Сторінка
20

Соціальні аспекти реформування системи вищої освіти в Україні

· відсутність кваліфікації «спеціаліста» – 19,4%;

· студенти не мають можливості навчатися і працювати одночасно, адже самостійна робота потребує багато часу – 14,8%;

· освіта стала менш доступною, адже деякі вузи збільшили ціну за навчання -14,8%;

· впроваджені зміни є лише поверховими – 13,9%;

· самостійне вивчення матеріалу потребує більшого доступу до джерел інформації і з цим виникають проблеми – 13%.

Що до позитивних проявів реформування системи освіти:

· тест вже містить правильну відповідь -25,3%;

· оцінювання знань підчас тесту є більш якісним - 22,8%;

· можемо змінити спеціальність підчас навчання - 16,5%;

· ми маємо можливість працевлаштуватися закордоном - 8,9%.

Думки студентів розділилися з приводу необхідності реформування національної системи освіти. Більшості студентам важко відповісти на це питання – 48,8%, з необхідністю реформування погоджуються 22% студентів, проти – 29,3%.

Результати нашого дослідження говорять про те, що Болонський процес має неоднозначний вплив, так як він не гармонізований з іншими сторонами суспільного життя (ринок праці, студентська мобільність, міждержавна відкритість); на сучасному етапі він має більш формальний прояв, що відзначають і самі студенти; далеко не всі вузи знаходяться на одній стадії Болонського процесу, що впливає на нерівність випускників та студентів в оцінці та реальній участі в Болонському процесі.

Яскраво проявляється неоднозначність Болонського процесу, і відношення до нього, що нам необхідно розуміти і враховувати. Як, взагалі, необхідно розуміти і те, що для нашої держави, керівництво якої постійно проголошує рух до євроінтеграції, поки що альтернативи Болонському процесу немає.

Для окреслення головної причини, чому Україна і до сьогодні йде навпомацки в реформі освіти, варто звернути увагу не на цілі Болонського процесу, а на інструментарій, тобто яким чином запроваджується, "накладається на національну систему освіти" реформа. Важливо виробити чітку ідеологію освітніх реформ, яка не спрацює, якщо не буде містити обґрунтованої оцінки "старого" і "нового", змісту того, від чого відмовляємося, і того, що прагнемо. Якщо педагоги, студентство та учні, широка громадськість не усвідомлять сенсу реформ, то вони стануть значним бар'єром, у ряді випадків несвідомим, на шляху впровадження реформаторських зусиль. Реформування освіти вимагає комплексності, планомірності та системності. Не можна форсувати окремі ділянки, залишаючи поза увагою та ігноруючи інші. Система вищої освіти занадто повільно реагує на зміну потреб суспільства, зокрема у підвищенні якості людською капіталу. Тому сфера освіти повинна бути не лише декларативно визнана пріоритетною сферою суспільства, а слід проводити державну політику, спрямовану на створення сприятливих умов для інвестування в людський капітал.

Нам важче, ніж будь-якій іншій країні, яка не має таких глибинних традицій у галузі фундаментальної природничої й інженерної освіти, приєднатися до багатьох загальноєвропейських рішень, нівелюючи власні багатовікові напрацювання у цій галузі. Якраз наша вища освіта, лише в інженерії, виховала винахідника вертольотів І. Сікорського, відкривачів космосу С. Корольова і В. Челомея, конструктора неперевершених авіаційних двигунів А. Люльку, фундатора твердотільної електроніки Б. Вула, вона дала світові п'єзодвигун і високошвидкісний транспорт на магнітній подушці. І цей перелік можна довго продовжувати.

Тому нові виклики ми повинні прийняти не тільки переносячи на наше підґрунтя досвід інших держав, але й пропонуючи європейському співтовариству свої доробки, досягнення, пропозиції, своє бачення проблем. Тобто потрібно досягти гармонійного поєднання європейських нововведень і кращих вітчизняних традицій. Але ми повинні відверто визнати, що за останні роки у сфері вищої освіти України, особливо технічної, накопичилися складні проблеми, вирішення яких залишається на порядку денному, навіть незважаючи на наявність чи відсутність таких факторів, як Болонський процес.

Проаналізував перспективу освітніх послуг, що будуть надаватися, і реальну практику входження України до системи вищої європейської освіти, неможна чітко сказати, що формування єдиного європейського простору позначиться негативно або позитивно на вітчизняній системі освіти. І хотілося, щоб держава, і вчасності МОН України, не просто сліпо копіювали практику інших держав, а раціонально реформували систему освіти. Головне пам’ятати про те, щоб, інтегруючись у світове освітнє співтовариство, Україна й українці залишилися самими собою, зберегли національні особливості та колорит.