Сторінка
1
В Україні внаслідок високої концентрації промислового та сільськогосподарського виробництва навантаження на річковий стік досягло високого рівня, особливо під час меженного періоду, коли спостерігаються мінімальні витрати води і річки живляться переважно підземними водами, часто перемерзають і пересихають. Особливо напружена ситуація з водними ресурсами відносно водоспоживання склалася у розвиненому в економічному відношенні регіоні басейну Дніпра, площа якого в межах України дорівнює 293 тис. км2, або приблизно 48 % її території.
Дослідженнями мінімального стоку річок України в 60—70-х роках займалися Чіппінг Г.О., Лисенко К.А. [3].
Нами для аналізу та розрахунків середнього місячного мінімального стоку використані багаторічні по 1997 рік включно матеріали спостережень Гідрометслужби по 75 гідрометричних створах приток Дніпра. Ряди спостережень по окремих пунктах складали 25—70 років. Розглянуті річки та їх водозбори мають різні морфометричні та гідрографічні характеристики, умови формування мінімального стоку, вони розташовані в зоні мішаних лісів, лісостеповій і степовій зонах.
Так, наприклад, площі водозборів змінюються від 126 до 25600 км2, похили русла — від 0,2 до 4,4 0/00. Відсоток залісеності водозборів коливається в межах 1—67 %, причому він зменшується з півночі та північного заходу на південь і в басейнах приток Прип`яті становить у середньому 25—30 %, в басейні Десни та річках середньої течії Дніпра — 10—20 %, нижньої течії Дніпра — 1—10 %. Найбільш заболоченими є водозбори західного Полісся, відсоток заболоченості тут досягає 16 %, найменш — середньої та нижньої течій Дніпра (0—3 %). Розораність на окремих водозборах сягає 80 % і більше. Найбільш розораними є басейни приток середньої та нижньої течій Дніпра, найменш — Прип`яті (20—40 %).
Мінімальний стік формується під впливом комплексу фізико-географічних факторів і в першу чергу обумовлений кліматичними та гідрогеологічними умовами, господарською діяльністю.
Водозбори приток Дніпра знаходяться на Придніпровській, Подільській, Волинській, Донецькій, Приазовській височинах та південно-західних відрогах Середньоросійської височини, а також на Поліській, Придніпровській і Причорноморській низовинах.
У межах басейну Дніпра виділяють Дніпровсько-Донецький, Волино-Подільський і Причорноморський артезіанські басейни. Підземні води найбільш поширені на платформі в антропогенних відкладах, і їх розподіл має зональний характер. Вони пов`язані з водно-льодовиковими, піщано-глинистими та алювіальними відкладами. На формування мінімального стоку великий вплив мають розповсюджені карстуючі породи. В межах Волинської та Подільської височин водонасиченими є крейдові породи (крейда, мергель, вапняки), що поширені суцільним покривом по всій території та розчленовані тріщинами на велику глибину. Вони прикриті незначною товщею добре проникних для атмосферних опадів відкладів, і в крейдовій товщі формується потужний водоносний горизонт.
Середня багаторічна температура повітря змінюється від 5,8—7,3 0С у північних і північно-східних частинах басейну до 9,1—9,6 0С у південних. Найвища середня місячна температура повітря спостерігається в липні та коливається від 18,1—18,4 до 22,5—22,8 0С, найнижча — в січні і змінюється від –5,1 … -8,0 до –3,7 … -4,9 0С. Максимальні температури повітря досягають 37—40 0С, мінімальні –31,0 … -38,0 0С. Найбільша глибина промерзання грунтів досягає 120—160 см.
Річні суми опадів у межах окремих водозборів зменшуються в широтному напрямку від 600—650 мм у північно-західних частинах басейну Дніпра до 460—480 мм у південних. Найбільша річна кількість атмосферних опадів, що становить 650—670 мм, випадає у верхній частині басейну р. Стир, що протікає Волинською та Подільською височинами. На 10—15 % збільшується кількість опадів у верхів`ях рр. Горинь, Случ, Тетерів, Рось, Самара. Найменша сума опадів (460 мм) спостерігається в межах водозбору р. Мокра Сура. Відносна частка опадів теплого періоду поступово збільшується з півночі на південь від 60 до 70 % їх річної суми, а в абсолютних величинах, навпаки, зменшується від 330—410 до 310—350 мм. На зимовий і весняний сезони припадає відповідно по 16—28 та 18—23 %, на літній — 35—52 % річної кількості опадів [1].
Середня густота гідрографічної мережі дорівнює 0,30, найбільша — 0,50—0,70 км/км2 у верхів`ях рр. Случ, Тетерів, Рось, найменша — 0,20 км/км2 на лівобережжі Дніпра між гирлами Десни та Сули. В межиріччях Дніпро—Інгулець, Дніпро—Молочна поширені значні безстічно-подові ділянки з водозбірними басейнами до 1700 км2 різної форми та величини загальною площею близько 5000 км2. Безстічні ділянки знаходяться також на лівобережжі Дніпра в 100-кілометровій смузі від гирла Десни до м. Черкаси.
На формування мінімального стоку значний вплив має господарська діяльність, зокрема будівництво штучних водойм. У межах розглянутих приток Дніпра налічується близько 10000 ставків і водосховищ загальним об`ємом 2,80 км3, за рахунок якого зарегульованість стоку становить 24 %. Площа водного дзеркала цих водойм складає 1400 км2, що в середньому відповідає 0,64 га/км2. Площа водного дзеркала штучних водойм на 1 км2 площі басейнів змінюється від 0,49 у зоні мішаних лісів до 0,86 га/км2 у степовій зоні. В лісостеповій зоні налічується найбільша кількість ставків і водосховищ.
Завантажити реферат