Сторінка
1

Українські Карпати

Українські Карпати складають приблизно чверть Карпатської дуги . Перед появою Карпатської гірської дуги на поверхні планети був тривалий період, протягом якого море в цьому місці змінилось сушею .

Вони складають частину провінції Карпатських гір та подані трьома геоморфологічними областями: власно Українськими Карпатами, Передкарпатською височиною та Закарпатською низиною.

Українські Карпати – середньовисотні гори, що тягнуться з північного заходу на південний схід смугою, довжиною більше 270км. і шириною 100-110 км. Середня висота їх 1000м, максимальна – 2061м. (г. Говерла).

Межі Українських Карпат визначаються державним кордоном України з Польщею , Чехією, Угорщиною, Румунією. Північно- східний кордон вздовж лінії міст Судова вишня – Комарне –Миколаїв- Жидачів – Івано-Франківськ – Коломия – Чернівці.

Вздовж північно-східного краю Українських Карпат знаходиться Передкарпадська підвищена рівнина, що відповідає Передкарпатському прогибу. Середня висота в межах Передкарпатської височини – біля 350м.

В межах гірських Карпат виділяється ряд орографічних зон. У складі зовнішньої смуги Українських Карпат виділяють Безкиди, Горгани та Покутсько- Буковинські Карпати. Середньо-високі хребти Горган мають гострі гребні, круті схили з кам’яними осипами, які розділені глибокими долинами. Безкидам та Покутського-Буковинським Карпатам притамманні м’які контури їх поверхні та куполоподібні вешини. Від Передкарпаття Зовнішні Карпати відокремлені уступом з відносними висотами 200-400м.

В Центральній смузі Українських Карпат протягнулися Водороздільні- Верховинські Карпати. Висоти не перевищують 800-1200м. Понижені містя хребта є зручними перевалами (Ужокський- 889м, Верський- 839м, Воловетський-1014м.).

На сході Водороздільно- Верховинських Карпат розташовані Ясинське та Ворохтянське міжгірські зниження, а також Верховинського – Путильське низькогір’я. Ширина Водороздільно- Верховинських Карпат змінюється від 30км. на північному заході до 10км. на південному сході. Тут проходить головний водорозділ карпатських річок .

Далі до південного заходу піднімається осьова , найбільш висока частина Українських Карпат-Полонинського- Чорногірські Карпати. Вони витягнуті в загальнокарпатському напрямку на 210км. з середньою шириною 20-25км. Ця частина Карпат включає Полонинський хребет, гірські масиви Сивидовець, Чорнргора, Гриняви та Буковинську Полонину. Орографічною віссю є Полонинський хребет, який пеперековими долинами річок поділен на окремі масиви(Полонина Руна, Полонина Баржавська, Полонина Красна ).

Найвища частина Українських Карпат – Чорногора- розташована між Чорною та Білою Тисою, верхів’ям Прута і Чорним Черемошем. Тут знаходиться найвища її вершина – гора Говерла (2061м.) Верхня частина Чорногірського масиву представляє собою велике плоско гір’я полонин, над яким возвишаються конусоподібні вершини : Петрос – 2022м , Ребра -2001м.

Далі по південному сходу, між Чорним та Білим Черемошем , розташовані Гринявські гори з осевим хребтом Пенве. Поміж річками Білим Черемошем, Путилой і Сучавой простирається Буковинська Полонина .

На півдні Українських Карпат розташований Раховський масив і Чівчинські гори. Ця частина гір характерезується крутими схилами, гострими гребнями гір і значною глибиною розтину.

Вздовж південно-західного схилу Полонинського хребта виділяється вузька зона Березно-Липшанської поздовжньої міжгірської долини. Абсолютні висоти жнижуються тут до 400м . На Південному сході від річки Рікі низько гір’я переходить у Верхнетисенську горбисту рівнину з висотами 500-600м.

До південного заходу від низькогір’я паралельно йому підіймається Вулканічний хребет. Він витягнутий від річки Уж до річки Ріка. Долини річок Уж, Латориця, Боржава, Тиса прорізують вулканічний хребет і поділяють його на окремі масиви. Між річками Боржава і Ріка Вулканічний хребет різко змінює свій північно- західний напрям на мерідіональний (хр. Тупий або Великий Шолляс) та біля м. Хуст переходить на лівий берег Тиси. Це вже Гутинські гори, розташовані на тереторії Румунії. Вулканічні Карпати мають гострі форми, скелясті схили іноді зплощені вершини.

З південно-західного до зовнішнього краю Вулканічного хребта примикає Закарпатська низина, яка є частиною великої Середньо-Дунайської рівнини . Поверхня її має невеликий нахил у південно- західному напрямку, абсолютні висоти зменшуються від передгір”я (116-120м.) до р.Тиси (105м.). Низину перетинають праві притоки Тиси: Латориця, Серне, Боржава з Іршавою та ін.

Морфоструктура.

Сучасна морфоструктура Карпат сформувалася в основному в неоген-антролпогенний час, але вона включае також морфоструктури, які успадкували поздовжні та поперечні елементи давнього структурного плану. Усі морфоструктури крім вулканогенних, виникли внаслідок інтенсивного злиття порід і розвитку надвигів та горстів. В морфоструктурі гір відобразились великі глибинні поздовжні та поперечні розломи .

До глибинних поздовжніх розломів також належать:

1. Серединокарпатський, вздовж якого відмічається крутий північно-східний схил Полотинського хребта, Ссвидовця, Чорногори і Гринявських гір;

2. Зовнішньокарпктський, з яким пов’язують формування протяжних морфоструктур скибової зони;

3. Передкарпатський, що замаскирований надвигом між внутрішньою та зовнішньою зонами прогибу ;

4. Краєвий розлом Руської платформи – зовнішня межа Передкарпатського передового пргибу .

Поперекові розломи мають північно –східну орієнтацію і перетинають майже під прямим кутом північно-західне поширення карпатських складчастих структур. З поперековими розломами пов’язані субмерідіональні відрізки річкових долин Латориці, Боржави, Тереблі, Чорної Тиси та ін. Система поздовжніх і поперекових розломів сприяла винекнинню глибокої ступінчатої структури фундаменту Карпат .

Передкарпатська височина – обернена морфоструктура , що займає простір між південно-західною окраїною Руської платформи і гірським поясом Карпат і відокремлюються від них рядом виражених в рельєфі регіональних глибинних розломів північно-західного розповсюдження. В геоструктурному відношенні Передкарпатській височині відповідає Передкарпатське передгірний прогиб. Порівняно широкий на північному заході ( до 50-60км.) прогиб поступово звужується в південно-східному напрямку до 25-30км. В прогибі виділяються дві зони: внутрішня

Геосінклінальна і зовнішня приплатформенна. Зовнішня і внутрішня зони поділені регіональним надвигом що виникнув вздовж лінії розлома.

Передкарпатська піднесена рівнина інтенсивно розділена правими протоками р. Дністер, зв’язаними найчастіше з зонами поперечних тектонічних порушень. Тому для рівнини характерно чергування піднесених міжріч з широкими терасами долинами, які розділяють їх.