Сторінка
7

Особливості будови річкових долин південно-західної Канади

Наявність значної кількості ерозійних форм дає можливість оцінити потужність озерних відкладів та їх співвідношення з нижніми верствами. Не дивлячись на велетенські простори, що сьогодні займають озерні рівнини, потужність озерних післяльодовикових відкладів, за звичай, не значна. В усіх випадках, коли була можливість спостерігати озерні відклади у розрізах, їх видима потужність не перевершувала п’яти метрів. В межах бортів Horseshoe Canyon потужність відкладів складає 3 метрів (рис.31).

На збільшеному зображенні видно, що це однорідні супіщано-глинисті відклади зі слабо вираженою шаруватістю (рис.32). Невелика потужність озерних відкладів свідчить про нетривалість озерного циклу розвитку. Для порівняння, потужність озерних дольодовикових та післяльодовикових відкладів у долині середнього Дніпра приблизно у десятеро більша (див. рис.1.5. та 1.6).

Грунтово-рослинний покрив, а це видно з попередніх рисунків, є слаборозвиненим. Потужність ґрунту складає усього 10-15 см, досить часто ґрунт взагалі відсутній. Пояснюється це молодістю рельєфу та специфічними кліматичними умовами. Скоріш за все головна причина криється у останньому чиннику, оскільки суворі зими з температурами до -40ОС та спекотне, посушливе літо створюють не найкращі умови для вегетації та формування ґрунтового покриву. Для порівняння можна навести такий приклад. У межах Волинського Полісся під час польових робіт у 70-і роки м.с. робилися прокопки на окопах першої та другої світових війн і в них на той час вже спостерігався цілком розвинений ґрунтовий покрив.

Після розмови про ґрунти є доречно кілька слів сказати й про рослинний покрив. Рослинність як і поверхневі відклади також є досить одноманітною. Сьогодні, це рослинність незайманих прерій (незначна частина площі), штучні насадження на пасовищах, або сільгоспугіддя. Рослинність незайманих прерій можна спостерігати головним чином на вододілах або в прибереговій частині озер, тобто у місцях найменш придатних для аграрного господарства. Типовий вигляд прерії берегової зони відображають фотознімки, що вміщені на рис.9. та рис.28. Загальний шовковистий з переливами вигляд прерії формує злакове різнотрав’я (рис.33). Цю фотографію зроблено на озерній поверхні неподалік від західної стінки Horseshoe Canyon. Не дивлячись на те, що ця частина днища палеоозера ніколи не була береговою смугою, тут відмічається присутність у відкладах великої кількості слабко обкатаної гальки. Тобто шлях її транспортування та період механічної обробки були короткими.

Про релікти. Відвідини Канади збагатили автора, щодо рослинності прерій. Так в долині річки Red Deer неподалік від Horseshoe Canyon вперше вдалося бачити цвітіння кактусів у дикій природі (рис. 34А), а в передгір’ї Скелястих гір – цвітіння полярного маку (рис.34Б). Було дивиною зустріти кактуси на 52-ї паралелі п.ш., бо завжди уявлення про ці сукуленти пов’язувалися з аридними пустелями, і аж ніяк не з середніми широтами.

Відносити ці рослини до розряду реліктів, що пережили льодовиковий період важко, бо мабуть неможливо було б їм вижити в продовж кількох тисяч років зледеніння, та ще кількох сот років на дні озера. Радше, можна припустити поступову їх міграцію навздогін деградуючому льодовику. І оскільки добре відомими є час закінчення льодовикового періоду і південна межа його поширення то досить легко обчислити і швидкість їх міграції. У південному напрямку межа Вісконсинського льодовика знаходилася на відстані біля 1000 км, а у південно-східному – на відстані 400-500 км (масив Cyprus hills). Розділивши ці відстані на час, що минув після завершення льодовикового періоду (8000-10000 років) знаходимо, що середня швидкість міграції становила від 500 до 1000 метрів на рік. Відразу ж напрошується аналогія з реліктовими рослинами України, наявність яких приводиться як доказ атигляціолістичної концепції /22/ і про які, може, трохи невдало було згадано у /18/. Ці прості підрахунки дозволяють висловити деякі сумніви, але не більше того, стосовно висновків палеоботаніків відносно кліматичних умов, які існували в басейні Дніпра в четвертинний час.

Алювіальні відклади річки Red Deer представлені суглинисто-піщано-гравійним матеріалом з валунами та галькою. Співвідношення між фракціями залежить від типу алювіальних відкладів та потужності потоку. В цілому алювіальні відклади є ідентичними до алювію передгір’я Карпат та Кримських гір. На рис.35 наведено приклад руслової фації алювію першої надзаплавної тераси. Подібно до усіх річок передгірських зон значна його частина представлена галечниковим матеріалом. Заплавна фракція представлена головним чином глинами та суглинками, що можна спостерігати на рис.36.