Сторінка
18

Гендерне виховання у школі: Теорія та практика

В 1993 р. Міністерством освіти України та інститутом системних досліджень освіти була затверджена і впроваджена в навчальний процес Одеської академії харчових технологій перша програма спецкурсу „Історія жіночого руху в Україні”. Майже одночасно з Одесою до розробки навчальних курсів приступили вчені Харкова. В 1996 р. Про свої наміри в сфері розробки навчальних курсів з ґендерної проблематики заявив Сумський ґендерний центр та Лабораторія ґендерних досліджень і надзвичайно швидко досягли успіхів в опрацюванні питань ґендерної педагогіки. Вже в 1997 р. Було запроваджено два спецкурси: „Жіночий рух України” і „Ґендер і психологія статевих відмінностей”. Лабораторія ґендерних досліджень Сумського державного педагогічного університету підготувала низку навчальних спецкурсів: „Жінка в світовій і вітчизняній культурі”, „Проблема ґендеру в історії”, „Соціологія статі та сім’я”, „Ґендерна соціалізація”, „Ґендерна педагогіка”. А в 2001 р. Опубліковано навчально-методичний посібник „Ґендерна освіта в вузі”.

Також до викладання курсів з ґендерної проблематики свій внесок зробили викладачі Національного університету „Києво-Могилянська академія”, Львівського національного університету ім. І. Франка, активно працюють на розробкою навчальних курсів з ґендерної проблематики жінки-вчені Миколаєва, Запоріжжя та інших міст України.

В 1998 році Київський дослідницький та консультативний ґендерний центр реалізував проект „Навчаємо фемінізму”, результатом якого стало видання трьох навчальних програм – „Ґендерні дослідження в соціології” (Лавриненко Н.), „Вступ до теорії фемінізму” (Чухим Н.), „Історія жіночого руху” (Зленко В.), які були впроваджені в навчальний процес вузів Києва, Одеси, Сімферополя.

Ініціативу в дослідженні та викладанні проблем ґендерної соціалізації в Запоріжжі проявив факультет соціальної педагогіки та психології державного університету. Вагомим доробком факультету стали: навчальний посібник з проблем насильства, спеціальні навчальні програми, учбові курси, дипломні роботи з ґендерної тематики.

Активно працюють над розробкою навчальних курсів з ґендерної проблематики жінки-вчені Миколаєва. В університетах міста читається кілька курсів: „Політика і жінка” (Н.В. Шевченко), „Американська жінка в історії та культурі” (Г.В. Запорожець), „Історіографія ґендерних досліджень” (Г.Г. Черних), „Ґендерне виховання, як основа побудови громадянського суспільства” (О.М. Любарська).

До викладання навчальних курсів з ґендерної проблематики свій внесок зробили викладачі Національного університету „Києво-Могилянська академія”: „Ґендерні дослідження в соціології,”, „Теорії та дослідження ґендерних відносин у суспільстві”, „Ґендер і політика” (С. Оксамитна), „Феміністичній дискурс української літератури ХХ століття” (В. Агєєва), „Феміністична інтерпретація тексту” (Р. Вертельник).

Процес розробки і впровадження курсів з ґендерної проблематики вийшов на новий якісний рівень з 1999 року завдяки реалізації проекту ПРООН „Ґендерна освіта”. В межах цього проекту здійснювалась розробка навчальних програм і методичних підручників з врахуванням ґендерного компонента, наслідком чого стало видання 15 навчальних програм. Кілька навчальних програм в доробку Київського інституту ґендерних досліджень: „Жінка в науці та освіті України ХІХ-ХХ ст.” (Палієнко М.), „Жінка в суспільстві: ґендерні аспекти” (Ефімова О.А), „Психологічна допомога жінкам та чоловікам у кризових ситуаціях” (Грабовська І.) та інші.

Нові курси з ґендерної проблематики підготовлені у Київському науково-освітньому ґендерному центрі: „Ґендерне виховання лідерських якостей у студентів” (Шатенко В.О.), „Ґендерна експертиза шкільних підручників” (Фролов П.), „Освіта і ґендерна соціалізація: теоретико-методологічний підхід” (Кутова Н.) .

Крім того слід назвати навчальні програми Н. Кутової „Освіта і ґендерна соціалізація: теоретико-методичний підхід” та Н.Д. Чухим „Основи теорії ґендеру”.

Українські ґендерологи повсякчас використовують досвід російських дослідниць, які займаються проблемами ґендерної освіти у вищих навчальних закладах. Серед них треба відзначити Л.В. Штильову, І. Кльоцину, О. Ярську-Смирнову.

Привертає увагу „Практикум по гендерной психологии” за редакцією І. Кльоциної. Колектив авторів, серед яких такі спеціалісти, як Д.В. Воронцов, Л.В. Штильова, Н.П. Реброва, Ю.Е. Гусєва, І.А. Тупіцина, М.Л. Сабунаєва, П.В. Румянцева, О.Л. Кустова підготували посібник, призначений для підготовки студентів гуманітарних, технічних і природничих напрямків в області ґендерної психології та інших ґендерно-орієнтованих дисциплін. Крім того даний практичний посібник адресований викладачам вищих навчальних закладів, які читають курси з ґендерної тематики. У ньому представлені методичні розробки практичних і семінарських занять з ґендерної психології.

Для навчання і підвищення кваліфікації педагогів і студентів рекомендуємо використовувати такі розділи цього посібника: „Что такое гендер” Д.В. Воронцова, „Исследование гендерных представлений студентов” Л.В. Штильової, „Раздельное по полу обучение: „за” или „против” І.С. Кльоциної, „Гендерная экспертиза урока” М.Л. Сабунаєвої.

Серед посібників українських авторів назвемо наукове видання „Ґендерні студії: освітні перспективи (навчально-методичні матеріали)” , яке було створене в рамках проекту „Ґендерна рівність – педагогічній освіті” спеціалістами Київського науково-освітнього ґендерного центру, Житомирського державного педагогічного університету ім. І.Я. Франка, та Полтавського державного педагогічного університету. Цей посібник діє можливість ознайомитися з ґендерними дослідженнями, представленими в роботі з позицій різних навчальних дисциплін: культурології, соціальної психології та філософії. Робота містить довідковий апарат – бібліографію та глосарій.

Для студентів, аспірантів, викладачів вищих навчальних закладів авторами пропонуються наступні навчальні курси: „Ґендерні ролі та ґендерно-рольові конфлікти” П. Горностая, „Ґендер і культура: досвід деконструкції традиційної методології” І. Лебединської, „Вступ до ґендерної теорії” І. Бондаревської, „Архетип сім’ї в контексті комунікативних відносин: ґендерні стратегії” Л. Усанової.

Ґендерна освіта викладачів і студентів педагогічних вузів повинна бути спрямована на формування в них особистісних і професійних якостей, завдяки яким вони самі ставали б носіями ґендерної культури і сприяли її розвиткові у своїх вихованців. Що ж саме повинні усвідомити вчителі, чому вони мають навчитися, з якими проблемами впоратись виховуючи учнів у дусі нових ґендерних стратегій? Що повинен знати і вміти вчитель, щоб допомагати своїм вихованцям розкрити свої потенційні можливості, розвити необхідні якості, які допоможуть їм у майбутньому в повній мірі реалізувати свої здібності, досягнути успіху, уникаючи при цьому конфліктів з оточенням і з самим собою.

Відома українська дослідниця Л.А. Булатова підкреслює необхідність формування у свідомості вчителя нових прогресивних уявлень про характер міжособистісних відносин у системах: „вчитель-вчитель”, „вчитель-учень”, „учень-учень”, що передбачає включення в систему підготовки учительських кадрів не тільки інноваційних технологій навчання, модернізацію змісту освіти, методів навчально-виховної роботи, але й ґендерного знання.