Сторінка
10

Особливості будови річкових долин південно-західної Канади

Ділянка Souris River є ще цікавою тим, що у східній частині луки у будові поверхні палеоозера добре збереглися сліди початку формування долини (рис.44). На детальному космічному знімку добре видно, що на згині річки вздовж її правого борту, мають місце сліди інтенсивних потоків які частково зрізали озерні відклади. Власне це і є уступ між озерною рівниною та другою надзаплавною терасою. Як можна судити зі зображення ширина потоку була у кілька разів більшою від сучасної, але його глибина складала приблизно тільки 20 метрів. За слідами переміщення можна зробити висновок, що водний потік закономірно зміщувався до свого сучасного положення. Слід звернути увагу на той факт, що у ядрі луки розташоване локальне підняття з яким пов’язано існування родовища нафти. Безумовно, що структурний фактор відіграв значну роль у формуванні луки. Частково цю структуру можна розпізнати на попередньому космічному знімку (див.рис.39). В цілому структура виражена у рельєфі через невеликий останець місцями підкреслений палеобереговим уступом. В межах цього останця спостерігається близьке залягання морени, відклади якої виявилися досить рідким явищем. За своїм літологічним складом морена дуже схожа на озерні відклади, але значно збагачена піщанистою фракцією.

Більш-менш детально з типовим післяльодовиковим рельєфом цієї частини провінції Саскачеван вдалося ознайомитися в провінційному парку Moose mountain (Рис.45). Ця ділянка післяльодовикового рельєфу вціліла завдяки своєму гіпсометричному положенню і розташована 40-50 км на північ від розглянутого вище відрізка долини Souris River. Весь проміжок між підвищеною ділянкою післяльодовикового рельєфу та долиною Souris River займає дно колишнього озера. Альтитуда дна коливається від 1800 до 2100 футів над рівнем моря. Лосина гора (Moose mountain) піднімається над рівниною на 400 футів (130м). Серед оточуючою озерної рівнини цей фрагмент моренної рівнини виділяється як овальна структура, яка суттєво відрізняється за своєю будовою від будови озерної рівнини. Загальне співвідношення між цими рівнинами можна спостерігати на фрагменту середньомасштабного космічного знімку, що знаходиться на рис.46.

З топографічної карти видно, що уся площа моренної рівнини усіяна різного розміру озерами неправильної геометричної форми без певної орієнтації. Частина з них є повністю ізольованими, а частина поєднана системою проток. На космічному зображені поверхня моренної рівнини вкрита чорними цяточками (озера), на зразок віспи. Положення уступу на топографічні карті лише умовно можна спрогнозувати за зміною характеру горизонталей. На фрагменту середньомасштабного знімку уступ є більш чітким і його можна зазначити за зміною структури зображення, в основі якої лежить наявність на схилі ерозійних форм та зміна рослинності.

Значно більше інформації про причини зміни структури фототону можна отримати з детальних космічних знімків. Фрагмент такого знімку наведено на рис.47. Яри та балки ясно вказують на положення схилу, їх нижні частини опираються на озерну рівнину, а верхів’я вказують на початок вододільної поверхні. В будові ерозійних форм слід звернути увагу на дуже істотну обставину – вони закінчуються без типових для таких ситуацій конусів виносу, характер контакту з озерними відкладами вказує на те, що продукти виносу поступово заповнювали улоговину і є притуленими до відкладів морени.

Береги озер є відносно крутими та високими, що відрізняє їх від залишкових озер в межах озерної рівнини. Так якщо висота берегів залишкових озер складає кілька метрів, то для озер цієї території вона досягає кількох десятків метрів. Характер берегової лінії післяльодовикових озер показаний на рис. 48. На ближньому березі озера видно світлу смугу переважно піщаних відкладів. Наступний фрагмент детального космічного знімка (рис.49) цікавий не тільки тим, що демонструє чіткість вираженості берегових ліній озер, але й показує, як могла виглядати ця територія на кінці льодовикового періоду. І що є неменше цікавим, так це те, що знімок зроблений 1 квітня (широта 500 пн.ш).

Наступний фрагмент детального космічного знімка демонструє явище, що було показане на рис.44. – сліди потужного початкового потоку на озерній рівнині. Очевидно, такої сили потік був недовговічним і міг виникнути тільки на початковому етапі дренажу озера, що знаходилося десь вище за течією річки. Значний та швидкий скид води призводив то різкого падіння рівня води у озері.

З зображення долини річки видно, що, як мінімум двічі, потік був катастрофічним. Другий потік, напевно, був дещо потужнішим за переший. Сліди третього потоку частково знищені, хоча подекуди вони залишаються помітними навіть в межах перебудованої долини. Сучасне русло повністю пристосувалося до долини другого потоку.

Про неодноразовість перебудови гідромережі в межах колишніх озерних басейнів свідчить також знімок з рис.1.50. Цей фрагмент поверхні є цікавий тим, що показує не тільки неодноразовість перебудови мережі потоків, але й дає підстави оцінювати їх інтенсивність та тривалість. Зі знімка видно, що перший цикл скиду води був менш потужним за другий і був відносно коротким, оскільки русло не встигло врізатися в поверхню озерної рівнини.