Сторінка
1

Гірничотехнічна рекультивація земель

Загальні поняття про гірничотехнічну рекультивацію земель

Гірничотехнічна рекультивація - це комплекс гірничотехнічних робіт, спрямованих на підготовку територій після завершення на них розробок родовищ корисних копалин або інших робіт, що призвели до порушення земної поверхні, з метою їх подальшого використання у відповідних галузях народного господарства.

У випадку відкритих розробок корисних копалин гірничотехнічна рекультивація включає:

- будівництво доріг, гідротехнічних і меліоративних споруд;

- зняття, транспортування, складування (за необхідності) і нанесення на рекультивовані землі придатних (родючих та потенційно родючих) грунтів і порід;

- планування поверхні порушених земель;

- виположування або терасування відкосів відвалів і бортів кар'єрних виїмок;

- ліквідацію наслідків осідання відвалів і протиерозійні заходи;

- комплекс меліоративних заходів, спрямованих на поліпшення хімічних і фізичних властивостей порід і їх сумішей, з яких складається поверхневий шар рекультивованих земель (за необхідності).

Усі ці роботи виконуються підприємством, яке проводить гірничі роботи або спеціалізованими організаціями із рекультивації. Склад робіт встановлюється проектом відповідно до прийнятого напряму рекультивації.

Вимоги до гірничотехнічної рекультивації земель

Гірничотехнічна рекультивація, як правило, повинна вписуватись у загальну технологію розробки родовища і формування відвалів, а гірничі роботи повинні забезпечувати:

- селективне зняття грунту і потенційно родючих гірських порід, їх транспортування, складування, зберігання або безпосереднє використання для рекультивації порушених земель;

- розміщення малопридатних і непридатних гірських порід у нижній частині відвалів. Якщо ж родовище представлене тільки малопридатними і непридатними для рекультивації породами, тобто придатні породи відсутні, то вимоги селективної розробки стосуються їх: при цьому непридатні породи вкладаються в основу відвалу, малопридатні - на поверхню. Валове формування відвалів з точки зору наступної рекультивації застосовується тільки в тому випадку, якщо не порушуються технічні умови на проектування біологічної рекультивації та дотримання вимог державного стандарту;

- виконання основних обсягів робіт щодо планування поверхні, виположування відвалів і бортів залишкових кар'єрних виїмок;

- формування оптимальних за геометричними параметрами відвалів, створення у зоні відкритих розробок сприятливих екологічних умов для рослин і тварин;

- комплексне вилучення із розкривної товщі попутних копалин, які мають промислове значення (наприклад, вапняку - для виробництва вапна, скельних порід, каолінів, глин і пісків - для будівництва, металургійної промисловості та ін.). Якщо неможливо безпосередньо використати попутні корисні копалини, то їх необхідно складувати в окремі відвали з урахуванням наступної розробки;

- оптимальне вилучення і мінімальні терміни використання земель у технологічному процесі.

Технологія розробки родючого шару грунту

Залежно від виду корисних копалин, їх геологічної будови, місця розташування, родючий шар ґрунту в них розробляється різними технологіями з використанням відповідної техніки і механізмів. Розглянемо найбільш поширені з них.

Технологія розробки ґрунтового шару колісними скреперами

Зняття ґрунтового шару за допомогою колісних скреперів проводиться за такими трьома технологічними схемами (рис. 3.1 і 3.2).

Рис 3.1. Технологічні схеми роботи колісних скреперів у процесі розробки ґрунтового шару (за А.К. Поліщуком, 1977) ·

а - зняття й укладання ґрунтового шару за один цикл; б - зняття ґрунтового шару під час складування його на борту кар'єру; в зняття ґрунтового шару під час складування його на тимчасовому складі на відвалі.

Рис. 3.2. Ґрунтовий склад

За першою схемою (рис.3. 1а) ґрунтовий шар здіймають, транспортують і вкладають на рекультивовану ділянку за один цикл. Роботу виконують в такому порядку. Довжину фронту робіт передового (основного) виступу ділять на дві рівні частини. Площу, з якої необхідно зняти ґрунтовий шар, ділять на ділянки довжиною, що дорівнює річному переміщенню виступу (зняття ґрунтового шару проводиться щорічно на величину річного підняття гірничих робіт) і шириною В, яка відповідає довжині завантаження скрепера. Порядок зняття ґрунтового шару на рис.3. 1 відзначено цифрами.

Відстань до верхньої бровки передового виступу, що забезпечує безперервну роботу скрепера, визначають за формулою:

де h1 - висота передового виступу, м;

γ - кут стійкого відкосу виступу, градуси;

α1 - кут відкосу передового робочого виступу, градуси.

Середня довжина транспортування визначається за формулою: