Сторінка
19
Отже, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій, поряд з іншими прогресивними перетвореннями та досягненнями сучасності, створюють можливість заміни парадигми медичного підходу до проблем інвалідності на соціальний, в основу якого покладено права людини, а також реалізовується основна ціль – повне включення інвалідів в активне життя суспільства в якості повноправних суб’єктів діяльності.
Важливим кроком у справі соціалізації та реабілітації інвалідів, просування захисту політичних, цивільних, соціальних, культурних і освітніх прав стала Рекомендація СМ/Rес(2009)8 Комітету міністрів державам-членам щодо досягнення повноцінної участі завдяки Універсальному проектуванню і дизайну, яка прийнята Комітетом міністрів 21 жовтня 2009 р. на 1068-му засіданні представників міністрів.
У рекомендації підкреслюється, що використання принципів Універсального проектування і дизайну не обмежується вирішенням проблем більшої доступності будівель для інвалідів, а є невід’ємною складовою політики та планування доступності для інвалідів в усіх галузях суспільного життя, таких як транспорт, послуги, туризм, продукти та товари, працевлаштування та освіта тощо. Особлива увага в документі звертається на реалізацію політики «рівних можливостей» в процесі використання інвалідами систем інформаційно-комунікаційних технологій та отримання інформації. Завдання полягає у забезпеченні для осіб з обмеженими можливостями всеохоплюючого доступу до систем комунікації та інформаційних ресурсів.
У галузі освіти принципи Універсального проектування і дизайну вимагають створення навчальних матеріалів в такій формі, щоб вони відповідали можливостям сприйняття та використання в навчальному процесі інвалідами всіх нозологій. Вирішення поставленої проблеми піднімає значення ІКТ в реалізації концепції Універсального проектування і дизайну. Питання стосується також доступності самих інформаційних технологій і процесу комунікації, що особливо актуально для осіб з глибокими порушеннями зору та важливо для малорухомих груп інвалідів.
Значення ІКТ для вирішення питань соціалізації та реабілітації інвалідів в документах європейської спільноти особливо підкреслюється у реалізації процесу забезпечення участі осіб з обмеженими можливостями в політичному та громадському житті. У Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи (2011)14 державам-членам, прийнятій 16 листопада 2011 року на 1126 засіданні заступників міністрів визнається, що з кінця ХХ століття в міжнародному праві інваліди вже не розглядаються, як пацієнти та об’єкти благодійності, а презентуються в якості суб’єктів прав і повноправних громадян, які при взаємодії з соціальними бар’єрами і бар’єрами середовища можуть стикатися з перешкодами відносно участі в житті суспільства. Для подолання бар’єрів та перешкод у громадянському та політичному житті необхідно, підкреслюється в рекомендаціях, реалізувати принципи: рівних прав і можливостей; доступності; недискримінації при здійсненні правової дієздатності; допомоги в ухваленні рішень і вільний вибір для інвалідів; освіта і підготовка в області участі в процесах демократії; включення інвалідів у процеси ухвалення рішень. Серед заходів, які пропонуються державам-членам Комітетом міністрів особливе місце належить ІКТ. Зазначається, що інформаційно-комунікаційні технології доцільно використовувати для запобігання будь-якій можливій дискримінації інвалідів шляхом надання відповідної інформації з питань участі у політичному та громадянському житті; відкриття доступу особам з обмеженими можливостями до комунікації, інформації, процедур і технічних засобів, пов’язаних з їхніми політичними та громадянськими правами.
Для реалізації принципу доступності, в першу чергу до інформації та в процесі комунікації, необхідно реалізовувати принципи універсального дизайну на реалізацію і поширення нових технологій, для чого доцільно включити «технології і устаткування допоміжного характеру, які могли б сприяти участі інвалідів в політичному і громадському житті».
Отже, європейські структури спрямовують зусилля на забезпечення повного обсягу прав та свобод інвалідам, прикладають значні зусилля для надання можливостей вільного користування досягненнями у політичній, громадській економічній сферах буття шляхом реалізації відкритого доступу до інформаційних ресурсів, створення та розповсюдження інформаційних матеріалів, забезпечення широкої комунікації. ІКТ у зазначених процесах виступають одним із важливих чинників успішного досягнення результатів процесів соціалізації та реабілітації інвалідів, інтеграції в активне життя соціуму.
Законодавство України у галузі соціалізації та реабілітації осіб з особливими потребами реалізує в повному обсязі рекомендації зазначені у рішеннях ООН та європейських міждержавних структур. У законах та підзаконних актах акцентується увага на функціональних можливостях ІКТ та їхньому місці в процесах інтеграції інвалідів в активне суспільне життя.
Нормативно-правова база нашої держави у цьому питанні ґрунтується на Конституції України і складається із Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (від 21.03.1991 року № 875-ХІІ), «Про соціальні послуги» (від 19.06.2003 року № 966-VI), «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (від 06.10.2005 року № 2961-ІV), «Про внесення змін до деяких законів України щодо прав інвалідів» (від 22.12.2011 року, № 4213-VI) й інших нормативно-правових актів нашої держави та системи міжнародних документів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
У Конституції України, розділі ІІ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», зазначено, що «усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах». Також у статті 24 документу підкреслюється, що у нашій державі не можуть існувати обмеження ні за якими ознаками. Зазначені положення є основою життєдіяльності країни, принциповою позицією нашої держави, базою функціонування органів законодавчої, виконавчої влади, Президента України, центральних та місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування у справі вирішення питань соціалізації та реабілітації інвалідів.
Доцільно також акцентувати увагу на статті 34 Конституції України, яка кожній особі надає право на використання інформації у сприйнятий спосіб, що є основою для забезпечення вільного доступу до електронних ресурсів інвалідами різних нозологій, широкого використання ними можливостей інформаційно-комунікаційних технологій.
Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (від 21.03.1991 року № 875-ХІІ) визначаються основи соціального захисту осіб з обмеженими можливостями, гарантуються їм рівні з усіма іншими громадянами права для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, спрямовується державна діяльність на створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізовувати права та свободи людини і громадянина, вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами.
У статті 4 закону підкреслюється, що діяльність державних соціальних органів, служб та організацій по соціалізації, реабілітації та соціальному захисту інвалідів спрямовується на виявлення, усунення перепон і бар’єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі у сфері інформації та зв’язку. Зазначене положення спрямовує діяльність державних та недержавних структур на широке використання ІКТ для досягнення поставлених завдань. В законі акцентується увага на необхідності врахування індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів кожної особи до освіти, праці, культури і т.і., що особливо важливо для інвалідів та ефективно реалізується на основі функціональних можливостей інформаційно-комунікаційних технологій.