Сторінка
1

Розвиток гідрохіміхімічних і гідроекологічних досліджень в Україні

В літературі зустрічаються окремі дані про хімічний склад води водних об`єктів України, отримані в другій половині ХIХ ст. (по р.Дніпро в районі Києва, М.М.Кублі, 1907), і дещо узагальнені, отримані на початку ХХ ст. (по р.Рось, Ф.Ф.Кіркор, 1907). Але початок систематичних гідрохімічних досліджень слід віднести до 20-х років ХХ ст. В цілому в історії гідрохімічних, а згодом і гідроекологічних досліджень в Україні можна виділити три періоди: перший – з 20-х до 50-х років; другий – з 50-х до 70-х років; третій – з 70-х років до наших днів [1, 2, 4].

Перший період (з 20-х до 50-х років) – початок систематичних гідрохімічних досліджень поверхневих вод України. Дослідними центрами у довоєнні роки були: Дніпровська біологічна станція, реорганізована в 1939 році в Інститут гідробіології АН України; Дніпропетровський університет (Інститут гідробіології); Всеукраїнська державна Чорноморсько-Азовська науково-промислова станція в Херсоні (1925); Державний гідрологічний інститут УГМС; Інститут геологічних наук АН України; Севастопольська біологічна станція; Харківський університет. У цей період (1938р.) організовуються регулярні спостереження за гідрохімічним режимом на мережі пунктів Гідрометслужби на річках басейнів Дніпра, Дністра, Південного Бугу й річках Криму, дані яких були узагальнені О.О.Алекіним (1948). Ведуться дослідження гідрохімічного режиму Дніпровського водосховища (С.А.Гусинська, 1937, 1938), р.Дніпро в районі майбутнього Канівського водосховища та на ділянці вище Києва (М.В.Товбин, 1941), р. Десна (Вс.Цитович, 1936), гирлової ділянки Дніпра (Г.О.Шептицький, 1927, 1928), солоних озер і лиманів (Є.С.Бурксер, 1923, 1927, 1932), атмосферних опадів (Є.С. Бурксер, 1949).

Другий період (з 50-х до 70-х років). У післявоєнні роки розгортаються комплексні гідрохімічні та гідробіологічні дослідження водних об`єктів. У гідрологічних щорічниках, які видаються Гідрометслужбою, значно збільшується кількість пунктів, по яких вміщуються таблиці даних щодо хімічного складу поверхневих водних об`єктів України. В Інституті гідробіології АН України організовано відділ гідрохімії (1947), в якому проводяться дослідження гідрохімічного режиму поверхневих вод України: головних водних артерій країни – Дніпра, Дунаю, Дністра, Південного Бугу та їх приток, водосховищ, пригирлових ділянок річок, лиманів північно-західної частини Чорного моря (О.М.Алмазов, О.І.Денисова, 1955; О.М.Алмазов, 1962), а також каналів, малих річок і ставків (Г.Д.Коненко, 1952; Г.Д.Коненко, М.Л.Підгайко, Д.А.Радзимовський, 1961; Г.Д.Коненко, Н.М.Кузьменко, 1967).

В 50-ті роки ведуться широкі гідрохімічні дослідження на Дніпрі в зв`язку зі створенням Каховського водосховища та Інгулецької зрошувальної системи (О.І.Денисова, О.М.Алмазов, 1961; О.І.Денисова, Ю.Г.Майстренко, 1962) і розпочатим будівництвом каскаду дніпровських водосховищ.

Результати подальших досліджень на Дніпрі, його притоках і створених водосховищах узагальнені в монографіях (Ю.Г.Майстренко, 1965; О.М.Алмазов, О.І.Денисова, Ю.Г.Майстренко та ін., 1967) та у цілій низці статей. Було виконано повну гідрохімічну характеристику басейну Дніпра, встановлено особливості формування природного гідрохімічного режиму та його зміни при зарегулюванні стоку, зроблено прогноз щодо можливої зміни режиму гирлової ділянки річки після скорочення річкового стоку.

Поряд з цим значна увага приділяється вивченню гідрохімічного режиму Дунаю. В межах України дослідження здійснюються за єдиною Міжнародною програмою, яку розроблено придунайськими країнами (О.М.Алмазов, 1955; О.М.Алмазов, Ю.Г.Майстренко, 1953, 1961).

Гідрохімічні дослідження виконуються і в інших установах Академії наук України, вищих навчальних закладах і галузевих науково-дослідних інститутах. Дослідження Інституту колоїдної хімії та хімії води АН України спрямовані на розробку технологій очищення води (роботи академіка Л.А.Кульського та його колег). В Інституті геологічних наук АН України вивчається хімія підземних вод, особливо мінеральних (А.Є.Бабинець, 1958). В Інституті комунальної гігієни Міністерства охорони здоров`я розробляються методи аналізу специфічних забруднюючих речовин, узагальнюються дані мережі санепідемстанцій щодо забрудненості водотоків і водойм країни. В Інституті гідробіології Дніпропетровського університету вивчається гідрохімічний режим малих річок і водосховищ середнього Придніпров`я, а також Дніпровського та Дніпродзержинського водосховищ, аналізується санітарний стан водойм. На кафедрі гідробіології Харківського університету досліджується гідрохімічний режим ставків, водосховищ і водойм-охолоджувачів ДРЕС Харківської області та Донбасу.

Систематичні спостереження за хімічним складом поверхневих вод виконують лабораторії Гідрометслужби, Держводінспекції Міністерства меліорації і водного господарства України, санепідемстанцій Міністерства охорони здоров`я України.

Третій період (з 70-х років і до наших днів) характеризується значним зростанням використання водних ресурсів у народному господарстві й, відповідно, розширенням досліджень антропогенного впливу на їх якість. Утворюються нові великі науково-дослідні та дослідно-виробничі установи, які проводять гідрохімічні та гідроекологічні дослідження прикладного характеру: Всесоюзний науково-дослідний інститут охорони вод (пізніше Український науковий центр охорони вод, а тепер Український науково-дослідний інститут екологічних проблем), Український філіал Центрального науково-дослідного інституту комплексного використання водних ресурсів (тепер Український науково-дослідний інститут водогосподарсько-екологічних проблем), відділ гідрохімії в інституті "Укрводпроект" та Українському науково-дослідному інституті гідротехніки і меліорації, Республіканський центр спостережень за станом природного середовища Гідрометслужби (тепер Центральна геофізична обсерваторія), відділ гідрохімічного й радіаційного моніторингу в Українському науково-дослідному гідрометеорологічному інституті, з якого пізніше виділився відділ гідрохімії.

Продовжується розробка традиційної тематики з гідрохімії водосховищ з уточненням методів прогнозування змін їхнього гідрохімічного режиму (О.І.Денисова, 1979), поглиблення досліджень мікроелементів (О.П.Нахшина, 1983), форм міграції металів у прісних водах (П.М.Линник, Б.Й.Набиванець, 1986).

Встановлено, що поряд з факторами, які визначають природний гідрохімічний режим річки (головним чином вплив приток Верхнього Дніпра і природного гідрологічного режиму річки), з`явилися нові фактори, які значною мірою визначають гідрохімічний режим водосховищ і нижче розташованих ділянок річки. До них належать як змінений гідрологічний режим, так і різноманітні фізичні, біологічні процеси, що відбуваються у водосховищах.