Сторінка
12
Якщо ж зауважити, що батько Кіра прозваний "Мардом", а в "Шахнаме" (987), в якій "чомусь" не згадані Ахеменіди (!), Мердасом називається богобоязнений цар, сином якого, проте, був богопротивний тиран Зохак (Ажі-Дахака), тоді стає можливим саме ототожнення останнього (як "араба" і будівника священної столиці Гангдежгухт біля Вавилону) саме з Кіром Великим, який виступає відвертим семітофілом (переносить столицю у Вавилон, поклоняється семітським богам, повертає іудеїв у Єрусалим тощо). Зазначається. що прозивався він Бівереспом — "володарем 10 000 коней", що цілком можна співставити з гвардією "безсмерних" Кіра в кількості 10 000 чоловік. Також наставником і "поваром" (економом) Зохака називається "злобний див", якого той у всьому слухався. В іншому місці радник і казначей називається Кондров ("йдучий невірно", Kundarv ~ інд. Гандхарва, грец. кентавр, дв.-рус. Кітоврас). Зокрема, Зохак вбиває власного батька, щоб стати царем (аналогічно історичний Кір піднімає повстання проти власного діда — мідійського царя), але одночасно закликаний на престол іранськими племенами в умовах міжусобиці, здійснює далекі військові походи аж у Чін-Китай (аналогічно військовим експедиціям Кіра в Центральну Азію), загибель Зохака пов'язана з іранською принцесою Ернаваз (історичний Кір, за легендою, гине в бою з массагетською царицею).
Також, як на нас, в епосі єдиний історичний персонаж розділився на тирана та його антагоніста (аналогічне роздвоєння відбулося з образом Сами-Керсаспи), де другим виступає законний нащадок іранських царів Ферідун ("Шахнаме", 1469-1620), син Атбіна та Феранек (дочки Тахура, володаря східного острова), якого переховує пастух Пургав ("Син Бика"), а потім виховує в горах святий відлюдник (на Зохака в цьому випадку переноситься акт переслідування Кіра дідом-мідійським царем). Також історичний факт переходу мідійського війська на бік Кіра відображено в епосі як повстання коваля Каве проти Захака. Також Ферідун був похований у красивій могилі, а не спалений за арійським обрядом, аналогічно й історичний Кір похований у вавилонській гробниці типу зіккурату. Казначеєм Ферідуна називається Гершасп, він же витязь Сам, батько Заля-Дестана, якого виховала птаха Симорг, і дід богатиря Рустема ("Шахнаме", 3595; 3858; 4537-4538), у зороастійських уявленнях — безсмертний герой, переможець змія Срувара і в есхатології йому напророчено остаточно перемогти Зохака, розіп'ятого на певний час у гранітній прірві.
Кір ІІ в деяких джерелах подається як послідовник вчення Матхара (Матхура). На цій основі Дмура-Шенраб, Мітрідат і Матхура ототожнюються (пор.: Шенраб-Мітрідат рятує немовлям Кіра, аналогічно як іранський епічний Сімург немовлям рятує Заля, батька Рустама, а отже син Кіра історичний Бардія, вбитий, начебто, братом Камбізом, може бути тотожний епічному Рустамові, вбитому підступним братом Шагадом; Рустам відсутній у «Авесті», але відомий у сако-согдійських переданнях; а те, що Рустам лише богатир при царях Кейянідах, не повинно заперечувати нашу версію, бо цілком реально, що у часі Рустам був «удревлений» – віднесений до більш архаїчної традиції луристанського побутування предків персів спільно з кавказькими кассітами).
Крім того, у “Ветхому Завіті” (Ездра 1:8) говориться, що за допомогою головного царського сановника Мітрідата вавилонським євреям були повернуті скарби єрусалимського храму та дозволено іудеям повернутися в Палестину (1 Ездри, 8), а в “Житті Шенраба” (“Зерміг”) розповідається про відвідання Дмуром-Шенрабом Ієрусалиму (тібет. Ланлін) в Палестині (тібет. Мулестон), храму та що матір’ю його була саме ієрусалимська принцеса. Цілком вірогідно, він належав до тої групи іудеїв, яка була переселена ассірійцями в Мідію в VІІІ – VІІ ст. до н.е. і з якою пов’язують героїв ветхозавітної “Книги Товіт” (написаної, чи вірніше відредактованої, в ІІ ст. до н.е. в Парфії іудеєм–емігрантом) та арамейської “Повісті про Ахікара”[xcvi]. Можливо, саме Дмура (Мітрідат) одружив Кіра ІІ на єврейській принцесі Мешар і в 536 р. до н.е. сприяв її братові Зеруввавелю (Зоровавелю–«Народженому у Вавилоні»), внукові останнього іудейського царя Іоакима, вивести полонених ізраїльтян на свободу. Цікаво, що скорочений варіант імені Мітрідат як Дмура міг бути в дійсності "істинним", іудейським іменем — dmr "захисник".
Чи не з Мітрідатом–Шенрабом розмовляв біблійний пророк Даниїл (який у наступній езотеричній традиції розглядається як старійшина тайновидців (магів), халдеїв та ворожбитів (Даниїл 5:11)), який " . в третій рік Кіра, царя Перського» під іменем Валтасара переховувся в Сузах (Шушані) в Еламській землі? Зустріч ця відбулася на ріці Хіддекел (Тигр): « . аж ось один чоловік, одягнений у лняну одіж, а стегна його оперізані золотом з Уфазу. А тіло його – як топаз, а обличчя його – як вид блискавки, а очі його – як огняне полум’я, а рамена його та ноги його – ніби блискуча мідь, а звук слів його – як гук натовпу . І почув я голос його слів. А як почув я голос його слів, то я зомлів, і припав своїм обличчям до землі. І ось рука доторкнулася до мене, і звела мене на коліна мої та долоні моїх рук. І сказав він до мене: «Даниїле, мужу любий, зрозумій ті слова, що я скажу тобі, і стань на своєму місці, бо тепер я посланий до тебе!» А коли він говорив зо мною це слово, устав я й тремтів. А він промовив до мене: «Не бійся, Даниїле, бо від першого дня, коли ти дав своє серце, щоб зрозуміти (видіння), і щоб упокоритися перед лицем твого Бога, були почуті слова твої, і я прийшов ради твоїх слів. Але князь перського царства стояв проти мене двадцять і один день, і ось Михаїл, один із перших начальників, прийшов допомогти мені, а я позоставив його там при начальниках перських царів. І прийшов я, щоб ти зрозумів, що станеться твоєму народові в кінці днів, бо це видіння ще на наступні дні» .» (Даниїл, 10: 5-6, 9-14).
Підстави на таке ототожнення дають нам дані «Хроніки» Георгія Амартола, де розповідається про те, як пророк Даниїл, який був у великій честі в перського царя, їде в Індію, де живе у бідності. Про це довідується Кір, котрий надсилає до нього своїх людей. Пророк пророкує Кірові перемогу над Крусом (тобто лідійським Крезом) і вдячний Кір відпускає ізраїльтян в Ієрусалим[xcvii].
Цілком можливо, що під Мітрідатом-Шенрабом слід розуміти й персонажа мусульманських передань ал-Хадіра ("Зеленого"), нащадка перса і гречанки, повар та супутник Зу-л-Карнайна — "Дворогого" (в якому одні бачать Александра Македонського, інші — перського царя або китайського імператора Цінь Ші-хуанді) в його мандрах до "Гори Безсмерття", супутник і наставник пророка Мухаммеда та інших правовірних, натхненник поетів, безстрашний воїн-захисник, відає цінами на ринку (!), найсвятіша людина на землі, яка похована на острові у Верхньому Єгипті (одночасно — він начальник ангелів, безтілесний і мешкає на сьомому небі біля Престола Аллаха; пор. з християнським архангелом Метатроном). В той час як пророк Ілля здійснює обхід землі з лівого боку, то ал-Хадір — з правого (пор. з тим, що у бон свастика правобічна, а у буддизмі лівобічна та тим, що існують езотеричні шляхи "правої" та "лівої" руки).
Завантажити реферат