Сторінка
4

Сучасні європейські та світові тенденції розвитку вищої освіти

З’ясування феноменології, генезису, функцій, компонентного складу і структури, типології освіти, дало можливість ученим створити необхідну теоретичну базу для визначення освітніх тенденцій, сформулювати та системно подати основні тенденції подальшої еволюції освітньої сфери, встановити її багатовимірний екстенсивно – інтенсивний, кількісно – якісний характер розвитку, зростання значення для суспільства й окремих її індивідів. Теоретичне обґрунтування тенденцій базується на тому, що розвиток освітньої системи здійснюється у напрямах, які забезпечують поліпшення виконання нею своїх функцій. «Адже згідно з теорією функціональних систем останні йдуть на будь-які удосконалення, перебудови, збурення заради реалізації свого призначення. Тому тенденції освіти щонайперше обумовлюються її функціями, реалізація яких може мати сприятливі або несприятливі зовнішні социально-культурні умови».

Переважна більшість дослідників до основних тенденцій розвитку вищої освіти відносять глобалізацію, інтеграцію, інтернаціоналізацію, демократизацію, неперервність, гуманізацію, гуманітаризацію, навчання упродовж життя, відкритість освіти, автономізацію освіти.

На розвиток системи вищої освіти впливають також такі фактори, які можна вважати глобальними :

· глобалізація соціально-економічних процесів і пов’язана з нею інтернаціоналізація ринку освітніх послуг;

· розвиток інноваційних освітніх технологій;

· лібералізація адміністративного управління освітою з боку держави;

· дефіцит державних ресурсів, необхідних для підтримки й розвитку системи вищої освіти .

Виділені тенденції світового розвитку визначають взаємопов’язані тенденції у сфері вищої освіти: підвищення освітнього рівня населення; інтернаціоналізацію вищої освіти; активний розвиток самоуправління ВНЗ – їх автономію.

У період модернізації освіти, в який вступив весь світ, уже мало розуміння неможливості більш жити в умовах конфронтації. Потрібно конструктивне творче мислення, що відповідає новим реаліям. Довгі роки у нас не дооцінювалася європейська (як, утім, і будь-яка інша, крім соціалістичної) система освіти. І справа зовсім не в оцінці якості знань, а в розбіжності ідеологій, політичних поглядів і амбіцій. Зневага інтеграцією в освіті, однак, тільки посилювала наслідки для тих, хто виїздив на роботу за кордон.

Найважливішою проблемою усе більш взаємозалежного світу стає взаємодія різнорівневих структур міжнародних освітніх систем, які характеризуються не тільки ступенем розвиненості, але і ступенем залучення освіти в світове господарство.

Знамення часу ‒ інтеграція, причому інтеграція загальна ‒ капіталів, виробництв, праці. Особливістю цього процесу є те, що він, виникнувши спочатку в Європі (Європейське економічне співтовариство), перейшло до підписання в 1999 році членами ЄС та іншими державами декларації про утворення Європейського простору вищої освіти розпочало «Болонський процес» – своєрідний рух освітніх національних систем до єдиних критеріїв і стандартів, які утверджуються в Європі. Консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості та урядів європейських країн сприяє істотному підвищенню конкурентоздатності європейської вищої освіти і науки в світовому вимірі, а також підвищенню ролі цієї системи у соціальних перетвореннях Української держави .

Провідною ідеєю Болонського процесу є створення єдиного європейського освітнього поля вищої освіти шляхом реформування і інтеграції національних освітніх систем.

Особливістю європейської освіти є взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність національних структур освіти та кваліфікацій на доступеневому та післяступеневому рівнях.

Прагнення зробити європейську освіту конкуренто спроможною й спонукало держав-підписантів Болонського процесу розробити заходи щодо створення єдиного європейського освітнього та інформаційного простору, перетворити його на вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку. Загальними для формування європейського освітнього простору можна вважати наступні вимоги:

· значне підвищення конкурентноспроможності європейської освіти, освітніх послуг і вузів;

· поглиблення навчального і наукового співробітництва та їх координація, розширення мобільності студентів, викладачів, адміністративного персоналу європейських вузів;

· ріст якості європейської освіти і можливості працевлаштування випускників в умовах відкритого ринку праці.

Таким чином, Болонський процес об’єктивно сприяє гуманізації освіти, формуванню потреби навчитись «жити разом» і створенню сприятливих умов для освітньо-наукових обмінів і співпраці європейської і національної вищої освіти.

Гуманізація передбачає ставлення до людини як до суб'єкта, визнання її прав на унікальність – несхожість ні на кого. Одним з проявів гуманізації є духовність як абсолютна цінність людського життя, основа цілісності і душевного здоров'я людини, тому особистісний розвиток фахівця повинен розглядатися як невід’ємна складова його професійної підготовки. Вплив даної тенденції виявляється в зміні таких структурних компонентів системи освіти, як мета, зміст, форми і засоби освітньо-виховної діяльності. У більш розгорнутому варіанті аналізована тенденція включає такі складові, як:

· національна спрямованість освіти; відкритість системи освіти;

· перенесення акценту з навчальної діяльності викладача на діяльність студента; перехід від репродуктивного навчання до продуктивного;

· самоствердження особистості за умов педагогічної підтримки; перетворення позицій педагога і студента в особистісно рівноправні;

· творча спрямованість навчального процесу;

· перехід від регламентовано-контрольованих способів організації навчального процесу до активно-розвиваючих; наступність та неперервність освіти.

Виходячи з цього, необхідно виокремити пріоритетні сфери співробітництва, припустимі межі інтегрування, що відповідали б національним інтересам країни. Потрібно досягнути сумісності демократичних цінностей, загальних правових норм та принципів Європи та України при здійсненні відповідних реформ у вищій освіті нашої держави. Дуалістичний характер будь-якої національної освіти полягає, з одного боку, у збереженні доброго, міцного коріння національної культури, з другого – в адекватному оновленні, спрямованому на підготовку особистості до життя в динамічному, взаємозалежному світі. Для сучасної вищої школи України, яка переживає ґрунтовне реформування, це дає можливість знайти своє відображення в оновленні стандартів змісту освіти, інтеграції національного та загальноєвропейського компонентів з урахуванням тенденції європейського і світового розвитку.

Грунтовний аналіз європейської освіти за Болонською моделлю не тільки свідчить про непересічне значення набутого в цих країнах позитивного досвіду структурного реформування вищої школи, але й показує необхідність розумного запозичення кращого і того, що саме потрібно змінити в системі вищої освіти України, які відповідні реформи започаткувати. Реалізація Болонського процесу в європейських країнах довела, що він належить не тільки до життєздатних, а й динамічних реалій сьогодення.