Сторінка
1

Розвиток інтересу до читання казок у молодших школярів

У наш час проблема відсутності інтересу до читання у дітей молодшого шкільного віку є найбільш актуальною.

Причини втрати інтересу до книги криються в одноманітності уроків читання в початковій школі і в недостатній увазі батьків до своїх дітей.

Якими ж методами, прийомами можна сприяти відродженню втраченого інтересу до читання? Як побудувати роботу вчителя, щоб у душі дитини запалився вогник допитливості, щоб бажання звернутися до книги супроводжувало його все життя? Ці питання і буде порушено у курсовій роботі.

Першими літературними творами, з якими знайомиться молодший школяр, є казки. Світ казок прекрасний і захоплюючий для початківців. Їх захоплює гострий, цікавий сюжет казок, незвичайність обстановки, в якій розгортаються події, герої.

Для дітей становить інтерес і сама форма оповіді, прийнята в казках пісенність, яскравість образотворчих засобів, барвистість мови.

Зустріч дітей з героями казок не залишить їх байдужими. Бажання допомогти герою, який потрапив у біду, розібратися в казковій ситуації – все це стимулює розумову діяльність дитини, розвиває інтерес до предмета, спостережливість, здатність до співпереживання, емоції та образну пам'ять, почуття гумору, формує вміння опанувати термінологією, бачити в звичайному незвичайне.

І працювати в цьому напрямку сьогодні просто необхідно і вчителю, і батькам. Тому об'єктом дослідження є розвиток інтересу до читання казок у молодших школярів.

Предметом дослідження є процес вивчення казок трьох типів – це казки про тварин, чарівні казки, побутові казки.

Науковою проблемою дослідження є обґрунтування і розробка деяких методичних прийомів, що сприяють розвитку інтересу до читання.

Метою курсової роботи є методичне та літературознавче обґрунтування підходів у роботі над казками на уроках класного читання в початковій школі.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури.

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, мету, предмет дослідження.

У першому розділі «Жанрова й сюжетно – композиційна своєрідність фольклорної та літературної казки» з’ясовано поняття казки у фольклористиці та літературознавстві, класифікація казок: історичний аспект.

У другому розділі «Методичний аспект вивчення фольклорної та літературної казки в початковій школі» викладено значення казки у становленні дитячої особистості, проведено аналіз текстів, представлених у програмах та підручниках із читання в початковій школі, представлено методику роботи над казкою на уроках читання в початковій школі.

У третьому розділі «Організація й зміст експериментального дослідження» подано результати учнівського анкетування, наголошено на ролі казки в житті дитини.

У «Висновках» з’ясовано, що моральне виховання на основі казки завжди було одним із найважливіших завдань освітньої системи.

Практичне значення роботи зумовлене тим, що її результати можуть бути використані під час проведення уроків читання в ЗОШ.

Поняття казки у фольклористиці та літературознавстві

Слово «казка» у його сучасному розумінні з'явилося лише у 17 столітті. До цього говорили «байка» чи «байок» (від слова «баять» - розповідати).

Безперечно, казка – найбільше диво ще й тому, що має можливість оперувати великим виховним потенціалом у моральному спрямуванні юного слухача або читача. У казці, як правило, закладено певну моральну ідею – засудження зла, перемогу добра, возвеличення праці, справедливості, подвигу. До того ж утвердження моральних законів життя – її головна ідея. У казці яскраво відтворено моральні норми і принципи, етичні та естетичні ідеали народу. Свого часу О. Афанасьєв називав казку «простодушною фантазією», перегукуючись із поглядами І.Франка, який радив, щоб «діти в інтересах здорового й морального розвитку як можна більше витали фантазією в тому світі простих характерів і простих відносин… Звідси вони винесуть міцні основи захоплення і чесності, правдивості, справедливості…» .

Помітне місце в моральному вихованні молодших школярів, засвоєнні моральних норм і їх перетворенні в регулятор поведінки відводиться урокам класного читання, особливо тим, на яких опрацьовують казки з морально – виховним стимулом, закладеним українським народом.

У доробках А. Богуш і О. Кузнецевої казка розглядається як спосіб морального виховання. Запропоновані підходи щодо вивчення казки є ефективними для впровадження на уроках позакласного читання, оскільки спрямовані на поглиблення дитячого сприймання та розуміння казок, зокрема, опрацьованих на уроках класного читання. До того ж вони містять засоби, що суттєво впливають на формування в учнів моральних знань, почуттів, переконань та через поетапне введення учнів у казковий світ вправляють у виборі моральної дії.

За словами Л. Бріцина, «казка – вельми популярний жанр усної народної творчості, жанр епічний, прозовий, сюжетний. Вона не співається, як пісня, а розповідається». Предметом розповіді в ній служать незвичайні, дивні, а нерідко таємничі і дивні події: дія ж має пригодницький характер. Сюжет відрізняється багатою епізодичністю, закінченістю, драматичною напруженістю, чіткістю і динамічністю розвитку дії. Казка відрізняється строгою формою, обов'язковістю певних моментів та структурою. Зачин веде слухачів у світ казки з дійсності, а кінцівка повертає їх назад. Вона жартівливо підкреслює, що казка – вигадка.

Від інших прозових жанрів казка відрізняється розвиненішою естетичною стороною. Естетичний початок виявляється в ідеалізації позитивних героїв в яскравому зображенні «казкового світу».

Казки на Русі відомі з давніх часів. У древній писемності є сюжети, мотиви і образи, що нагадують казкові. Розповідання казок – старий слов’янський звичай. Ще в давні часи виконання казок було доступно кожному: і чоловікам, і жінкам, і дітям, і дорослим. Були такі люди, які берегли і розвивали свою казкову спадщину. Вони завжди користувалися повагою в народі.

У першій половині XVII століття були записані 10 казок для англійського мандрівника Коллінга.

У XVIII столітті з'явилося кілька збірок казок, до яких включено твори з характерними композиційними та стилістичними казковими особливостями: «Казка про циган»; «Казка про злодія Тімашке».

У казці впливають й інші моральні цінності народу: доброта, як жалість до слабкого, яка торжествує над егоїзмом і виявляється в здатності віддати іншому останнє і віддати за іншого життя; страждання як мотив добродійних вчинків і подвигів; перемога сили духовної над силою фізичної. Втілення цих цінностей робить сенс казки найглибшою на противагу наївності її призначення. Затвердження перемоги добра над злом, порядку над хаосом визначає сенс життєвого циклу сущого живого. Життєвий сенс важко виразити в словах, його можна відчувати в собі чи ні, і тоді він дуже простий.

Таким чином, мудрість і цінність казки в тому, що вона відображає, відкриває і дозволяє пережити сенс найважливіших загальнолюдських цінностей і життєвого сенсу в цілому. З точки зору життєвого сенсу казка наївна, з точки зору життєвого глузду – глибока й невичерпна.