Сторінка
6

Особливості будови річкових долин південно-західної Канади

Зазначені цифрами 2 та 3 ділянки долини річки Kneehills Creek та Horseshoe Canyon детально були розглянуті вище і ніякої нової інформації, якщо не брати до уваги деякі аспекти структурної геоморфології, такі як спрямлені відрізки долин , коліноподібні їх згини, ми тут не знайдемо. Цікавою виглядає інформація з космічного знімку відносно утворення терас головного потоку – річки Red Deer, збільшений фрагмент знімку на відрізок долини якої наведено на рис.65.

Якщо порівняти, за матеріалами космічних зйомок та топографічним картам, параметри дренажних потоків, що були наведені вище та будову долини річки Red Deer (рис.24.- 26), то одразу можна зробити висновок про ідентичність їх походження. В усіх випадках це глибоко врізані долини, з крутими берегами та витриманою в вузьких межах шириною корита річки. Це, мабуть, є головним показником дренажних потоків, оскільки витриманість ширини та глибини корита річки говорить, по-перше, про величезну силу потоку, по-друге, про єдине джерело живлення на час його формування.

Початкова потужність потоку була настільки величесзною, що він сформував не долину річки, а русло-долину, в межах якого і відбуваються усі наступні її перетворення. Потужність потоків, що існували після утворення русла-долини була мізерною по зрівнянню з силою початкового потоку. Сьогоднішня ширина заплави (на знімку більш темна неоднорідна смуга вздовж русла) відображає сучасні можливості потоку. Оскільки кількості води не вистачає для заповнення долини у цілому, він сконцентрувався у досить вузьке русло, енергії котрого вистачило на незначний вріз у алювіальну товщу попереднього етапу. Не виключено, що це тераса вкладена в долину, тобто, сучасний потік сформував свою власну алювіальну товщу, в якій сьогодні і протікає.

На зображенні, ділянки першої надзаплавної тераси виділяються через відносно рівну структуру зображення (на рис. зазначена цифрою 1). Уступ між першою та другою надзаплавними терасами розпізнається через дві ознаки: тіні вздовж схилу, та через наявність в межах останнього лінійних ерозійних форм. Уступ між другою терасою та корінним берегом розрізняється по більш сильній еродованості та розгалуженості ерозійних форм. Він має також, в силу тієї ж еродованості, більшу ширину ніж уступ від першої до другої тераси. Питання по походження другої надзаплавної тераси, без детальних польових досліджень, залишається проблематичним. Її походження може бути пояснене як традиційними схемами формування терас, так і домінуючою роллю літологічних чинників. Але, у даному випадку принципового значення це не має.

Сучасний стан уступів між різними геоморфологічними рівнями цієї ділянки річки Red Deer можна було спостерігати на перспективному аерознімку, що був представлений на рис.5. та на двох наступних знімках (рис.27), що зроблені у тому ж районі, але трохи нижче за течією. При співставленні усіх ці трьох зображень, та зображення наземних фотознімків, то, мабуть, можна зробити висновок, що принаймні у цій частині течії річки, її долина є одноманітною.

2. Деякі рису будови поверхні південно-західних територій Канади

Поверхневі відклади. Четвертинні відклади південних частин провінцій Альберта та Саскачеван не вирізняються особливою різноманітністю. Більша частина території представлена озерними глинами, суглинками, супісками сіро-жовтого кольору, з домішками гравійного матеріалу. Досить значну частину складає уламковий матеріал. Здебільшого це галька, та різні за розмірами валуни. Присутність уламкового матеріалу пояснюється дрифтовим переміщенням у тілі плаваючої криги. В колишній зонах прибою, за рахунок руйнуючої дії хвиль та часткового переміщення глинистих фракцій відбувається деяке збагачення озерних відкладів уламковим матеріалом. Приклад такого явища представлено на рис.28. Вміщений тут знімок був зроблений на березі озера Reed Lake у точці, що була описана раніше (див. рис.2.1.7. – 2.1.10). На тих фотографіях був показаний характер берегової лінії та сліди її переміщення при усиханні озера.

Збагачення уламковим матеріалом відбувається також в наслідок антропогенного втручання. З рис.29, видно, що на польовій дорозі в межах озерної рівнини в результаті руйнування грунтово-рослинного прошарку колесами автомобілів та вітрової ерозії, має місце винесення дрібнозернистої фракції та збагачення озерних відкладів піском, гравієм та галькою.

Про те, що в озерних відкладах присутній і крупно уламковий матеріал свідчить наступний знімок (рис.30). На рисунку зображено узбіччя польової дороги, на яке стягувалися та складалися у „стіжок” валуни та галька. На другому плані зображення можна бачити кінець замкнутої котловини, яка ще недавно була залишковим озером. Сьогодні можна спостерігати безліч таких западин, які в залежності від співвідношення гіпсометрії їх дна з рівнем підземних вод, або є ще частково заповнення водою, або перетворилися на сухі безстічні улоговини.