Сторінка
3
3. зміст загальної середньої освіти ( перехід на особистісні орієнтовані технології, українознавча спрямованість, сучасний зміст, посилюється практична й виховне спрямування мовно-літературної освіти, реалізація оздоровчої функції школи, інформатизація школи, зростаюча роль варіативного компонента - у старшій школі до 35%, пробільність навчання);
4.навчально-виховний процес ( диференціація і індивідуалізація, концентроване вивчення окремих предметів: поточний, тематичний, підсумковий контроль, державна підсумкова атестація;
5. середня загальноосвітня школа в системі безперервної освіти ( додержує наступність з дошкільною освітою, створює підгрунття для загальнонаукової і допрофесійної підготовки, різні шляхи здобування середньої освіти – спецшколи, гімназії, ліцеї, колегіуми та ін.;
6. управління загальноосвітньою школою (органи громадського самоврядування, педагогічна рада поряд з традиційними методичними об’єднаннями розвиток тимчасових творчих груп, кафедр, циклових комісій, перехід до стратегічного цільового управління через узгодження власних функцій директора з функціями підлеглих: школам надається право формувати власні кошти за рахунок прибутків від господарської діяльності.
7.підготовка вчителів і його професійне вдосконалення домінантною стає підготовка вчителя-вихователя, вчитель повинен уміти працювати в умовах вибору педагогічної позиції, технології, підручників, форм навчання тощо).
Зміст освіти полягає у забезпеченні передання ва освоєння підростаючим поколінням досвіду старших поколінь, змісту соціальної культури з метою його розвитку. Зміст освіти повинен відповідати соціальному замовленню суспільства ( завданням всебічного розвитку людини), забезпечувати високу наукову і практичну значущість н7авчального матеріалу. Він має враховувати реальні можливості процесу навчання ( закономірності, принципи, методи, організаційні форми, рівень загального розвитку школярів, стан навчально-методичної та матеріальної бази школи).
Державний компонент розробляє Міністерство освіти і науки України. На нього припадає 80% навч. часу, з яких 35% - суспільно-гуманітарні дисципліни, 25% природничо-математичних, 16% оздоровчо-трудових, 5% естетичних наук.
Шкільний компонент – 20,1%від усього навч часу, він враховує регіональні особливості і умови, в яких працює школа.
Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті
Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті – є державним документом, який визначає стратегію і основні напрями її розвитку у 21 ст.
Головна мета: створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості.
Пріоритетами державної політики є особистісна орієнтація освіти, удосконалення системи неперервної освіти впродовж життя, створення ринку освітніх послуг, інтеграція української освіти в європейській та світовий простір та ін.
Освіта спрямована на втілення в життя української національної ідеї.
Однаковий доступ до освіти забезпечується – безоплатністю навчання і виховання, дотації, держави на утримання дітей у дошкільних закладах, охоплення всіх дітей різними формами медичного догляду і безоплатної підготовки до школи, створення системи підтримки молодих сімей, відповідальністю сім’ї, органів місцевого самоврядування за порушення прав дитини щодо обов’язкового навчання, створення системи допомоги батькам у догляді, навчанні й вихованні дітей з особливостями психофізичного розвитку, безоплатністю професійної освіти на конкурсній основі, розширення можливостей отримання вищої освіти через впровадження індивідуального кредитування та ін.
Єдність освіти і науки є провідним принципом державної освітньої політики.
Нова система управління сферою освіти утверджується як державно-громадська.
Модернізація управління галуззю передбачає – впровадження нової етики управління – партнерської, відмова від декларативного спілкування та дріб’язкової опіки, зміну форм і методів контролю, націленість на допоміжний, випереджувальний контроль, удосконалення процедури ліцензування, атестації та акредитації закладів освіти та ін.
Основними джерелами фінансового забезпечення освіти є кошти державного та місцевих бюджетів, кошти юридичних та фізичних осіб, громадських організацій і фондів, кошти галузей народного господарства, плата за додаткові освітні послуги, що надаються закладами освіти, економічна діяльність закладів освіти тощо.
Держава забезпечує умови для підвищення престижу і соціального статусу педагогічних працівників. Працівникам системи освіти гарантується належний рівень пенсійного забезпечення.
Держава сприяє розгортанню наукових досліджень та нових практичних розробок з проблем стану здоров’я і організації медичної допомоги дітям.
Освіта забезпечує вільне володіння державною, рідною, й кількома іноземними мовами.
Пріоритетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційних технологій.
Українська освіта є відкритим соціальним інститутом.
Поняття нар педагогіки та етнопед. Основні напрями і зміст української народної педагогіки
У народних традиціях, святах, іграх, декоративно-прикладному мистецтві, піснях, легендах, переказах, думах, прислів'ях, казках знаходимо неоціненний скарб педагогічної мудрості народу, згусток віками накопичуваного досвіду І складає основу народної педагогіки.
Педагогіка, створена народом, визначається своєю демократичністю, що обумовлює: традиційна майнова рівноправність доньки І сина в українській родині, сім'ї в Україні відзначалися міцністю, шанобливим ставленням до старших та між батьками; великий вплив громадської думки та церкви.
У вихованні дітей найбільша увага приділяється ранньому періоду розвитку: привчати до здорового способу життя, використовувати оздоровчі сили природи (сонце, вода, повітря), поклавши в основу її виховання фізичне здоров'я як передумову розвитку розуму і почуттів
Народна педагогіка-це галузь емпіричних знань і досвіду народу у поглядах на мету, зміст, форми і медоди вих.-ня підростаючого покоління.
Н.П.-це система прийнятих в даній місцевості засобів, форм і методів виховання що передаються від покоління до покоління як ЗУН. Термін НП в наук обіг впровадили Ушинський і Духнович.
Компоненти НП:українське родинознавство (це уявлення народу щодо створення та збереження міцної і здорової та щасливої родини),батьківська педагогіка(народна мудрість про соціалізацію дитини в сімї про передачу їй старшим поколінням дух-го та вир-го досвіду та прищеплення навичок культури поведінки), народне дитинознавство(усталені погляди на дітей , емпіричні знання про умови та руш сили розвитку фізіол-их, псих-их , емоц-их, вольових,пізнавальних процесів що відбуваються в організмі дитини з моменту народження до вступу в доросле життя),народна дидактика(народна мудрість що концентрується у поглядах народу на принципи, зміст і методи навчання, зміцнення піз-их сил дитини), Н.Пед-на деононтологія(це фор-ня необх. в думках і вчинках кожної Л{загальні людські цінності})
Народна педагогіка - це педагогіка рідної мови. Високоморальна. Народна педагогіка розглядає працю, як першооснову життя суспільства. Педагогіка народу широко використовує найцінніші надбання церковної педагогіки, котра своїми специфічними засобами впливала на виховання у дітей патріотизму, працьовитості, високих моральних якостей.