Сторінка
18

Сучасні європейські та світові тенденції розвитку вищої освіти

Європейська спільнота також дуже уважно ставиться до вирішення питань соціалізації та суспільної інтеграції інвалідів, створення умов для формування активних суб’єктів буття.

Європейською соціальною хартією (переглянутою), прийнятою 3 травня 1996 року та ратифікованою Україною 14 вересня 2006 року визначені основні права та принципи, які країни континенту визнають метою своєї політики та зобов’язуються запроваджувати усіма відповідними засобами, необхідними для реалізації прав і свобод кожною особою в повному обсязі. Права та свободи, зазначені Хартією є обов’язковими для країн, що взяли на себе ці зобов’язання у сферах: права на працю, на її безпечні та здорові умови зі справедливою винагородою, права на створення організацій, укладання колективних договорів, професійної орієнтації та підготовки, охорони здоров’я та материнства, права на соціальне забезпечення та допомогу, користування послугами соціальних служб, захист сім’ї, дітей, підлітків та осіб похилого віку у соціальній, правовій, економічній сферах та інших фундаментальних галузях суспільного буття.

Особливе значення акту, в контексті дослідження, належить статті 15 документу, у якій «з метою забезпечення інвалідам … ефективного здійснення права на самостійність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства» встановлюються конкретні зобов’язання країн, що ратифікували Хартію, по реалізації заходів для забезпечення інвалідам можливості орієнтуватися в просторі, соціумі, інформаційному потоці, в отриманні якісної сучасної освіти, професійній підготовці, сприянні доступу до роботи. У справі поглиблення інтеграції та участі осіб з особливими потребами у життєдіяльності соціуму документ акцентує особливу увагу на необхідності забезпечення «технічної допомоги» інвалідам, яка спрямовується на подолання перешкод та бар’єрів на їхньому шляху до активної суспільної діяльності, повної реалізації прав і свобод.

Акцентуючи особливу увагу на проблемах інвалідності, необхідності проведення послідовної політики і скоординованих дій країн Європи по забезпеченню права людей з обмеженими можливостями на незалежність, соціальну інтеграцію та участь у житті суспільства, Комітет міністрів Ради Європи 5 квітня 2006 року на 961-му засіданні Постійних представників міністрів затвердив Рекомендацію Rec(2006)5 Комітету міністрів державам-членам про План дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з обмеженими можливостями в суспільстві: покращення якості життя людей з обмеженими можливостями в Європі в 2006-2015 роках .

У рекомендації особливо підкреслюється наступність Плану дій Ради Європи по вирішенню проблем інвалідів. Звертається увага, що Малагська міністерська Декларація стосовно людей з обмеженими можливостями «Просування до забезпечення повноправної громадянської участі людей з обмеженими можливостями», ухвалена на Другій європейській конференції міністрів, відповідальних за політику інтеграції людей з обмеженими можливостями 7-8 травня 2003 року, у формі Рекомендації № К(92)6 про послідовну політику, спрямовану на підтримку людей з обмеженими можливостями, принесла позитивні результати як на національному, так і на міжнародному рівнях. Але з того часу у суспільстві відбулися значні зміни, які вимагають нових підходів, розробки нових стратегій для вирішення проблем людей з особливими потребами, визнання та реалізації їхніх соціальних прав та прав людини. Тому мета Плану дій спрямовується саме на організацію захисту прав людини, заборону дискримінації, забезпечення повноправної громадянської участі у суспільному житті людей з обмеженими можливостями. Документ «покликаний стати «маршрутною картою» у реалізації політики країн Європи в зазначеному напрямі.

Основоположними принципами функціонування Плану дій визначаються наступні положення: дотримання прав людини і відмова від дискримінації, підвищення рівня автономії, свобода вибору і якості життя осіб з обмеженими можливостями, закріплення у суспільстві усвідомлення того, що «інвалідність є складовою частиною розмаїття людського суспільства», врахування відповідних міжнародних та європейських документів, забезпечення гарантій користування своїми правами найбільш уразливих категорій населення (дітей, молоді, мігрантів, інвалідів, осіб похилого віку), зобов’язання суспільства по відношенню до всіх громадян по мінімізації наслідків інвалідності, включення їх в активне соціальне буття. Методами вирішення поставленої мети та реалізації завдань, зазначених у Плані дій є задоволення потреб «людей з обмеженими можливостями через надання якісних та інноваційних послуг».

Напрямки дій, які є основою складу Плану, охоплюють фундаментальні сфери суспільного та особистого існування людини. Зупинимось на сферах суспільного життя, використання ІКТ в яких є найбільш доцільним та ефективним: «Інформація і комунікація», «Освіта», «Зайнятість, професійна орієнтація і професійна підготовка», «Реабілітація». Але зазначений тезис ні в якому разі не заперечує і не виключає необхідності, можливості та обов’язковості використання функціональних можливостей інформаційно-комунікаційних технологій по реалізації інших напрямів Плану дій.

У документі зазначається, що у сучасному світі проблема доступу до інформації та комунікації є основним чинником для людини з обмеженими можливостями у розвитку і використанні свого творчого та інтелектуального потенціалу. Завдання полягає у створенні умов при яких інвалідам державними та недержавними службами, організаціями, структурами забезпечується можливість «одержувати та поширювати інформацію на рівних умовах в порівнянні з іншими членами суспільства». Тому увага акцентується на новітніх технологіях, за допомогою яких громадяни забезпечують взаємне спілкування, керують своїми справами, отримують доступ до системи послуг та інформації, здійснюють комунікацію в цілому, такими як: Інтернет, оn-лайнові системи спілкування, відеотелефони і т. ін. Використання досягнень технічного прогресу всіма громадянами, особливо людьми з обмеженими можливостями, виступає суттєвим фактором інтеграції інвалідів у сучасне суспільство.

Рівний доступ до освіти є базовою вимогою до урядів держав по досягненню «соціальної інтеграції та незалежності людей з обмеженими можливостями», а зайнятість, професійна орієнтація і професійна підготовка є «основними чинниками соціальної інтеграції та економічної незалежності» інвалідів, підкреслюється в документі.

Елементами позитивного вирішення поставлених проблем є прогресивні перетворення, які зазнала Європа наприкінці ХХ століття. Особливе значення серед них надається розвитку інформаційних і комунікаційних технологій, які відкривають нові методичні та організаційні підходи до вирішення проблем інвалідів, наприклад, запровадження дистанційної освіти. У сфері праці інвалідів є технічна можливість забезпечення дистанційного доступу до робочого місця на основі комп’ютерних технологій, доступу до інформації в питаннях зайнятості тощо.

Новітні технології значно підвищують рівень особистої автономії людей з обмеженими можливостями, науково-технічні досягнення та сучасні розробки здатні забезпечити економічну незалежність осіб з особливими потребами, дозволяють їм досягти реалізації фізичних, психічних, соціальних і професійних можливостей.