Сторінка
11

Предмет, завдання, основні категорії педагогіки

Регулюючим і координаційним центром дитячого колективу є рада школи.

Стадії розвитку (відповідно до поставлених вимог): А.С.Макаренко

Вихователь - колектив

Вихователь – актив - колектив.

Колектив сам до себе – до особистості.

Колектив – колектив (особистість до себе на формі вимог колективу)

Найвища стадія розвитку - стадія самовиховання, коли кожен член колективу сам бере на себе певні обов’язки, виконує їх, і сам себе контролює.

А.М.Лутошкін (на основі асоціативних зв’язків)

“Піщаний розсип” – кожен сам за себе.

“М’яка глина” – виник внутр зв’язки.

“Блимаючий маяк” – виділяється актив, мета – спільна, але не вистачає волі і стійкості.

“Червоний парус” – спрямованість вперед: один за всіх і всі за одного, але не приходять на допомогу іншим колективам.

“Палаючий факел” – допомога іншим колективас.

Поняття про дидактику. Основні категорії дидактики Зміст освіти в сучасних школах. Шляхи реформування освіти

Дидактика - це розділ педагогіки, який розробляє теоретичні основи навчання. Дидактика з грецької - навчаючий.

Предметом дидактики є загальна теорія навчання всім предметам.

Основні категорії дидактики.

Процес навчання - це Цілеспрямований процес взаємодії того, хто вчить, і того хто навчається, засвоєння та передачі знань формування умінь навичок, розвиток розуму, пам'яті, своїх здібностей, кваліфікації'

Навчання являє собою єдність викладання і вивчення

Викладанням називається процес діяльності викладача в ході навчання, а вивчення - процес діяльності учня.

Освіта - процес і результат оволодіння учнями системи наукових знань, умінь та навичок, формування світогляду, особистісних якостей учня та його творчих здібностей.

Освіта реалізується в основному під дією навчання але великий вплив мають ЗМІ, самоосвіта людини.

Сучасна дидактика - це розділ в педагогію, який є найбільш сталим І універсальним завдяки Я.А. Коменському. Його книга Велика дидактика" (1653) дала наукове обгрунтування класно-урочній системі, принципу природності освіти, поділ учнів одного віку на класи, а навчального часу на навчальні роки чверті і канікули, предметна система викладання з певною програмою та підручниками, екзамен - з метою переходу до наступного класу.

Зміст освіти - це система наукових знань, практичних умінь та навичок, система етичних норм, якими повинні володіти учні

Елементи змісту освіти: знання про природу, суспільство людину; способи діяльності, уміння та навички; досвід творчої Діяльності; досвід емоційно-ціннісного ставлення до навчання

Основні вимоги до змісту освіти: 1) Орієнтація та реалізація мети всебічного розвитку; наукове обгрунтування єдності природи математичних І гуманітарних дисциплін - трудова І фізична підготовка, акцент на рідну мову; диференціація навчання, 2) Висока наукова І практична значущість 3) Гуманізація; 4) Врахування вікових особливостей; 5) Єдність змістовного І процесуального сторін навчання; 6) Структурна єдність змісту освіти (мета, засоби, результат)

Освітні галузі: українська мова як державна, словесність (предметність мовного циклу); художня культура (предметність естетичного циклу); суспільствознавство, природознавство математика; фізкультура і спорт .

Основні шляхи реформування: сприяння освіти з боку держави, розробка нових технологій, відхід від авторитарних методів; нова матеріально-технічна база освіти.

Сутність, основні функції та структура процесу навчання

Процес навчання - це цілеспрямована взаємодія того, хто вчить, і того, хто навчається в засвоєнні і передачі знань, формуванні умінь і навичок, розвитку розумових здібностей, пам'яті, кваліфікації

Основні компоненти процесу навчання: цільовий, стимульовано-мотиваційний, змістовний, операційно-діяльносний; контрольно-регулюючий; оціночно-результативний.

Цільовий: забезпечення усвідомлення педагогами і передачу учням мети викладання кожного предмету. Це усвідомлення мети залежить від попереднього матеріалу, рівня освіченості учнів та від цілеспрямованості вчителя, його вміння поставити і роз'яснити цілі І завдання виховання.

Стимульовано-мотиваційний: постає як продовження цільового тшьки в умовах внутрішнього постійного усвідомлення учнями їх власного стимулу до діяльності.

Змістовний містить усе те, що є в програмах і підручниках І про що мають дізнатися учні.

Операцтно-діяльносний охоплює всі методи і прийоми, якими оперує вчитель в процесі своєї діяльності. Включає всі форми організації навчального процесу.

Контрольно-регулюючий: включає методи контролю, самоконтролю і взаємоконтролю, якими користується вчитель паралельно з викладом нового матеріалу.

Оціночно-регулятивний: передбачає оцінку педагогом і учнями якості своїх знань, узгодженості в оцінці, як своїй, так і вчителя.

Основні функції навчання. Освітня - передбачає засвоєння наукових знань, формуванню навичок, умінь, наукового світогляду і відповідних його складових. Виховна - невіддільна від освітньої, формує в учнів світогляд, моральні, трудові, етичні, естетичні уявлення, погляди, переконання, систему ідеалів, фізкультуру, способи поведінки і діяльності в суспільстві. Розвиваюча - в ході навчання крім формування знань і спеціальних умінь потрібно примінити спеціальні міри по загальному розвитку школярів, розвивати сенсорне сприйняття, інтелектуальну, вольову, емоційну, мотиваційну сфери.

Педагогічна майстерність і педагогічне спілкування в роботі вчителя

Педагогічна майстерність - це володіння педагогом всією сукупністю психолого-педагогічних знань, умінь та навичок, розвиток педагогічного мислення та інтуїції, морально-естетичне відношення до життя, глибокі переконання та тверда воля.

Майстерність розглядається як комплекс властивостей особистості педагога, що забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічної майстерності.

Педагогічна майстерність складається з компонентів: мета, засоби для досягнення мети; об'єкт (учні); суб'єкт (педагог та батьки).

Майстерність - це вищий рівень педагогічної діяльності, який проявляється в тому, що у відведений час педагог досягає оптимального результату.

До елементів педагогічної майстерності відносять: гуманістичну направленість діяльності (інтереси, цінності, ідеали) педагога; його професійні знання (знання предмета, методики його викладу, педагогіки І психології); педагогічні здібності (комунікативність, дидактичні, мовні, емоційна стійкість, оптимальне прогнозування, коректність); педагогічна техніка (вміння управляти собою, уміння діяти).

Спілкування - найважливіший професійний інструмент педагогічної діяльності. Педагогічне спілкування - це професійне спілкування вчителя з учнями на уроках та поза ними, націлене на створення сприятливого психологічного клімату. Неправильне педагогічне спілкування породжує страх, невпевненість, послаблення уваги, пам'яті, працездатності, порушення динаміки мови, породжується негативне відношення до вчителя, а потім і до предмета.

Функції процесу спілкування: пізнання особистості; обмін інформацією; організація діяльності, обмін ролями, співпереживання; самоствердження.