Сторінка
1

Паливні корисні копалини: нафта, газ, вугілля, сланці, торф

ЗМІСТ

ВСТУП .……………………………………………………………… 3

1. ІСТОРІЯ ВІДКРИТТЯ ГОРЮЧИХ КОРИСНИХ КОПАЛИН……… . 5

2. ДОБУВАННЯ ПАЛИВНИХ КОРИСНИХ КОПАЛИН…………… 8

3. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОРЮЧИХ КОПАЛИН

3.1 Утворення горючих копалин……………………………………… 11

3.2 Склад і властивості горючих копалин……………………………. 13

3.3 Класифікація паливних копалин………………………………… 16

4. ВИКОРИСТАННЯ ГОРЮЧИХ КОРИСНИХ КОПАЛИН

4.1 Основні напрямки господарського використання нафти і газу…. 19

4.2 Основні напрямки господарського використання вугілля,

торфу та горючих сланців… .…………………………………… . 22

5. ЕКОЛОГІЧНІ НАСЛІДКИ ПРИ ВИДОБУВАННІ І ГОСПОДАРСЬКО- МУ ВИКОРИСТАННІ КОПАЛИН

5.1 Екологічні наслідки при видобуванні горючих копалин…… 25

5.2 Екологічні наслідки господарського використання горючих

копалин .… 27

ВИСНОВКИ…………………………………………………………… 29

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………… 30

ВСТУП

Паливні корисні копалини – це природні та мінеральні речовини, які з достатнім економічним ефектом використовуються в техніці та народному господарстві для давання тепла та інших корисних речовин.

Як відомо, в процесі господарської діяльності людина використовує багато корисних копалин і різних речовин, серед яких одне з провідних місць займають паливні корисні копалини. А саме: нафта, природний газ, вугілля, торф та горючі сланці.

Мільйони років тому основним джерелом енергії була м’язова сила людей. Всього близько 500000 років назад, як думають археологи, в час наступання льодовиків для добування енергії використовували деревину: людина навчилась користуватись вогнем і підтримувати вогнище на місці стоянки. І лише десь 7 – 5 тисяч років тому назад, приручивши коней, ослів, буйволів, верблюдів та інших, вона почала використовувати тяглову силу цих тварин і приблизно тоді ж – силу річкових потоків та вітру. Всього 150 – 200 років назад металургійні заводи працювали на дровах, ними вантажили печі паровозів. В середині ХVІІІ століття розпочалося широке використання вугілля, а з кінця ХІХ століття – нафти і газу, як більш калорійного, економічного та транспортабельного палива.

Ці копалини займають сьогодні визначне місце в паливно-енергетичному балансі переважної більшості країн світу та відіграють надзвичайно важливу роль в їх економіці та політиці, а також широко використовуються у всіх промислових процесах і житті людини. Але ці ресурси є невідновлюючими. Тому потрібно освоювати нові альтернативні джерела енергії, які належать до практично невичерпних, а саме: гідроенергія, енергія Сонця, вітру, морських припливів та відпливів, хвиль, течій, геотермальна енергія. Кожна з них зможе зменшити вживання органічного палива, воно буде менше викидати в атмосферу різних шкідливих газів, які можуть спричиняти парниковий ефект, кислотні дощі та інші різні проблеми. Крім того сучасна наука ставить перед собою завдання – мета, якого є глибинна переробка горючих корисних копалин, а також підвищення ефективності використання та зменшення на навантаження на природу Землі.

Моя мета – це дати розгорнути характеристику паливних корисних копалин. Моїм методом дослідження буде безпосереднє вивчення цих порід. А моїми основними завданнями буде дізнатися про їх склад і властивості, добування, використання, їхню історію та екологічні наслідки при їхньому добуванні та використанні. І я надіюсь, що мені це вдасться.

1. ІСТОРІЯ ВІДКРИТТЯ ГОРЮЧИХ КОРИСНИХ КОПАЛИН

Ще з давніх-давен були відомі горючі корисні копалини. Свідченням цього є те, що в Китаї вже в 1000 році до н.е. використовувалося вугілля для виплавки міді. Пізніше його почали спалювати для виробництва фарфорових виробів, кольорових металів, паперу, пороху і в побуті. В Європі першими почали добувати вугілля жителі Британії, ще до того, як їх захопили римляни. І вже в XIV – XIX ст. саме Англія видобувала найбільше вугілля в світі. Тут також варто згадати і про Україну. Багать- ма археологічними розкопками виявлено сліди гірничих розробок на території теперішньої Дніпропетровської області X – XI ст. Там було знайдено шлаки, куски мідної руди, а також деревне і кам’яне вугілля. Але, перша письмова згадка про відкриття великого родовища вугілля на Україні датована 1721 р., коли Петро І , приїхавши на Донбас і побачив-ши цю копалину, видав указ про початок видобування її в державних ці-лях. Це поклало початок промисловому видобутку в Україні вугілля. Го- ловним чином його використовували в ковальській справі, солеварінні тощо. Добували вугілля спершу в невеликих кількостях відкритим спо- собом. Перша шахта була збудована в 1795 р. на правому березі р. Сівер- ський Донець, глибиною 75 метрів. Але вона була малоефективною. То- му, в 1842 р. в Лисичанську побудували найкращу на той час шахту, що призвело до того, що Донбас видобував до Першої світової війни найбі- льше вугілля в Російській імперії. Іншим кам’яновугільним басейном є

Львівсько-Волинський. Першим про наявність тут цих покладів повідомив геолог М.М. Тетяєв у 1912р. Ґрунтовне дослідження їх проводилось лише за радянської влади. Будівництво шахт і допоміжних промислових підприємств почалося 1949р., а 1957р. перша шахта введена в дію. Тепер їх кількість досягла 20. Вони зосереджені в районі Червоногруда, Белза, Соколя.

Що ж до нафти, то перші згадки про неї відносяться до 400 – 300 рр. до н.е. Наприклад в 330 р. до н.е., Олександр Македонський завоював територію нинішнього Азербайджану і закріпився на узбережжі Каспійського моря. Тут місцеві жителі показали йому світильники, які горіли яскравим білим полум’ям . Жир, який використовувався в них був рідким і жовтого кольору. Його називали “нафата”, що означало “той, що просочується”, бо він просочувався крізь гірські породи. Звідси і пішло слово нафта. Іншим доказом того, що нафта була відомою в античні часи є те, що в 1937 – 1939 рр. внаслідок розкопок біля теперішнього міста Керч, знайшли глиняну амфору наповнену нафтою, датована 400 р. до н.е. Висота амфори була 58см, а ширина в найширшому місці – 18см. Її горловина була закрита солом’яним корком. Нафта наситила корок і вона, окислившись, перетворилась на асфальт, який міцно закупорив амфору. Коли її відкрили, в ній містилося 2,5кг рідкої нафти і 0,5кг смолоподібно- го осаду. Крім того, багато римських і грецьких істориків згадували про неї в своїх працях. Вони писали, що багато племен варварів , змішуючи нафту, сірку і селітру, наливали в порожній посуд, підпалювали і кидали в натовп воїнів, або використовували для освітлення та в медицині для лікування шкірних хвороб людей і худоби, а пізніше цими надбаннями збагатились Римська та Візантійська імперії.