливості обов’язків, що покладаються на них. Педагогічна література встановлює в суспільстві , з однієї сторони, правильні вимоги відносно виховання, а з другого боку – відкриває засоби для задоволення цих вимог.

Потрібно стільки любові до дітей, щоб поодинці про них постійно думати, і суспільство не має права вимагати такої любові від кого б не було, якщо воно саме не показує участі до справи виховання.

Важко переконати деяких педагогів, що його особиста, недовголітня досвідченість, хоч їй і 40 або 50 років, ніщо перед досвідом декількох сторіч, в якому зосередилися результати педагогічної діяльності багатьох педагогів, притаманні, таких же як він, між якими було багато чудових талантів і незвичайних осіб, що віддали всі свої сили вихованню підростаючого покоління.

Але не для одних вихователів необхідна пед. Література, вона необхідна і для батьків.

Там, де історично не сформувалась громадська думка в справі виховання, як наприклад, виробилася вона в Англії тисячолітніми університетами і багатовіковими школами, діяльна педагогічна література являється найважливішим органом не тільки для виразу громадської думки, але і навіть для його розвитку і очищення. Ясна ж і визначена громадська думка про виховання, обізнана мета виховання, його вимоги і засоби, є саме той грунт, в якому може укорінятися самостійний розвиток громадського виховання – один з найважливіших історичних завдань загального народного розвитку.

Виховання діє, зокрема, на людину і на суспільство через переконання; а органом життя такого переконання і є педагогічна література.”

Сухомлинський В.О. з книги „Павлиська середня школа”: „Якщо вчитель вдумливо аналізує свою роботу, в нього не може не виникнути інтересу до теоретичного осмислення свого досвіду, прагнення пояснити причинно-наслідкові зв’язки між знаннями учнів і своєю педагогічною культурою. Логічний наслідок цього аналізу своєї роботи полягає в тому, що вчитель зосереджує свою увагу на якомусь боці педагогічного процесу, який на його думку, відіграє в даному разі найважливішу роль, досліджує, визначає факти, читає педагогічну і методичну літературу. Так починається вищий етап педагогічної творчості – поєднання практики з елементами наукового дослідження. В результаті після року, двох, трьох роботи вчитель виступає на теоретичному семінарі або на засіданні педагогічної ради з доповіддю . найголовніше, для вчителеві потрібен час, - це питання. Без читання, без духовного життя вчителя серед книжок втрачають сенс усі заходи підвищення його педагогічної кваліфікації.”

Організація і методи науково-педагогічних досліджень

Наукові дослідження – особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об’єктів, в якому використовують засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об’єкт. У педагогіці використовують фундаментальні і прикладні дослідження. Фундаментальні і теоретичні дослідження здійснюють науково-дослідні інститути, об’єднані в Академію педагогічних наук України, прикладні дослідження – науково-методичні центри вищої, середньої освіти Міністерства освіти і науки України.

Результати досліджень повинні відповідати вимогам: суспільна актуальність, наукова новизна, теоретична і практична значущість, наукова об’єктивність і достовірність, доступність висновків і рекомендацій для використання їх в інших наукових дослідженнях або в практичній діяльності.

Методи досліджень – сукупність прийомів і операцій, спрямованих на вивчення пед явищ і вирішення різноманітних науково-педагогічних проблем.

Метод науково-педагогічного дослідження шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання.

Метод педагогічного спостереження. Розрізнять спостереження пряме й опосередковане, відкрите й закрите, а також самоспостереження. Воно повинно мати план, визначити термін, фіксувати результати, повинно бути систематичним.

Метод бесіди. Джерело і спосіб пізнання педагогічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Необхідно мати план, основні і додаткові запитання, створити сприятливу атмосферу, враховувати індивідуальні особливості співбесідника, виявити пед. Такт, уміти запротоколювати бесіду. Отримані результати порівнюють з результатами інших методів.

Метод анкетування. Анкети бувають відкриті(можна висловити і власну думку) та закриті( пропонуються варіанти готових відповідей), полярні (відповіді „так” чи „ні”).

Метод експерименту. Констатуючий експеримент (вивчає наявні пед явища), перебірковий, уточню вальний (перевіряється гіпотеза, створена у процесі усвідомлення проблеми), творчий, формуючий (констатуються нові пед явища).

Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт.

Метод рейтингу. (оцінка окремих сторін діяльності компетентними суддями-експертами).

Метод узагальнення незалежних характеристик. Узагальнення відомостей про учнів, отриманих за допомогою інших методів, зіставлення цих відомостей, їх осмислення.

Метод психолого-педагогічного тестування – випробування учнів на певний рівень знань, умінь або загальну інтелектуальну розвиненість за допомогою карток, малюнків, задач-шарад, ребусів, кросвордів. Результати тестування визначають підрахуванням відсотків розв’язання тестів.

Метод соціометрії. Вивчення структури і стилю взаємин у колективі ( запозичений із соціології).

Метод-аналіз результатів діяльності учня.

Математичні методи: метод ранжування – розміщення зафіксованих показників у певній послідовності ( наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності). Метод моделювання – створення і дослідження моделей.

Теоретичні методи: аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, висновки.

Основні положення Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа). Зміст освіти в сучасній школі. Державний стандарт середньої загальноосвітньої школи

Концепція складається з таких частин:

1.мета, завдання і засади діяльності школи ( розвиток і саморозвиток школярів на основі повнішого використання внутрішнього потенціалу особистості, всебічний розвиток особистості, формування наукового світогляду, школа має бути єдиною і варіативною, демократичною, світською);

2.структура 12-річної школи (чотирирічна початкова школа, основна школа 5-9 класи, старша школа 10-12 класи);