Сторінка
6
перший рівень - технікум, училище, інші, прирівняні до них, вищі навчальні заклади;
другий рівень - коледж, інші, прирівняні до нього, вищі навчальні заклади;
третій і четвертий рівні (залежно від результатів акредитації) - університет, інститут, академія, консерваторія.
У середині 90-х років було запроваджено ступеневу структуру підготовки фахівців. Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.
В Україні встановлюються такі освітньо-кваліфікаційні
рівні:
кваліфікований робітник;
молодший спеціаліст;
бакалавр;
спеціаліст, магістр.
Положення про освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту) затверджується Кабінетом Міністрів України.
Виходячи зі структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня «молодший спеціаліст»; другий – «бакалавр» (базова вища освіта); третій - «спеціаліст», «магістр» (повна вища освіта). Ступеневість вищої освіти може бути реалізована як через неперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеневості.
Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:
молодший спеціаліст – забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;
бакалавр – забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;
спеціаліст, магістр – забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.
Вищі навчальні заклади відповідного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують навчальні заклади нижчого рівня акредитації.
До мережі входить 979 вищих навчальних закладів 1-4 рівнів акркдитації (училища, технікуми, коледжі, інститути, академії, університети).
Мережа вищих навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації налічує 667 вищих навчальних закладів, у тому числі 593 державної форми власності із загальною чисельністю 528 тисяч студентів.
Мережа вищих навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації налічує 330 закладів, у тому числі 223 державної форми власності. Серед них функціонує 106 університетів, 59 академій, 150 інститутів. Статус Національного надано більше 60 університетам та академіям. В університетах, академіях, інститутах навчається 1403 тис. Студентів віком від 17 до 24років включно, що складає 90 відсотків до загальної кількості студентів.
Управління освітою здійснюється державними органами управління та органами громадського самоврядування.
До державних органів управління освітою належать:
· Мінестерство освіти і науки України;
· центральні органи виконавчої влади України, яким підпорядковані навчальні заклади освіти;
· Вища атестаційна комісія України;
· Державна акредитаційна комісія.
· Міністерство освіти і науки України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти.
Міністерство освіти і науки України:
- бере участь у визначенні державної політики у сфері освіти, науки та професійної підготовки кадрів;
- розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти;
- забезпечує зв’язок із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;
- проводить акредитацію вищих та професійно-технічних навчальних закладів, видає їм ліцензії, сертифікати;
- організовує атестацію педагогічних і науково- педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань.
Вища атестаційна комісія України організовує і проводить атестацію наукових та науково - педагогічних кадрів, керує роботою щодо присудження наукових ступенів, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.
За результатами акредитації вищих закладів освіти Міністерство освіти і науки України разом з міністерствами й відомствами, яким підпорядковані заклади освіти:
- визначає відповідність освітніхпослуг державним стандартам певного
освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами, надає право видачі документа про освіту державного зразка;
- встановлює рівень акредитації навчального закладу;
- інформує громадськість про якість освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів.
Органами громадського самоврядування в освіті є:
- Всеукраїнський з’їзд працівників освіти;
- загальні збори колективу навчального закладу;
- районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників.
Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики у сфері освіти.
Доступ громадян до вищої освіти. Вища освіта здобувається у вищих навчальних закладах відповідних рівнів акредитації на основі: базової загальної середньої освіти, повної загальної середньої освіти та освітньо-кваліфікаційних рівнів «молодший спеціаліст» і «бакалавр», а також «спеціаліст» як післядипломна. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей – екстерном. Останнім часом як експеримент розвивається дистанційна освіта.
Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей і незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання.
Для отримання права навчатися у ВНЗ необхідно мати атестат за 11-річну загальноосвітню школу чи диплом середніх проф- і техшкіл, еквівалентний у доступі до вищої освіти шкільному атестату. Абсолютна більшість молоді складає конкурсні вступні екзамени, програма яких встановлює Міністерство освіти і науки України з огляду на зміст предметів середньої школи і вимоги вищої освіти до рівня знань випускників. Університети та інші ВНЗ достатньо автономні у проведенні вступних екзаменів (форма, кількість, введення додаткових дисциплін, час і т. ін.) і деталях відбору абітурієнтів. Переможці предметних олімпіад високого рівня (міжнародних і всеукраїнських) зараховуються до закладу за їхнім вибором без іспитів, медалісти, зазвичай, складають один вступний екзамен (менше, ніж решта конкурентів).
Доступ на вищі рівні навчання у ВНЗ також конкурсний, як правило, зі вступними іспитами чи з іншими формами відбору (програма магістра, аспірантура тощо).
Як і в середній освіті, навчальний рік у ВНЗ розпочинається 1 вересня, поділяється на два семестри (або 3 в окремих закладах) і триває до червня з невеликими перервами на свята й між двома семестрами. Тижневе навантаження студента встановлено на рівні 54 годин, з яких до 24-30 припадає на аудиторні заняття; серед них домінують лекції. Крім лекцій, використовуються активні форми занять – різні види семінарів, практичні і лабораторні роботи, практика на виробництві тощо. Для самостійної роботи студентам надаються додаткові послуги в бібліотеках, інформаційних електронних читальних залах тощо.