Сторінка
19

Предмет, завдання, основні категорії педагогіки

Характеристика принципів національного виховання

Націон. вих.-я- це вих.-ня дітей та молоді на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях, обрядах, багатовіковій виховній спадщині.

Мета його: набуття молод поколінням соц. досвіду, успад-ня дух-их надбань Уюнароду, досягнення високої культури міжнац. взаємин, форкання у молоді незал. від національності особистісних рис громадянина У. держави, розвиненої духовності фіз досконалості, моральностї,худ-естетичної , правової, трудової,екологічної культури.Ця мета э науковим обгрунтованим держ стандартом, закрыпленим к законах України.

Фундаментальні Принципи; народность, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізація, демократизація,безперервність,іетнізація, диференціація та індивідуал вих. процесу; систематичність і варіативність його форм і методів

Сутність і основні риси наукового світогляду. Шляхи і засоби його формування Проблема формування світогляду в Сухомлинського Павлишська середня школа

Світогляд - це узагальнена система поглядів, переконань, ідеалів, в яких людина виражає своє ставлення до оточуючого її природного та соціального середовища. Світогляд особи визначає ідейну спрямованість всього її життя, діяльності та поведінки.

Види світогляду, буденний емпіричний світогляд, заснований на досліді; науковий, який грунтується на наукових позиціях, як принципах.

Основні функції: орієнтаційна; інформаційно-відображуюча; оцінююча.

Структура світогляду: 1. Знання - система наукових істин у вигляді описувально-констатуючого судження особистості. 2. Погляди - точка зору людини на явища природи і суспільства. 3. Переконання - сукупність осмислених і пережитих ідей, які визначають твердість життєвих позицій людини, характер її діяльності і поведінки. 4. Ідеал - це осмислення вищої досконалості, те, що має метою діяльності, життєвим прагненням | особистості.

Шляхи формування особистості: - світогляд формується в процесі вивчення гуманітарних і природничо-математичних предметів, в процесі трудового навчання, - позаурочна діяльність - гуртки, факультативи, форми морального, трудового, естетичного виховання. Акцент робиться на формування знань та їх переведення у переконання.

Психолого-педагогічні умови Формування наукового світогляду: - забезпечення глибокої наукової обгрунтованості знань, емоційності, аналіз, причинно-наслідкові зв'язки, стимулювання кмітливості, допитливості; - врахування принципу історизму; - розвиток пізнавальної активності і самостійності учнів в процесі навчання, - збудження емоційного ставлення учнів до матеріалу, який вивчається, - зв'язок навчання з життям, практикою, залучення учнів до суспільної діяльності, -врахування вікових особливостей.

В.О. Сухомлинський "Павлишська середня школа".

Світогляд - це суб'єктивний стан особистості, який виявляється в її думках, почуттях, волі, діяльності. Формування світогляду залежить від того, як учні усвідомлюють провідні ідеї основ наук: взаємний розвиток та обумовленість явищ, можливість і закономірну необхідність перетворення навколишнього світу людиною та інше. Формування світогляду зачіпає всі сфери духовного життя учня - мислення, почуття, волю, діяльність. Науковий світогляд означає активне ставлення людини до того, що вона бачить, пізнає, робить. Переконання - ! це особисте ставлення людини до знань, які вона здобуває, до висновків з цих знань. Формування наукового світогляду - це вдумливе проникнення вихователя в душу людини, уміле педагогічне керівництво її мисленням, процесом пізнання навколишнього світу, трудовою діяльністю. Найважливіша умова формування наукового світогляду - процес оволодіння знаннями про живу природу, про середовище, що постійно супроводжується застосуванням знань. Велику роль відіграють дослідницькі роботи. Один з важливих засобів в формуванні і світогляду - художня література.

Індивідуальна робота вчителя-вихователя у навчально-виховному процесі. Робота з важковиховуваними учнями

Вихідним елементом виховання колективу і особистості є індивідуальна робота з учнями, яка повинна проводитися з усіма учнями. Суть - чітка диференціація засобів і методів впливу у відповідності з індивідуальними особливостями кожного конкретного підлітка.

Завдання індивідуального підходу: сприяти попередженню і усуненню причин можливих відхилень у поведінці школярів в процесі праці, спілкування, моральних відносинах; допомагати здійсненню цілей самовиховання з суспільними індивідуальними колективами.

Принципи педагогічного впливу: індивідуальний підхід, педагогічний оптимізм; повага до вихованця; розуміння внутрішнього стану вихованця; вияснення мотивів і зовнішніх обставин, які привели до певної дії, зацікавлення в долі вихованця.

Етапи: вивчення особистості і виховної ситуації; постановка мети, вибір методів і форм моральної переорієнтації особистості, розробка і здійснення програми діяльності по реалізації Індивідуального підходу; аналіз і оцінка діяльності по реалізації Індивідуального підходу.

Важковиховуваними учнями прийнято вважати тих, в кого виникають труднощі в навчанні, конфліктні відносини з товаришами по класу, вчителями, батьками. Ці учні потребують особливої допомоги. Треба боротися за них, а не проти. Поставити точний педагогічний діагноз: якого роду відхилення і які його глибинні причини.

Зовнішні ознаки відхилень: небажання навчатися; грубість, агресивність; непокірність, шкідливі звички. Але причини цих відхилень завжди індивідуальні: хвороба, страх перед уроком, запущеність в навчанні, невміння утвердитися в колективі, конфлікт з батьками

Починати потрібно із усунення причин виникнення аномалій. Це вимагає від педагога уваги, такту, терпіння, невідступності, віри в сили молодої людини. 1. Часто потрібно просто допомогти підлітку подолати відставання у навчанні, щоб він став авторитетним у класі, зміг утвердитися в колективі 2. Включити учня в систему колективних відносин, щоб вихованець відчув підтримку товаришів, їх розуміння (спрацювала ідея "захисту"). 3. Найбільш складне - врегулювання внутрішньо-системних відносин підлітків.

Система роботи класного керівника. Зміст, форми і методи роботи. Планування і облік роботи

Мета: формування всебічно розвиненої особистості.

Завдання: спрямування виховного процесу в класі, здійснення освіти батьків, об’єднання зусиль вчителів, батьків, громадськості у вихованні дітей.

Класний керівник - це вчитель, якому доручено організацію навчально-виховної роботи у певному класі. У "Положенні про середню загальноосвітню школу України" зазначається:

Форми метод роботи: 1. індив: самоосвіта, проходж курсів підвищення кваліфікації. 2. колективні: педрада, конференції, збори, читання, олімпіади, конкурси, метод об’єднання (сприяють самоосв та самових-ню).

Методи: спостереження, бесіди, створ виховних ситуацій.

Професіограмма: особисті якості, професійні якості, знання, уміння.

Функції: організаторська, виховна, інформаційно-методична, дослідницька, соціальна, координаційна.