Сторінка
1

Академік Вернадський (антарктична станція)

Ювілейна монета «10 років антарктичній станції Академік Вернадський». На реверсі зображено абрис Антарктиди та в центрі нуля напису 10 років зірочкою позначено географічне розташування станції.

Акаде́мік Верна́дський — українська антарктична станція. Заснована у лютому 1996, коли станція Фарадей була передана Україні Англійським Антарктичним Товариством і перейменована в Академік Вернадський.

У 1992 р. Росія оголосила себе правонаступницею всіх антарктичних станцій Радянського Союзу і відмовила Україні в передачі однієї із них. Упродовж лютого-серпня 1992 р. направлено ряд ініціативних листів вчених і спеціалістів, звернень установ і організацій до державних органів щодо необхідності відновлення і продовження Україною діяльності в Антарктиці. У серпні 1992 р. Парламент України схвалив документи про приєднання України до Антарктичного договору, а 26 жовтня 1993 р. утворено Центр антарктичних досліджень (згодом — Український антарктичний центр), який очолив П.Ф. Гожик.

У листопаді 1993 р. Великобританія розповсюдила серед посольств пропозицію про передачу станції Фарадей на острові Галіндез Аргентинського архіпелагу одній із «неантарктичних» держав. У березні-квітні 1994 р. Ю. Оскрет і А. Чебуркін їдуть у Кембридж для знайомства з роботою Британської антарктичної служби (БАС). А. Чебуркін першим вирушає на станцію Фарадей. У серпні 1994 р. БАС утверджується в намірі передати станцію Фарадей Україні, пропонуючи відрядити 4 фахівців для докладного вивчення систем забезпечення станції, наукової роботи і апаратури, дизельного господарства і систем зв’язку. У серпні-вересні 1994 р. проходить 23-а сесія SCAR, на якій Україна вступає до цієї міжнародної організації з наукових досліджень в Антарктиці.

21 листопада 1994 р. фонд «Відродження» виділяє 12000 доларів на проект «Україна повертається в Антарктиду». 5 грудня 1994 р. — виліт Ю. Оскрета (забезпечення станції), Г. Міліневського (наукові програми), О. Люшнівського (зв’язок) і В. Гергієва (дизельне господарство) на станцію Фарадей. З 17 грудня 1994 р. по 15 лютого 1995 р. — робота на станції. 20 липня 1995 р. в Лондоні Посол України С. Комісаренко підписує міжурядову угоду, а директор ЦАД П. Гожик — Меморандум між ЦАД і БАС про передачу антарктичної станції Фарадей Україні не пізніше 31 березня 1996 р.

Станція Академік Вернадський

Станцію названо на честь видатного українського вченого академіка Володимира Івановича Вернадського (1863-1945), який у 1918 р. став першим президентом Академії наук України. Того ж року заснував наукову бібліотеку, яка тепер є найбільшим в країні зібранням літератури з усіх галузей знань, Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського. Відомий геолог, дослідник хімічного складу земної кори, він створив теорію ізоморфізму, став основоположником вчення про біосферу і ноосферу.

Перша експедиція пройшла успішно. За високий професіоналізм, виявлений в екстремальних умовах Антарктики при виконанні завдань Першої української антарктичної експедиції Указом Президента України у квітні 1998 р. орденом «За заслуги» ІІІ ступеня нагороджено Г.П. Міліневського (начальника станції), орденом «За мужність» ІІІ ступеня В.Г. Бахмутова (геофізика) і Л.С. Говоруху (гляціолога). На станції залишилась пам’ятка зі списком учасників Першої антарктичної експедиції.

На станції ведуться дослідження, обумовлені Меморандумом про передачу станції Фарадей Україні. Одночасно вони є складовими частинами Державної програми досліджень України в Антарктиці, яка тепер розроблена на період до 2010 р.

Мапа Антарктиди з виділеною станцією Академік Вернадський

[ред.]

Заснування станції

Наукова база на Аргентинських островах поблизу Антарктичного півострова заснована під час Британської експедиції на Землю Грейама в 1934-1937 рр. Як постійно діюча метеообсерваторія, база почала працювати на острові Вінтер з 1947 р. Упродовж зимівлі 1953—1954 рр. станція була перенесена на мис Марина острова Галіндез.

Після 1953 року тут було зведено ще декілька будівель, а більшість з них з'явилася протягом 1979—1980 років. Весь комплекс будівель встановлено на кам’яній основі острова Галіндез. На станції під час зміни експедицій може працювати до 24 осіб, а штат зимівників складає 12 осіб. На території станції розташовано два модулі з немагнітного матеріалу, де встановлені магнітометри, аерологічний павільйон (використовується також як гараж для чотирьох снігоходів), будиночок ДНЧ-лабораторії, стара генераторна з двома холодильниками, де розміщено столярну майстерню, будівля аварійної бази, яка пристосована під склад антен та запасів продуктів. В 1984 році було споруджено також невеликий будиночок аварійної бази на півострові за 9 км від станції — хатина Расмуссена. Джерелом електроенергії на станції є три дизельгенератори Broadcrown/Volvo-Penta, потужністю 100 кВт кожний.