Сторінка
20

Предмет, завдання, основні категорії педагогіки

Напрями роботи: з класом, з вчителями-предметниками, з батьками та громадськістю.

Класний керівник організовує і проводить різноманітну позакласну і позашкільну роботу з учнями, спрямовує роботу батьківського комітету.

Форми: словесні (бесіда, диспут), практичні (походи, екскурсії), наочні (діяльність музеїв, виставок.

Планування – усвідомлене цілеспрямоване прогнозування цілей виховання і шляхів їх досягнення.

План роботи класного керівника – шкільний документ, в якому представлено науково-обгрунтоване проектування становлення і розвитку класного колективу і кожного вихованця.

Структура плану: вступ, виховні завдання, зміст.

Види планів: перспективний, календарний, тижневий, щоденний, оперативний, окремого заходу.

Принципи планування: діяльнісного підходу, цілеспрямованість, комплексного підходу, системність, систематичність, взаємозв’язок виховної д-ть сім’ї та школи, врахув індив та вікових особл, опора на ініціативу та інтереси дітей, реальність, на перенасичувати.

План роботи скл на навч чверть, півріччя або рік і затвердж директором школи.

Основний розділ плану виховної роботи. + методика КТС

Завдання, зміст, форми і методи трудового і економічного виховання школярів

Праця - основа всебічного розвитку особистості. Різноманітні види трудової діяльності розвивають у них трудові навички і вміння, вольові якості, переконання.

Завдання: формування любові до праці, глибокої поваги до людей праці, творчого і відповідного відношення до праці, як до життєво-необхідної потреби; формування трудових вмінь, навичок, культури розумової і фізичної праці, суспільно-трудової активності; підготовка до виховання необхідних і посильних видів професійної діяльності; виховання нетерпимого відношення до порушників трудової дисципліни.

Трудове виховання історично притаманне нашій школі. Вся система початкової і середньої освіти пронизана ідеями політехнічного навчання, поєднаного з суспільно-корисною працею. Зараз в початкових класах зберігається ручна праця - в середній класах - праця в майстернях; проводиться літня практика учнів в старших класах - вибір професії, профорієнтаційна робота.

Напрямки розвитку трудового навчання: гуманізм, створення умов для розвитку задатків; демократизм (врахування вікових особливостей та врахування індивідуальності учня); диференційованість (передбачає індивідуальне та подвійне поєднання репродуктивної та продуктивної праці).

Види праці: навчальна, спрямована на пізнання учнями дійсності; вивчення способів перетворення світу; вироблення матеріальних благ, благ духовної культури, самообслуговування; суспільно-корисна праця.

Організація праці: підготовка (відбір трудових об'єктів); планування (визначення конкретних завдань); укладання договорів; організація і розподіл обов'язків; показ практичних вмінь; регулювання (стимулювання); оцінка.

Форми трудового навчання: шкільні майстерні; виробничі комбінати, заводи, цехи; гуртки, кооперативи.

Економічне виховання. Задачі: засвоєння учнями об'єктивних економічних законів в умовах ринкових відносин; формування системи економічних знань; розвиток економічних умінь (діловитість, прагматизм, заощадливість, відповідальність); оволодіння економічними поняттями; економічне мислення і поведінка; економічне усвідомлення відношення до праці, до природного середовища; формування економії і ощадливості.

Макаренко вважав, що працелюбність і здатність до праці не дано людині від природи, а виховується в ньому. В процесі трудової діяльності дітей потрібно розвивати їх вміння, орієнтуватись, планувати роботу, берегти час, знаряддя праці.

Економічне виховання – організована пед. д-ть, спрямована на формування економічної культура учнів. Е.В. здійснюється в процесі вивчення основ наук, економічних знань, географії, трудового навчання.

Розумове виховання. Методика роботи вчителя-вихователя по розвитку пізнавальних інтересів. Досвід Павлишської середньої школи

Розумове виховання - процес розвитку розуму, пізнавальних здібностей та інтересів дітей, озброєння їх знаннями, вміннями та навичками, формування наукового світогляду.

Розумове виховання передбачає, постійне удосконалення освітнього рівня учнів, розвиток і поглиблення інтересу до обраної галузі науки, техніки, мистецтва, виробництва; удосконалення суспільно-цінних мотивів навчання, прагнення до самовиховання і самоосвіти, уміння логічно обґрунтовувати свої думки, користуватися методами аналізу і синтезу, індукції та дедукції, систематично підвищувати культуру розумової праці.

Задачі розумового виховання: інтелектуальний розвиток (розвиток розумових сил та здібностей учнів); формування наукового світогляду; формування загальнонаукових умінь, навичок, культури розумової праці.

Шляхи розумового виховання: систематичне навчання, побудоване на основі принципів розвиваючого навчання, позакласна робота.

Способи формування пізнавального інтересу: визначення актуальності і новизни змісту навчального матеріалу; розкриття значущості знань; використання наочності; використання творів мистецтва і літератури; порівняння і аналогії; зацікавленість в навчанні, ефект парадоксальності; емоційність викладання; проблемність викладання; навчальні дискусії; пізнавальні ігри; застосування комп'ютерів.

Сухомлинський "Павлишська середня школа".

В центрі проблеми ставить задачу: навчити дітей мислити. У Павлишській середній школі були "уроки думки", на яких досягався зв'язок думки з її першоджерелом - оточуючим світом. У школі практикувались: написання маленьких творів, казок, складання математичних задач. Читання книжок називав засобом активної розумової діяльності. Закликав вчителів створювати проблемні ситуації, які вимагали від учнів самостійного вирішення навчальних задач. Навчання - найголовніший засіб розумового виховання.

Головна мета розумового виховання - розумовий розвиток. Розумове виховання означає постійне збагачення учнів усіма духовними цінностями суспільства; таке збагачення гармонійно поєднує навчально-виховний процес у школі і життя суспільства.

Найважливішим елементом розумового виховання є: продуктивна праця, дослідження, експеримент (при вивченні предметів природничого циклу), самостійне вивчення життєвих явищ, літературних джерел, літературно-творчі спроби (при вивченні гуманітарних предметів).

Мета, завдання, зміст, форми і методи естетичного виховання. Використання народних традицій у вихованні

Естетичне виховання - це процес формування цілісного сприймання і правильного розуміння прекрасного в мистецтві та дійсності Основою, на якій здійснюється естетичне виховання є певний рівень художньо-естетичного освоєння дійсності.