Сторінка
1

Особливості будови річкових долин південно-західної Канади

1 Ділянка Red Deer River

Розпочинаючи розгляд закономірностей формування та поширення терас річок південно-західної Канади, які сьогодні знаходяться на початку свого розвитку, ще звернемо увагу деякі невирішені проблеми басейну Дніпра. Одна з проблем є знаходження озерних відкладів на висоті, абсолютні позначки залягання яких вимагали припущення про існування велетенської водойми з рівнем води близьким до 150 м. Співвідношення цієї поверхні з долиною Дніпра вказувало на більш пізнє походження долини. Послідовність висвітлення проблеми, була спрямована на те щоб показати, що першим етапом розвитку рельєфу Подніпров’я після деградації льодовика було утворення різних за розмірами озер. Для території південно-західної Канади ця особливість, а може й закономірність, є очевидною.

Другим етапом, який у часі може перекриватися з етапом утворення озер, є період виникнення проток, що з’єднують озера у різнорангові гідромережі. Ці протоки з часом перетворюються на дренажні канали, завдяки яким вирівнюється рівень води озер, а при значних перепадах висот відбувається їх осушення. Ці дренажні канали були тими зародками майбутніх річок та річкових басейнів. Послідовне злиття окремих потоків в мережі призводить до закономірного формування терас, принципова схема утворення яких була наведена вище.

З фізико-географічної карти Північної Америки видно, що процес деградації останнього льодовика йшов з південного-заходу на північний-схід. Сьогодні у південно-західній частині Канади озера у своїй більшості є осушеними. Колишні дренажні потоки перейшли у стан мертвих долин відразу після спливу води з озер, що вони дренували. Тепер долини через недостатню кількість атмосферних опадів знаходяться у законсервованому стані. Сучасні малопотужні потоки не здатні суттєво змінити риси будови колишніх дренажних долин. Ці обставини надають особливе значення результатам вивчення теренів Канади для пізнання особливостей розвитку річкових басейнів в наших умовах і дозволяють, принаймні, якщо не реконструювати повністю етапи формування гідромережі України, то зробити це хоча б частково та правильно визначити послідовність подій.

З метою надання можливості ознайомитися з закономірностями розвитку річкових долин в умовах молодого післяльодовикового рельєфу, далі ми наводимо конкретні приклади, які якомога ширше висвітлюють цю проблему.

Формування терас є типовим явищем для дренажних потоків. Їх молодість та добра вираженість у будові долин, на відміну від долин басейну Дніпра, не викликає сумнівів ні щодо їх кількості, ні щодо їх морфології. Одним з районів де вдалося досить детально ознайомитися з особливостями поведінки річок на післяльодовиковому етапі розвитку територій є долина річки Red Deer. Річка Red Deer є притокою річки Саскачеван і входить до басейну Гудзонової затоки. Верхів’я річки Red Deer знаходяться в межах північно-східного схилу Скелястих гір на відстані 150-200 км від міста Калгарі. Значна частина долини річки віднесена до провінційних та загальнодержавних природоохоронних зон. Гірський відрізок річки є популярним туристичним та рекреаційним районом. Будова гірського відрізку долини є типовою для річок гірських країн (рис.1).

Можливо через те, що долина річки віднесена до природоохоронної зони, а можливо через більш дбайливе ставлення населення до природи, на притоках річки Red Deer зустрічаються колонії бобрів. Фотографія бобрової греблі вміщена на рис.2. З гіркотою, можу відмітити те, що за більше ніж тридцятирічний досвід польових експедицій в Україні, автор вперше побачив як виглядає боброва гребля.

У цілому північно-східне передгір’я Скелястих гір нагадує Карпати, з такими ж самими природними явищами. У басейні іншої річки Oxbow, розташованого трохи південніше верхів’я річки Red Deer був помічений грандіозний зсув схилу гори. Хоча це не має відношення до теми досліджень, чисто у пізнавальних цілях тут додається його знімок (рис.3).

Продовжуючи розгляд особливостей будови долинно-терасових комплексів рівнинної частини південних територій провінції Альберта та Саскачеван, хотілося б звернути увагу на те, що за ступенем збереженості та вираженості різних елементів післяльодовикового рельєфу, ця територія, без сумніву, може бути віднесена до розряду унікальних. Цей унікальний природний заповідник можна розглядати як полігон для вивчення будови та розвитку долин річок у післяльодовиковий період.

На рис. 4 показані фрагменти детальної топографічної карти та геоморфологічної схеми відрізку долини річки Red Deer біля містечка Drumheller. Значна висота крутих схилів та значні гіпсометричні різниці між рівнями дозволяють однозначно виділити на цьому відрізку наступні геоморфологічні рівні: 1 – сучасна заплава; 2 - перша надзаплавна тераса; 3 – друга надзаплавна тераса; 4 – вододільні простори (колишнє дно озера Drumheller).

Нажаль, траса польоту з Калгарі до Торонто пролягала трохи в стороні від даного місця в перетинала долину річки приблизна на відстані 10 км на схід від міста Drumheller. Але, не дивлячись на це, перспективний знімок (рис.5) зроблений з літака у цілому відповідає будові описаної вище площі, і зроблений на відрізку дещо схожий на неї.

На знімку простежуються ті ж самі геоморфологічні елементи, що й на рис.4. Добре видно також значну еродованість схилів та особливості її розвитку. Як і біля містечка Drumheller, еродованість пов’язана з наявністю значної кількості ярків та невеликих промоїн. Відсутність грунтово-рослинного прошарку на окремих ділянках схилів свідчить про поступове затухання ерозії та початок їх стабілізації. Нижче будуть наведені приклади відновлення високої ерозійної активності та трансформації схилів у урвища.