Сторінка
1

Основи картографії ґрунтових ресурсів, картографічні основи для картування грунтів

Земля – це багатство суспільства. Важко переоцінити її роль у вирішенні продовольчої проблеми. Відомо, що потреба населення в основних продуктах харчування в середньому подвоюється кожні тридцять років. Отже, щоб задовольнити продуктами всіх людей, які житимуть у 2010-2020 рр., потрібно вдвоє збільшити продуктивність сільськогосподарського виробництва. Вирішення цього надзвичайно складного завдання насамперед залежить від ефективності використання землі.

У вік науково-технічного прогресу земля, як і біосфера в цілому, перетворилася з системи, що контролюється природними факторами, в систему, яка працює під сильним впливом антропогенних факторів. У зв(язку з цим площа сільськогосподарського призначення на Україні постійно зменшується. Сотні тисяч гектарів поглинаються ярами, багато земель відводиться під будівництво, страждає від техногенного забруднення та інших шкідливих процесів. Так, за останні 10-12 років на Україні площа сільськогосподарських угідь зменшилася на 480 тисяч гектар. У районах інтенсивного землеробства і високої концентрації промислового виробництва техногенна трансформація грунтів стала на тільки відповідати інтенсивності природного грунтоутворювального процесу, а й набагато його перевищувати.

Для точної оцінки подібних перетворень і здійснення спрямованого регулювання грунтових процесів виникає потреба в організації систематичних спостережень за ними, тобто в організації служби моніторингу. Відсутність такої може призвести до необоротних процесів руйнування грунтового покриву, що потім потребуватиме величезних коштів і часу на його відновлення. Зрозуміло, що як з економічних, так і з господарсько -екологічних міркувань доцільніше й вигідніше запобігати несприятливим змінам, ніж згодом їх усувати.

За допомогою такої інформації можна визначити оптимальні природні умови для різного роду заходів, передбачати як позитивні, так і негативні фактори для ведення господарства, вживати заходів для зменшення впливу негативних факторів на життя і діяльність людей.

Відомо, що довгий час спостереження проводилися тільки за змінами стану природного середовища, зумовлених природними причинами.

Зрозуміло, що стан біосфери змінюється під впливом природних та антропогенних факторів. Проте є суттєва різниця в результатах таких впливів: стан біосфери, який постійно змінюється під впливом природних причин, як правило повертається у попередній стан. Зміна температури та тиску, вологості повітря та грунту, коливання яких в основному проходить в межах постійних середніх значень, сезонні зміни біомаси рослинності та тварин все це приклади таких природних змін. Середні величини, що характеризують стан біосфери (її кліматичні характеристики в довільному районі земної кулі, природний склад різних середовищ, кругообіг води, вуглецю та інших речовин, глобальна біологічна продуктивність) суттєво змінюються лише протягом дуже довгих періодів часу (тисяч, інколи навіть сотень та мільйонів років). Великі зрівновноважені екологічні системи, геосистеми, під впливом природних процесів змінюються надзвичайно довго. Ці поступові еволюційні зміни проходять тільки протягом часу, що вимірюється історичними епохами.

Природні зміни стану довкілля, як коротко часові, так і довші, значною мірою спостерігаються та вивчаються існуючими в багатьох країнах геофізичними службами (гідрометерологічними, сейсмічними, іоносферною, гравіметричною, магнітометричними та рядом інших).

Для того щоб помітити антропогенні зміни на фоні інших (природних), виникла потреба в організації спеціальних досліджень змін стану біосфери під впливом людської діяльності.

Систему повторних досліджень одного та більшої кількості елементів довкілля в просторі та часі з визначеною метою і відповідно до підготованої програми було запропоновано назвати – моніторингом. по довкіллю(Стокгольм, 5-16 червня 1972р.). Перші пропозиції з приводу такої

Таким чином, термін “моніторинг” не є лише новим означенням вже давно існуючих геофізичних служб, а буде відноситися до системи, що синтезується для виявлення антропогенних ефектів в довкіллі з використанням інформації та деяких елементів вже існуючих геофізичних служб.

При розгляданні основних завдань, сформульованих для Глобальної системи моніторингу довкілля(ГСМД) саме в аспекті виявлення змін стану довкілля за рахунок антропогенного впливу, не можна помітити яких-небудь суперечок в меті моніторингу в наведеному визначенні. Проте роботи по виявленню та попередженню стихійних лих метеорологічного чи гідрологічного характеру проводяться існуючими службами, а а роботи по попередженню хвороб – відповідними службами охорони здоров’я та т. і. Звичайно ці служби повинні розвиватись, але навряд чи доцільно об’єднувати їх до єдиної системи моніторингу.

Варто відмітити, що система моніторингу антропогенних змін природного середовища не є якоюсь принципово новою системою, що потребує організації мережі нових станцій спостереження, ліній та телекомунікацій, центрів обробки даних та т. і. Вони входить складовою частиною в універсальну систему спостереження та контролю стану довкілля, систему, що давно вже розвивається в ряді держав.

Таким чином, система моніторингу забруднень може та й повинна бути частиною вже існуючої служби спостереження та контролю стану довкілля, використовувати її досвід, систему станцій спостережень(відповідно з додаванням необхідних нових елементів), ліній телекомунікацій і центрів обробки даних з розвитком деяких елементів.

Як вже було відмічено, для забезпечення функціонування системи спостережень та контролю навколишнього середовища, що може виділити зміни, спричинені антропогенною діяльністю, потрібна детальна інформація про природні коливання і зміни в довкіллі. Проведення моніторингу передбачає отримання (або наявність) такої інформації.

Моніторинг включає в себе такі основні напрямки діяльності:

Спостереження за факторами, які впливають на довкілля, та його стан.