Сторінка
1
Зміст
1 Міграції інуїтів
2 Оселення вікінгів
2.1 Причини занепаду і зникнення скандинавських поселень
2.1.1 Погіршення навколишнього середовища
2.1.2 Кліматичні зміни
2.1.3 Ворожнеча з сусідами
2.1.4 Контакти з Європою
2.1.5 Нездатність адаптуватися
3 Культура туле в Гренландії
4 Датська колонізація
5 Стратегічне значення
6 Самоврядування
7 Посилання
Полювання та рибальство завжди відігравали найважливішу роль у гренландському житті. Гренландський мисливець на каяку
Історія Гренландії, найбільшого острова світу — це історія виживання в екстремальних умовах арктичного клімату: близько 84% поверхні острова зайнято льодовиком, який обмежує область людського заселення вузькими прибережними смугами. Гренландія була невідома європейцям до X ст., коли вона була відкрита норвезькими вікінгами, які незадовго до того оселилися в Ісландії. Арктичні народи населяли Гренландію задовго до відкриття острова європейцями, хоча перед прибуттям вікінгів острів знелюднів — предки сучасних інуїтів (ескімосів) почали оселятися на півночі Гренландії лише в 1200-х роках. Інуїти — єдиний народ, що неперервно населяв Гренландію протягом сторіч; однак у XVIII ст. Данія, скориставшись пріоритетом вікінгів, оголосила острів своїм володінням і почала його колонізацію. Датська держава користувалася на острові численними перевагами, зокрема торговою монополією.
Під час Другої Світової війни Гренландія була де-факто відокремлена від королівства і зблизилася натомість зі Сполученими Штатами та Канадою. По закінченні війни Данія повернула собі контроль над островом, однак скасувала його колоніальний статус; Гренландія була проголошена інтегральною частиною Датського королівства, а в 1979 році отримала широку автономію у внутрішніх справах. Гренландія — єдине державне утворення, яке вийшло зі складу Європейського союзу, хоча й зберігає статус асоційованої держави.
Міграції інуїтів
Давня історія Гренландії — це історія повторюваних міграцій палеоескімосів з арктичних теренів Північної Америки через острови Канадського Арктичного архіпелагу. Спільною рисою всіх цих культур була необхідність виживання в надзвичайно несприятливих умовах найвіддаленішого краю Арктики на самій межі придатного для людського існування ареалу. Навіть невеликі коливання клімату перетворювали ледь сприятливі умови в несумісні з людським життям і призводили до зникнення недостатньо пристосованих культур і спустошення цілих регіонів внаслідок міграцій та вимирання.
Археологи налічують в Гренландії чотири палеоескімоські культури, що існували до відкриття острова вікінгами, але терміни їх існування визначаються дуже приблизно:
· Саккакська культура — 2500 до н.е. – 800 до н.е. на півдні Гренландії;
· Культура Індепенденс I — 2400 до н.е. – 1300 до н.е. на півночі Гренландії;
· Культура Індепенденс II — 800 до н.е. – 1 до н.е. переважно на півночі Гренландії;
· Рання дорсетська культура, чи Дорсет I — 700 до н.е. – 200 н.е. на півдні Гренландії.
Ці культури не були унікальні для Гренландіі, як правило, вони виникали й розвивалися на теренах арктичної Канади та Аляски задовго до свого проникнення до Гренландії, і могли зберігатися в інших місцях Арктики після їх зникнення з острова.
Після занепаду дорсетської культури острів зоставався ненаселеним протягом сторіч. Носії інуїтської культури туле, предки сучасних корінних жителів Гренландії, почали проникати до півночі острова на початку XIII ст.
Оселення вікінгів
Карта сучасних гренландських і колишніх вікінгських поселень на південному сході Гренландії.
Десь у 980 році вікінг Ерік Торвальдссон, на ймення Рудий, був приречений до трирічного вигнання з Ісландії за вбивство сусіда. Він вирішив відплисти на захід і дістатися землі, яку за ясної погоди можна побачити з вершин гір західної Ісландії. Вона лежала на відстані 280 км від ісландського берега; згідно з сагами, раніше у 900-х роках туди плавав норвежець Гуннбьйорн Ульфссон. Ерік відплив на захід в 982 році разом з родиною, слугами і худобою, але плавуча крига завадила йому висадитися на берег; він був змушений обігнути південну кінцівку острова й висадився в місці поблизу сучасного Юліанехоба (Какортока). Протягом трьох років свого вигнання Ерік не зустрів на острові жодної людини, хоча під час своїх мандрівок удовж узбережжя він доходив на північному заході до острова Діско (Кекертарссуак).
По закінченню терміну свого вигнання Ерік Рудий в 986 році повернувся до Ісландії і почав заохочувати місцевих вікінгів до переселення на нові землі. Він назвав острів Гренландією (норв. Grønland), що дослівно означає «Зелена земля». Довкола доречності цієї назви досі точаться суперечки; дехто вважає, що за тих часів клімат в цих місцях завдяки середньовічному кліматичному оптимуму був м’якіший, і прибережні райони південного заходу острова дійсно були покриті густою трав’янистою рослинністю; інші вважають, що така назва була надана острову з єдиною метою привабити до нього більше поселенців.
Згідно з сагами, Ерік Рудий відплив з Ісландії з 25 кораблями, з яких лише 14 з 350 поселенцями дісталися до Гренландії, і заснував на острові перше європейське поселення Eystribyggd (Східна Осада). Свідчення саг підтверджуються результатами радіовуглецевого аналізу археологічних знахідок, які були викопані на місці колишнього Браттагліду (Brattahlid), резиденції Еріка Рудого поблизу сучасного Нарссарссуаку, і датуються приблизно 1000 роком н.е.
В період свого розквіту норвезька колонія налічувала від 3000 до 5000 мешканців, які спочатку населяли два поселення: Східна Осада (Eystribyggd) на місці сучасного Юліанехоба (Какортока) на південному кінці острова, де знаходився маєток Еріка Рудого Браттаглід, і Західна Осада (Vestribyggd) на місці сучасного Готхоба (Нука). Територія була поділена між оселями, яких відомо понад 400. Це була досить велика колонія (для порівняння, зараз населення всієї Гренландії становить близько 56 000 осіб); її економічною основою була торгівля з Європою моржевими бивнями, також експортувалися пенькові мотузки, вівці і шкіри рогатої худоби та тюленів, можливо також вивозилася в’ялена риба (тріска), яка становить основу економіки сучасної Гренландії. На Гренландії зовсім немає лісів, і тому гренландська колонія повністю залежала від постачання деревини, яка була особливо потрібна для суднобудівництва, з Норвегії та Ісландії. Також з Європи завозилися залізні вироби і деякі харчові продукти. Торгівельні судна з Ісландії щороку відвідували колонію, подеколи залишаючись тут на зиму, рідше завітали норвезькі кораблі з континенту.
Завантажити реферат