Сторінка
8
М. Кастельс становлення нового суспільства пов’язує з розвитком комунікаційних мереж, а суспільство, яке виникає внаслідок цього, є стійкою мережею інформаційних зв’язків, що перетворює інформаційне суспільство в глобальне, загальнолюдське утворення. Але положення і статус, усіх без винятку країн і соціумів, вказує О. Воробйова, буде залежати від них самих, від їх політики, потенціалу, ступеня залучення в глобальні процеси інформатизації та комунікації.
Досліджуючи сутність інформаційного суспільства, В. Іноземцев вважає, що воно базується на інформації, яка є основою прогресу суспільства, досягнень науки, а фундаментом розвитку виступають теоретичні знання. Багатократне зростання обсягу знань та інформації, підкреслює автор, веде до виникнення інформаційного суспільства.
Значний внесок у дослідження проблеми інформаційного суспільства внесли представники різних кібернетичних теорій України – С. Лебедєв, В. Глушков, які сформували відому у всьому світі школу кібернетики та обчислювальної техніки, сформулювали низку важливих ідей пов’язаних з формуванням та розбудовою інформаційного суспільства.
Дослідженню сутності, тенденціям та перспективам інформаційного суспільства, яке базується на знаннях та інформації присвітив свої дослідження М. Згуровський. Він вважає, що інформаційне суспільство створює виклик системам науки та освіти у вирішенні питань виробництва, розповсюдження та трансляції знань, бази даних стають велетенськими сховищами для фактів та фундаментальних знань людської діяльності, а інструментом доступу до них стають глобальні комп’ютерні мережі.
Отже, аналіз досліджень дає підставу підкреслити, що глобальне, загальнолюдське утворення – інформаційне суспільство базується на знаннях та інформації – продуктивній силі суспільства, а телекомунікації та комп’ютерні мережі виступають інструментом доступу до них. Інформаційне суспільство веде до соціальних і політичних змін, породжує певні виклики та ризики, але поряд з цим виступає суттєвим чинником процесів соціалізації особистості взагалі, фактором реабілітації та повноправної інтеграції у сучасне суспільство осіб з обмеженими можливостями. Вказане положення має особливо важливе значення для осіб з глибокими порушеннями зору, інвалідів маломобільних нозологій і взагалі людей, життєвий простір яких обмежений.
Науково-теоретичні дослідження, практика буття та зміни у житті цивілізації привели людство до усвідомлення необхідності міжнародних заходів спрямованих на узагальнення нових інформаційно-комунікаційних тенденцій та напрямків розвитку, створення умов доступу країн, соціумів та окремих осіб до інформаційних і комунікаційних досягнень, формування нової інформаційної культури та комунікативної парадигми інформаційного суспільства, спрямовування процесу використання ІКТ у системі соціалізації, реабілітації та освіти інвалідів, на формування особистості, як суб’єкта суспільної діяльності, який має широкий та відкритий доступ до глобальних інформаційних досягнень сучасності і при цьому опікується принципами духовності та моралі.
У Декларації громадянського суспільства «Формування інформаційних суспільств в інтересах людини», запропонованій на Всесвітній зустрічі на вищому рівні з питань інформаційного суспільства (Женева, грудень 2003 р.) були узагальнені риси інформаційно-комунікаційних суспільств, які зорієнтовані на задоволення найважливіших потреб та інтересів людей, відкриті для кожної особистості без будь-яких обмежень, засновані на принципах справедливості, у яких кожний міг би вільно створювати інформацію й знання, мати до них доступ, користуватися та обмінюватися ними, поширювати їх для підвищення якості життя та реалізації людського і свого особистого потенціалу, спрямовані на подолання порушення прав у питаннях доступності до інформаційних ресурсів, ліквідацію інформаційної нерівності та електронно-цифрового розриву. У документі, пункті 2.2.8 «Права інвалідів», звертається увага міжнародної спільноти на необхідність забезпечення вільного, рівного та повноцінного доступу інвалідів до інформації, «незалежно від характеру та ступеня інвалідності». Засобами вирішення проблеми виступають принципи «універсального дизайну та використання ассистивних технологій (ATs) на всіх етапах створення та становлення інформаційно-комунікаційних суспільств, де інваліди та їхні організації повинні мати можливості повноцінної участі поряд із здоровими людьми».
В Окінавській хартії глобального інформаційного суспільства (2000 р.) сформульовані суть та мета стимулювання економічної та соціальної трансформації інформаційно-комунікаційних технологій, які є одним з найважливіших факторів, що впливають на формування інформаційного суспільства. Всі країни та соціуми, підкреслюється у хартії, повинні спрямувати ІКТ на досягнення стійкого економічного зростання та підвищення суспільного добробуту, стимулювання суспільної згоди та повної реалізації потенціалу інформаційних технологій у сфері укріплення демократії, прозорого та відповідального управління, забезпечення прав людини, розвитку культурного розмаїття та укріплення міжнародного миру та стабільності. У хартії зазначається необхідність реалізації одного з основних принципів використання інформаційно-комунікаційних технологій: «Всі люди, без виключення повинні мати можливість користування перевагами глобального інформаційного суспільства». Тому фундаментальною стратегією розвитку доступу до ІКТ стає особлива увага до потреб та можливостей людей з обмеженою працездатністю.
Створення та розбудова інформаційного суспільства в Україні вперше було передбачено Стратегією інтеграції України до ЄС (1998 р.), яка вимагала дотримання Україною нових вимог ЕС у сфері інформаційної політики та інформаційної безпеки.
Сьогодні державною стратегією розбудови інформаційного суспільства можна вважати Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007 – 2015 роки», в якому цілями розвитку держави у цьому напрямі встановлено:
прискорення розробки та впровадження новітніх конкурентоспроможних ІКТ в усі сфери суспільного життя;
розвиток національної інформаційної інфраструктури та її інтеграція із світовою інфраструктурою;
створення загальнодержавних інформаційних систем, насамперед у сферах охорони здоров'я, освіти, науки, культури, охорони довкілля;
збереження культурної спадщини України шляхом її електронного документування;
захист інформаційних прав громадян, насамперед щодо доступності інформації, захисту персональних даних, підтримки демократичних інститутів та мінімізації ризику «інформаційної нерівності»,
покращення стану інформаційної безпеки в умовах використання новітніх ІКТтощо.
На основі зазначеного закону уряд України прийняв відповідне розпорядження по реалізації основних засад розвитку інформаційного суспільства. Процес його розбудови у нашій державі регулюється також базовими Законами України: «Про концепцію національної програми інформатизації» (від 04.02.1998 року № 75/98-ВР), «Про електронні документи та документообіг» (від 22.05.2003 року № 851-IV), «Про електронний цифровий підпис» (від 22.05.2003 року № 852-IV), «Про захист персональних даних» (від 01.06.2010 року № 2297-VI) тощо.