Сторінка
2

Гендерне виховання у школі: Теорія та практика

Природним є те, що цей процес супроводжується зміною усталених стереотипів і цінностей щодо відносин у суспільстві, у тому числі і ґендерних. Але усвідомлення українським суспільством об’єктивних змін у ґендерних стосунках гальмується відсутністю відповідної системи набуття знань з цих питань. Саме з огляду на це технології та методи навчання з урахуванням ґендерного компонента набувають особливої цінності при вихованні особистості. Освіта, що базується на врахуванні ґендерного підходу, формує егалітарну свідомість майбутніх громадян, сприяє реалізації принципу рівних прав і можливостей, в той час як патріархатне мислення гальмує розвиток суспільства і робить його менш динамічним, негативно впливає на формування особистості. Вільний розвиток особистості передбачає і обов’язкове врахування особливостей статі. Освіта грає в цьому процесі чи не найважливішу роль. Саме тому в демократичних країнах активно розвиваються навчальні програми з ґендерних досліджень, а використання ґендерного підходу в соціальному пізнанні вже давно стало соціальною нормою, де ґендер розглядається як один з базових принципів соціальної стратифікації.

До недавнього часу проблема ґендеру була на периферії суспільної самосвідомості та самопізнання і сприймалась частіше за все як другорядна характеристика суспільного устрою. Але зараз, в умовах демократизації ми повинні зрозуміти, що основне призначення ґендерної освіти – подолання сексизму, поворот освіти до формування цілісної картини світу, насамперед світу культури – сприяє як найшвидшому здійсненню процесу суспільних перетворень.

Необхідно зазначити, що невід’ємною складовою демократичного світогляду особистості вважається формування ґендерної культури через ґендерне виховання, що включає в себе питання аналізу його стратегій і межує з такими дисциплінами, як філософія, педагогіка, психологія, соціологія та інші. Основними поняттями у рамках цієї тематики є поняття „ґендер” і „виховання”.

В нашій роботі ми використовуємо таке визначення поняття „виховання”. Виховання – друга після научіння сторона соціалізації дитини, здобуття нею людського життєвого досвіду. Виховання націлене на формування людини як особистості, її відношення до миру, суспільства, людей.

Зміст поняття „ґендер” укладений насамперед в ідеї соціального моделювання або конструювання полу. Ґендер – сукупність соціальних репрезентацій, а не природою закріплена даність. Ґендер – культурна маска статі, те, що ми думаємо про стать у межах наших соціокультурних уявлень.

Отже, під ґендером розуміють стать як соціальне явище, як продукт культури. Ґендер – це соціальний статус, який з’ясовує індивідуальні можливості освіти, професійної діяльності, доступу до влади, сексуальності, сімейної ролі та репродуктивної поведінки. Тут і надалі, під ґендером ми будемо розуміти фундаментальний вимір соціальних відносин.

Під ґендерною культурою ми розуміємо сукупність загальнолюдських цінностей у особистісній та суспільній сферах буття та відповідних до них потреб, інтересів і форм діяльності, пов’язаних з процесом відмови від ґендерних стереотипів і забобонів, що зумовлено усвідомленням нових позитивних соціокультурних ролей, які спираються на ідеї рівноправ’я та партнерства між чоловіком і жінкою. Відповідно ґендерне виховання школярів – це процес формування в них ґендерної культури, яка сприятиме всебічному розвиткові особистості дитини.

Вибір теми дослідження і її актуальність обумовлені необхідністю переборення ґендерних стереотипів в системі освіти. Для подолання стереотипних уявлень має бути створена відповідна система набуття знань і виховання школярів з урахуванням ґендерного підходу, наслідком чого має стати підвищення рівня ґендерної культури суспільства.

Метою дипломної роботи є: на основі критичного аналізу існуючих традиційних „неґендерних” систем виховання та ґендерних теорій в освіті сформулювати нову педагогічну парадигму, що ґрунтується на ідеології рівноправ’я та запропонувати відповідні до неї методи та засоби виховання ґендерночутливого світосприйняття учасників навчально-виховного процесу.

З поставленої мети були сформульовані такі завдання дослідження:

Розглянути й охарактеризувати недоліки існуючих традиційних систем виховання, що стосуються проблем статі або ігнорують її, як такі, що гальмують процес розвитку особистості.

Проаналізувати сучасний стан теорій ґендерної освіти і виховання, їх основні підходи та тенденції розвитку.

Сформувати нову педагогічну парадигму, яка ґрунтується на ідеології рівноправ’я.

Розглянути основні чинники ґендерного виховання та відповідні до них методи та засоби формування ґендерночутливого світосприйняття в учасників навчально-виховного процесу.

Розглянути основні засади підготовки майбутніх вчителів у дусі нових ґендерних стратегій.

Об’єкт дослідження: ґендерна освіта і виховання школярів.

Предмет дослідження: головні засади теорії і практики ґендерного виховання в школі.

Методологічною основою дослідження є ґендерний підхід до вивчення соціальних та соціально-педагогічних процесів, що заснований на теорії соціокультурного конструювання статі.

При написанні дипломної роботи ми проаналізували велику кількість джерел українських, російських та зарубіжних вчених-педагогів з проблем статі.

Для об’єктивної оцінки різних виховних теорій було проаналізовано твори, автори яких стоять на позиціях статеворольового підходу до виховання школярів. Серед них слід назвати роботи таких вчених, як А.Г. Хрипкової та Д.В. Колесова „Девочка–подросток–девушка”, „Мальчик–подросток–юноша”, В.Д. Єремєєвої та Т.П. Хризман „Мальчики и девочки – два разных мира”, Д.В. Колесова „Пол и секс в современном обществе: Книга для учителя”, Л.І. Столярчук „Полоролевая социализация школьников: теория и практика воспитания” та інші.

Були розглянуті праці українських ґендерологів Л.О. Смоляр „Прогрес та перспективи жіночих і ґендерних досліджень в Україні”, Н.Д. Чухим „Стратегії ґендерної освіти у вищій школі”, О.А. Луценко „Проблема преподавания гендерных спецкурсов в системе высшего образования”, Л.О. Бут та О.А. Луценко „Ґендерна освіта в вузі”, Л.С. Кобелянської „Ґендерна освіта в Україні: реалії та перспективи” та інші.

Крім того проаналізовано роботи провідних російських дослідниць, таких як І.С. Кльоцина „Практикум по гендерной психологии”, „Гендерная социализация”, О. Ярская-Смирнова „Скрытый учебный план сквозь призму гендерного анализа”, „Гендерные аспекты дискурса учебной литературы по социальной работе”, Л.В. Штильова „Основные понятия и важнейшие термины”, „Оценка эффективности гендерного просвещения педагогов как социальной технологии изменения профессионального сознания”, „Педагогика и гендер: развитие гендерных подходов в образовании” та багатьох інших.

Також були використані праці західних дослідників: Г. Крейг „Психология развития”, Кіммел Майкл С. „Ґендероване суспільство”, Берн Ш. „Гендерная психология” та інші.

Практичне значення дипломної роботи: може бути використана викладачами та студентами, які цікавляться ґендерним підходом у педагогіці та майбутніми дослідниками проблеми методики ґендерного виховання школярів.