Сторінка
13

Особливості будови річкових долин південно-західної Канади

Підсумовуючи розгляд матеріалів, що характеризують будову територій південно-західної Канади, що відносно недавно звільнилися від льодового покриву, хочеться надіятися, що наведені приклади були наглядними та переконливими. З метою зменшення суб’єктивності подання даних, по можливості, кожний з прикладів супроводжувався різносторонніми матеріалами, знімками, фрагментами детальних топографічних карт, різномасштабними матеріалами космічних зйомок та перспективними аерознімками. Така добірка матеріалів дозволяє кожному зробити свої висновки та скласти уяву про те чи інше явище. При підборі прикладів головною метою було різностороннє висвітлення особливостей будови поверхні післяльодовикових територій.

Якщо говорити про загальні враження після знайомства з особливостями рельєфу південно-західної Канади, то перше, про щослідсказати, це домінування на усій території величезної кількості післяльодовикових озер та озерних відкладів. Озера різні за розмірами та стадіями розвиту. Ця особливість, на початку, справила величезне враження через те, що у східноєвропейських дослідників завжди на перше місце у пост-гляціальний етап ставилася рельєфоформуюча роль флювіогляціальних потоків. Причина цьому криється у наявності величезних піщаних рівнин, які сформували найбільш поширені ландшафти України, Білорусії, Польщі, Німеччини, Росії та країн Прибалтики. Їх сусідство з областями поширення різновікової морени практично не залишало сумнівів, що формування піщаних рівнин є головним етапом післяльодовикового періоду формування ландшафтів. Зовсім інше враження виникає коли стоїш на колишньому дні велетенського озера, поверхня котрого представлена глинами та суглинками зі значною присутністю гравію, гальки та валунів, що пояснюється теорією дрифтового переміщенням /35, 38/[3].

За таких обставин, єдиним висновком зробленим після досмить детального ознайомлення з територією південно-східної Канадди, що першим неодмінним етапом розвитку післяльодовикових територій було формування різних за розмірами водних басейнів. Різниця у висотному положенні озер призвела до їх нерівномірного наповнення, переливу води, формуванню проток, що з’єднували ізольовані озера у єдину мережу. Значні перепади висот формували потужні тимчасові потоки, які після повного спустошення озер припиняли своє існування. Сьогодні можна спостерігати це явище на різних стадіях його розвитку, починаючи від повністю осушених озер на заході до таких велетенських формувань, як система Великих озер, система невеликих озера навколо озер Вінніпег та Монітоба, і ще ряд озерних систем центральної Канади