Сторінка
1

Організація угідь і система їх використання

План

1. Завдання і зміст організації угідь .

2. Проектування заходів поліпшення земель .

3. Проектування складу і співвідношення угідь

4. Обгрунтування системи використання угідь

1. Завдання і зміст організації угідь

1.1 Класифікація угідь

Початкове уявлення про угіддя пов’язане з даровими благами природи, які людина використовувала для задоволення своїх життєвих потреб.

Тому першими угіддями були рибні, мисливські та інші. З розвитком скотарства і землеробства у самостійну групу виділилися сільськогосподарські угіддя.

Таким чином, головною ознакою, яка відображає відмінності окремих видів угідь, служить характер використання землі. При цьому класифікація угідь проводиться з урахуванням основного призначення і систематичного використання окремих ділянок землі для певних виробничих цілей. Це означає, що тимчасове використання ділянки сінокосу для випасання худоби є підставою для переведення її в пасовище. Крім характеру використання землі, при класифікації угідь необхідно враховувати природні властивості, які відображають якісний стан окремих земельних ділянок.

Таким чином, під земельними угіддями слід розуміти ділянки землі, що систематично використовуються або придатні до використання для конкретних господарських цілей і які відрізняються за природно-історичними ознаками.

Сучасна класифікація виділяє сільськогосподарські угіддя, до яких належать землі, що безпосередньо використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції:

рілля, багаторічні насадження, сінокоси і пасовища

Окремому обліку підлягають інші угіддя: лісові площі, деревно-чагарникові насадження, болота, землі, зайняті під водою, дорогами і прогонами, будівлями, дворами, вулицями, площами, інші землі, не використовувані у сільському господарстві.

До ріллі відносять земельні ділянки, які систематично обробляються під посіви сільськогосподарських культур, і чисті пари, включаючи посіви багаторічних трав у полях сівозмін із строком користування, передбаченим сівозмінами, і вивідні поля. Міжряддя садів та інших багаторічних насаджень, тимчасово використовувані під посіви сільськогосподарських культур, в площу ріллі не включаються а облічуються як площі багаторічних насаджень. Так само до рілля не відносять ділянки покращених сінокосів і культурних пасовищ, розорані на період обновлення травостою, а також, зайняті посівами попередніх культур (протягом не більше двох років), розорані з метою створення на них довгострокових пасовищ або поліпшених сінокосів.

До багаторічних насаджень відносяться земельні ділянки, зайняті штучно створеними деревними, чагарниковими або трав’янистими багаторічними насадженнями, здатними давати урожай плодово-ягідної, технічної або лікарської продукції.(сади ,площі ягідників, площі виноградників

Перелогами вважають землі, які раніше оралися, а тепер через певні обставини більше одного року, починаючи з осені, не використовуються для посіву сільськогосподарських культур і не підготовлені під пар. До перелогів не відносять розорані ділянки сінокосів і пасовищ, залишені для природного заростання травостоєм.

Сінокосами називають земельні ділянки, покриті багаторічною трав’янистою рослинністю, які систематично використовують для сінокосіння. Залежно від природно-історичних властивостей сінокоси підрозділяються на заливні, суходільні і заболочені.

Із загальної площі заливних і суходільних сінокосів виділяють поліпшені сінокоси. Залежно від обсягу і характеру проведених заходів поліпшені сінокоси підрозділяють на сінокоси поверхневого і корінного поліпшення.

Пасовищаминазивають землі, покриті багаторічною трав’янистою рослинністю, які систематично використовуються для випасання худоби, не придатні для сінокосів і які не є перелогами. Пасовища підрозділяються на суходільні і заболочені.

Одже в склад земель (земельних угідь) господарства виділяють особливу групу – с/г угіддя (рілля і перелоги, багаторічні насадження,сінокоси і пасовища), з яких отримують ту чи іншу продукцію. Розрізняють по призначенню, способах основного господарського використання, підняття і встановлення продуктивності, а також по природних властивостях.

В відповідності до вказаного лугові землі в залежності від способу основного їх використання діляться на сінокоси і пасовища, а по способах відновлення продуктивності – на покращені (корінного і поверхового покращення) і природні. Останні по осовливостях природних властивостей діляться на - суходільні, заливні, заболочені. В Усіх с/г угіддях виділяють різновидності: зрошувалні, незрошувані та осушені землі. Розорані землі, крім того, розрізняються по введиних на них сівозмінах (польові, кормові, спеціальні).

1.2 Організація угідь

Термін «організація » багатозначний ,само слово організація походить від французького (організатіон ),що означає в функціональному значенні впорядкування ,поєднання чого небудь або кого небудь в єдине ціле приведенням в певну систему .Можна сказати ,що під терміном «організація» взагалі розуміють порядок ,узгодженність в який –небудь послідовній діяльності або сукупності предметів. В іншому випадку організація являє собою діяльність людей ,направлену на приведення обєкту в стан упорядкованості.

Організація угідь являється одним із основних питань використання землі в конкретних господарствах і заключається в вирішенні слідуючих нерозривно повязаних між собою питань :

- встановлення складу і площ окремих видів угідь

- визначення обєму і строків трансформації і покращення угідь

- господарсько ціленаправлене розміщення угідь

Основним завданням організації угідь являється виявлення і використання існуючих в господарстві резервів і можливостей підвищення проуктивності і культури використання різноякісних земель в складі різних угідь, підняття продуктивності і охорона земель.

або Основним завданням організації угідь є

створення територіальних умов для інтенсифікації сільського господарства ,одержання найбільшої кількості продукції з кожного гектару при найбільшій економії затрат праці і засобів на одиницю продукції і постійному підвищенні родючості грунту .