Сторінка
12

Особливості будови річкових долин південно-західної Канади

Пов’язуючи зміни інтенсивності ерозійної діяльності зі зміною кліматичних умов можна було б припустити, що ця особливість будови ерозійної мережі викликана зменшенням кількості атмосферних опадів. Але, узагальнення, зроблені після знайомства з будовою ерозійних форм в інших місцям, дає підстави для іншого припущення. Воно базується, окрім згаданої особливості їх зчленування з нижніми рівнями, на їх співвідношенні з вододільними просторами. Як видно з наведених раніше фотоматеріалів, глибина врізу ерозійних форм в межах схилів моренних рівнин є незначною, у них практично відсутні басейни водозбору, і окрім того, їх верхів’я розміщуються в при вододільній частині рівнин. Це наводить на думку, що у той час коли йшло формування ерозійних форм, на моренних рівнинах залишалися шапки реліктового льоду. Рельєф поверхні льодових шапок був гармонічним продовженням цих ерозійних форм і такі елементи їх будови, як басейни водозбору зникли після танення льоду. Зникнення джерела живлення та промерзла поверхня не дозволила ерозійним формам розвиватися далі. Не дозволяють це робити і сучасні кліматичні умови. Подальший розвиток отримали тільки найбільш розвинуті на той час форми. Сьогодні їх щільність повністю забезпечує стік поверхневих вод.

Фрагмент знімку на рис.55 є цікавий тим, що відображає сутність назви річки, в перекладі Elbow означає лікоть. Згин, що видно у південній частині безумовно має в своїй основі вплив тектонічних факторів, але наскільки це явище є типовим для даного типу рельєфу можна визначити тільки відповідними цілеспрямованими дослідженнями. Наразі ж, можна тільки вказати ще на можливість трасування вздовж північного борту долини виходів прошаркуватих гірських порід.

На завершення розгляду особливостей будови ерозійних форм рельєфу в межах післяльодовикових територій південно-західної Канади наведемо кілька цікавих прикладів, аналоги яких автору в межах України не відомі. На рис.56 та 57 показані два фотознімки одного й того ж схилу долини, що входить до сучасного басейну річки Curent Swift.

Як видно зі знімків, в межах доволі похилих видовжених схилів, утворилися досить дивні округлої форми заглиблення у верхів’ях балок, які спускаючи вниз різко звужуються. Це добре видно на збільшеному фрагменту центральної балки. Їх стан вказує на те, що сьогодні ці форми є неактивними. Відсутність будь яких інших даних дозволяє зробити лише деякі гіпотетичні припущення, на зразок того, що ці форми є палеокарами, або слідами діяльності водоспадів, верхня частина яких була представлена льодовим панциром. Льодовий покрив разом з гірськими породами формував площу водозбору та визначав напрямки стоку. Після зникнення льодового панцира у будові поверхні залишилися тільки водовибійні вирви. Діяльністю водоспадів пояснюється не тільки утворення вибоїн, але й усунення маси зруйнованих гірських порід.

Знімок на рис.57. відображає будову схилу тієї ж долини на відстані біля одного кілометра від ділянки, що зображена на рис.56. Схилові форми є ще більш нетиповими і є ще більш далекими від розуміння ніж ті, що зображені на попередньому рисунку. Геометрія цих форм не дозволяє віднести їх до водно-ерозійних, а більше нагадує форми які були виорані. Те, що форми є також мертвими свідчить збільшене зображення правої улоговини. В її верхів’ї добре відслідковуються прямовисні оголені стінки, що передбачає постійний винос уламкового матеріалу, але слідів такого переміщення вниз по улоговині ми не бачимо. Її днище повністю задерноване. По відношенню до цих двох форм можна припустити, що це наслідки локальної екзарація, або як це відмічалося трохи вище сліди діяльності водоспадів періоду абляції.

У цих двох випадках, як і у багатьох інших, виказані припущення не слід розглядати як щось остаточне. Можуть бути й інші варіанти пояснення. Але ясно одне, що ці два приклади заслуговують на увагу та подальше вивчення.

Наступні кілька прикладів є чисто пізнавальними і показують деякі типові явища для молодих післяльодовикових рівнин. Так на рис.58 показано залишкові озера на східній околиці міста Калгарі. Знімок зроблений з висоти 400-500 метрів. На відміну від озер моренних рівнин ці озера мають м’які і дещо розпливчасті контури, що пов’язане зі зміною положення берегової лінії в водоймах, з пологими берегами та дном.

Іншу структуру зображення мають молоді озерні рівнини (рис.59). Цей перспективний аерозінмок був зроблений у басейні озера Вінніпег. Дана територія пізніше звільнилася від льодового покриву і пост-гляціальні процеси тут знаходяться на більш ранній стадії. Окрім великої кількості різних за розмірами озер тут ще можна спостерігати значну кількість проток. У сучасному рельєфі протоки представлені витриманими по ширині і заповнений вщент водою (на час обстеження рівень води усього на 15-20 см був нижчим від рівня поверхні) рівчаками, дуже схожими на штучні канали. Ймовірно, що ці канали утворилися ще при наявності льодового покриву, на що зверталася увага раніше.