Сторінка
1

Режим формування історичних паводків в українських Карпатах

Паводки на річках Українських Карпат формуються атмосферними опадами, які тут випадають часто (165 – 175 днів протягом року). Однак їх формування починається тоді, коли опади перевищують 20 мм за добу. При дуже інтенсивних зливах, під час яких випадає понад 100 мм опадів, паводки часто набувають катастрофічного характеру. Тоді рівні води на гірських ділянках піднімаються на 2 – 4м, на передгірських – на 5 – 6м, а на р. Тисі – на 6,5 – 9,5м. При таких високих паводках відбувається затоплення прибережних територіях шириною 15 – 60м на малих річках, 115 – 500 м на середніх, а в передгір’ї на середніх і великих річках зона затоплення збільшується до 2500 м. на рівнинних ділянках ширина затоплення може бути ще більшою.

Під час катастрофічних паводків затоплюється багато населених пунктів, сільськогосподарських угідь, промислових підприємств тощо. Швидкість стікання води в цей час залежить від величини максимальної витрати води, похилу і жорсткості русла. На середніх та великих річках вона становить в горах 2 – 3 м/сек, в передгір’ї 1,5 – 2 м/сек, а на малих річках високо в горах – 3 – 8 м\сек і навіть 35 м/сек, але це виняток.

Великі швидкості паводкової води мають велику руйнівну силу. Вони руйнують будівлі, мости, трубопроводи, інженерні комунікації, розмивають береги, дороги. В цей час тонуть домашні тварини, дикі звірі, зноситься зібраний урожай, лісоматеріали тощо.

Певне уявлення про частоту повторення катастрофічних паводків дають історичні літописи, літературні джерела [1,5,6] та матеріали систематичних гідрологічних спостережень. У літописах приводяться тільки згадки про наводнення без їх характеристики. Тому вони не дають повного уявлення про параметри паводків. Літописні відомості про наводнення на Дністрі приводяться з 1146р., на Тисі – з 1491р., на Пруті – з 1780р. [6].

Гідрометричні спостереження на річках Українських Карпат започатковані з середини ХІХ століття, спочатку епізодично за рівнем води, а потім і за витратами. Систематичні спостереження за рівнями і стоком на основних річках почалися з 1895р., а на більшості гірських річках з середини 40-х років ХХ століття. Ці матеріали спостережень дають найбільш повне уявлення про катастрофічні наводнення.

Катастрофічні паводки можна поділити на регіональні та локальні. До регіональних відносяться ті, які охоплюють весь карпатський макросхил, або більшу його частину, а до локальних – лише ті, які охоплюють тільки невеликі окремі басейни малих річок.

У ХХ столітті катастрофічні регіональні паводки на північно-східному макросхилі Українських Карпат спостерігалися в теплу пору року (червень - серпень) в 1911, 1927, 1941, 1955, 1969, 1980 роках [1,5], а на південно-західному – в холодний період року (листопад - травень) у 1926, 1947, 1957, 1970, 1998, 2001 роках [2, 3, 4, 5]. Локальні катастрофічні паводки спостерігаються майже через кожні 2 – 3 роки або і щорічно.

На річках північно-східного макросхилу в ХХ столітті було 7 катастрофічних паводків. Перший з них сформувався 8 – 9 липня 1911 року внаслідок випадання сильних злив. Рівні води на Пруті нижче впадання Черемоша досягали найвищих відміток, які ніколи не були перевершення за весь період гідрометричних спостережень. Максимальна витрата води в цей час біля Чернівців становила 5250м3/сек, а швидкість поверхневої течії – 5 – 6 м/сек, при середній багаторічній витраті води 75 м3/сек і швидкості течії 1 – 1,2м/сек.

Другий високий паводок у басейні Дністра і Пруту утворився 30 –31 серпня 1927р. величини опадів в центрі зливи тоді досягла понад 300 мм. Зливові опади затопили в низинах 10 міст і багато сіл. Паводком зруйновано будинки, мости, нанесено великих збитків народному господарству.

Зливовий дощ 1 – 2 вересня 1941 р., що охопив весь макросхил, призвів до формування небувалого паводку в басейні Дністра, Пруту і Серету. Максимальні рівні води в Дністрі на 1 – 3 м перевищили найвищі рівні попередніх років. Паводок спричинив великі руйнування.

У 1955 році на річках гірської частини басейну Дніпра і Прута спостерігались два максимальні підняття рівнів води (30 липня і 10 серпня), але вони були нижчими від попередніх. Обидва паводки викликані зливовими опадами.

Катастрофічний паводок 8 – 12 серпня 1969 року, який за висотою підняття рівнів перевищив усі попередні паводки, утворився від винятково сильних злив, які охопили весь північно-східний макросхил, площа якого становить 22 тис км2. Кількість опадів за 7 – 10 червня місцями перевищувала місячну норму. Дуже інтенсивні опади були у верхів’ях Бистриці Надвірнянської, Бистриці Солотвинської, Лімниці і Пруту, де за один дощ випало від 200 до 300 мм. Загалом у червні випало від 200 до 400мм, що склало понад три місячні норми. Під час паводку вода в горах піднімалась на 2 – 4 м, а в передгір’ї – на 5-6м. цей паводок на даних ділянках за величиною максимальних рівнів і витрат води перевищував максимуми всіх паводків ХХ століття і завдав величезних збитків народному господарству.