Сторінка
11

Соціальні аспекти реформування системи вищої освіти в Україні

Маючи на меті віднаходження цього складного балансу, „План дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року”, затверджений Наказом Міністерства освіти і науки України від 13.07.2007. № 612, передбачає наступні дії :

- Розробити систему заходів щодо створення гнучких програм навчання для забезпечення навчання впродовж життя.

- Розробити механізми визнання попереднього навчання, включаючи неформальне та неофіційне навчання.

- Розробити законодавче забезпечення щодо створення можливостей для гнучких підходів до навчання у вищій освіті.

Незважаючи на те, що цей план дій має буди реалізованим та на значну кількість наукових розвідок, не склалося однозначного і зрозумілого трактування поняття "якість освіти", не вироблено уніфікованої системи визначення якості освіти. А також немає комплексного соціологічного аналізу щодо впливу на якість освіти низки реформаційних кроків, які здійснені у сфері освіти протягом останніх років. Водночас не вибудувана чітка модель підвищення якості освіти у руслі євроінтеграційних освітніх реформ.

З огляду на актуальність проблеми і нерозв'язаність цілого спектру питань, наше дослідження спрямоване на наукове осмислення впливу демократичних перетворень у сфері освіти на її якість.

Формування демократичного суспільства визначило необхідність переосмислення і зміни ролі, місця, функцій, мети і завдань освіти як соціального інституту. Інакше соціальне середовище вимагає інакшої освіти (не кращої чи гіршої, а інакшої). Якщо суспільство визначило курс руху до громадянського устрою, до демократії, то освіта має бути спрямована на формування нового типу людини, яка могла б нести тягар свободи і самовідповідальності, оскільки демократія - це не лише свобода, а й вміння людини доцільно користуватися нею.

Відхід суспільства та його інститутів від тоталітаризму і їх "входження у демократію" завжди в історії започатковується процесом лібералізації. Цей етап практично завжди супроводжується хаосом, що характерно і для українського соціуму. Освітній простір сучасного суспільства нагадує хаотичну суміш різних освітніх систем, структур, які не упорядковані і через це не можуть забезпечувати необхідної якості освіти.

Демократизація є сьогодні ключовою проблемою освітніх реформ та механізмів забезпечення якісної освіти. Усі зміни, які ми спостерігаємо сьогодні у вітчизняному освітньому просторі, підпорядковані єдиній меті - підвищенню якості освіти. Означена проблема ніколи не знімалася з порядку денного, однак у сучасних умовах вона постала надзвичайно гостро. Якість - це основний результативний чинник освіти, "міра досягнення поставлених в освіті цілей та завдань, а також міра задоволеності очікувань різних учасників процесу освіти від наданих освітніми установами освітніх послуг". Розглядаючи якість освіти як одну з найбільш актуальних проблем сучасної української вищої школи, що визначає відповідний рівень підготовки майбутніх фахівців, можна розуміти її як "сукупність формальних і змістових характеристик, що забезпечують ефективне використання її основних функцій - навчання, виховання, розвитку і соціалізації особистості з наступним оволодінням нею професією, спеціальністю, кваліфікацією" .

На жаль, не завжди можна ставити знак рівності між демократизацією освіти та забезпеченням відповідного рівня її якості, хоча ці процеси мають бути взаємозумовленими. Так, В. Кипень відзначає, що деякі з таких процесів, як "диверсифікація освіти, введення багаторівневої освіти, деідеологізація вищої школи, підвищення статусу ряду державних вищих закладів освіти, диверсифікація методологій, вибір навчальних дисциплін тощо, мають неоднозначний вплив на якість освіти".

Як виміряти якість освіти? У сучасних дослідженнях якість освіти невід'ємно пов'язана з тривалістю навчання, з доступністю і рівнем охоплення населення. Однак уніфіковані кількісні виміри освіти не дають реального уявлення про її якість. У цьому сенсі важливою є демократичність в оцінюванні, яка передбачає відкритість, прозорість і публічність суспільної оцінки якості освіти, а також, враховуючи багатоманітність споживачів освітніх послуг, варто забезпечувати доступ до оцінювання якості освіти як органів державного управління, так і представників місцевого самоврядування, професійних груп, батьків та студентів, потенційних роботодавців та ін.

Звернімося до емпіричних соціологічних даних, які дають певне уявлення про якість сучасної освіти. Одним із завдань даного соціологічного дослідження було з'ясувати громадську думку щодо якості освіти, зіставити оцінки якості шкільної та вищої освіти. Зрозуміло, що ці два показники є взаємозумовлені: якість вищої освіти має "фундамент" у вигляді якості базової середньої освіти. Результати соціологічного опитування засвідчують низький рівень задоволеності населення якістю освіти. Oцінка якості шкільної та вищої освіти корелюють, однак нижче оцінюють якість вищої освіти. Найнижчий рівень задоволеності вищою освітою спостерігається у Чернівецькій, Рівненській, Закарпатській областях, а найвище її оцінюють у Тернопільській, Волинській та Львівській.

Яскравим показником суперечливого впливу сучасних освітніх реформ є більш висока оцінка рівня освіти за радянських часів, порівняно з періодом незалежності України. Такі результати вказують, що "пошуки" удосконалення системи вітчизняної освіти поки що не дали відчутних результатів і фактично призвели до зниження її рівня. Показовим є те, що найбільший розрив в оцінці рівня освіти радянських часів і сьогодення дають респонденти з вищою освітою, тобто ті, хто краще може оцінити і зіставити те, що було, з тим, що маємо.

У світовій практиці склалися різні системи оцінки якості вищої освіти, які умовно можна поділити на два типи. У першому випадку система оцінки базується на пріоритеті державних органів або структур, що фінансуються державою, пов'язані з державним контролем, державною акредитацією, при цьому самооцінці ВНЗ надається мінімальне значення. У другому - переважає процес самооцінки своєї діяльності вищими навчальними закладами, спрямований на внутрішній аналіз. Наприклад, основними оцінками якості американської освіти є: акредитація навчального закладу, акредитація професійних освітніх програм, рейтингова оцінка та система об'єктивної оцінки знань і здібностей студентів. У Великобританії процес оцінювання вищої освіти поступово переходить на самооцінку: оцінюється якість освітніх програм та аналізуються методи визначення якості викладання, навчання, управління, а думка громадськості виступає основним важелем управління якістю освіти".

Сьогодні в Україні оцінювання якості освіти належить винятково державним структурам. Зважаючи на те, що будь-яка оцінка якості є відносною, жодній структурі не може належати монопольне право на її оцінювання. Освіта повинна доводити свою якість не лише перед державними органами, а й перед суспільством, споживачами освітніх послуг, а також - світовою спільнотою. Глобалізація освітнього простору все більше передбачатиме пріоритетність міжнародних показників, критеріїв, стандартів і норм у галузі освіти. "Громадська оцінка якості середньої і вищої освіти сьогодні використовується у багатьох країнах". Про те, що якість освіти визначається на основі вимог державних стандартів освіти та оцінкою громадськості, наголошується і в Національній доктрині розвитку освіти Україні у XXI столітті.