Сторінка
26

Місцеві податки і збори як джерело доходів місцевих бюджетів (на матеріалах Чернівецької міської ради)

Висновки до другого розділу

Місцеві податки та збори є складовою податкової системи України та інструментом формування власних доходів місцевої влади.

Інститут місцевого оподаткування в Україні перебуває на початковій стадії розвитку. Це і є основною причиною того, що частка місцевих податків і зборів у доходах місцевих органів влади є незначною.

Із проблемами формування власної бази місцевих бюджетів тісно пов’язане питання податкового потенціалу території.

Отже, здійснивши аналіз та оцінивши податковий потенціал досліджуваної території, можна зробити висновки, що:

1. Найбільшу частку в дохідній базі місцевого бюджету завжди становлять податкові надходження. Але протягом 2006-2008 рр. ця частка поступово зменшувалася 32,9 %, 40,5 % і 39,4 %. Це пояснюється фактами ухилення від сплати податкових зобов’язань та порушень податкового законодавства. Загалом даний спад доходів можна пояснити виникненням кризових явищ в економіці України в кінці 2008 року, які дали значне негативне відображення на економіці нашої країни, а особливо на місцевих бюджетах.

2. Протягом останніх кількох років доходи спеціального фонду зменшуються випереджальними темпами порівняно з доходами загального фонду: у 2006 році – 42,5 % і 57,5 %, у 2007 році – 67,1 % і 32,9 %, у 2008 – 76% і 24 %. Так тенденція має позитивні сторони, оскільки неподаткові надходження не можуть розглядатися як надійні та прогнозовані, а цільові фонди часто сприймаються як засіб тиску на бізнес.

3. Частка власних та закріплених доходів у загальному обсязі бюджету м. Чернівці є досить недостатньою. Тому розширення податкової бази, нарощення обсягів виробництва, створення нових робочих місць, сприяння розвитку малому і середньому бізнесу є одним з першочергових завдань для покращання власного податкового потенціалу в місті.

4. Якщо оцінювати податковий потенціал м. Чернівці лише за показником фактично проступивши податків, то така оцінка не зовсім об'єктивна, бо існує розрив між фактично зібраними та обчисленими відповідно до чинного податкового законодавства податками. Цей розрив зумовлений багатьма факторами: фінансовим станом платників податків (платоспроможністю), рівнем їхньої податкової грамотності і податкової дисципліни, результативністю роботи податкових органів щодо контролю за дотриманням податкового законодавства тощо.

5. Питома вага місцевих податків і зборів у загальному фонді бюджету м. Чернівці є незначною і з кожним роком зменшується відповідно по роках: 6,0%, 4,5% і 3,0%. Хоча світова практика зазначає, що основу власних доходів повинні складати місцеві податки і збори, з цього випливає, що систему місцевого оподаткування необхідно корінним чином змінювати.

6. Місцеві податки та збори згідно Бюджетного Кодексу України входять в склад власних доходів місцевих бюджетів, і повинні відігравати важливу роль в формуванні доходів місцевих бюджетів. Але, система місцевого оподаткування далека від аналогічних систем розвинутих країн світу, тому потребує реформування. Основна причина такого становища криється в тому, що в складі місцевих податків відсутні бюджетоутворюючі податки, які б забезпечували вагомі надходження. Більшість введених податків не мають широкої бази оподаткування, це дріб’язкові податки та збори.

7. м. Чернівці має певні можливості для нарощування бази оподаткування по окремих податках та зборах, так як з кожним роком в районі все більш розвивається підприємницька діяльність, яка створює умови розширення бази місцевого оподаткування.

РОЗДІЛ III. НЕОБХІДНІСТЬ ТА ШЛЯХИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ

3.1. Зарубіжний досвід місцевого оподаткування

Податкові системи місцевих органів влади в країнах із ринковою економікою відзначаються великою розмаїтістю. Це пояснюється як історичними причинами (особливостями становлення регіонального і місцевого самоврядування в тій чи іншій державі), так і прагненням місцевих органів влади підвищити ступінь фінансової автономії за рахунок пошуку нових джерел доходів в умовах, коли найзначніші й найдинамічніше податкові бази зайняті центральним урядом і на місцевому рівнів недоступні. При цьому у розвинутих країнах місцеві податки і збори, як правило, займають досить високу питому вагу в загальній сумі грошових надходжень органів регіонального та місцевого самоврядування ( у таких європейських країнах, як Данія, Іспанія, Норвегія, Швеція, Фінляндія, Швейцарія - більш як 40 відсотків). Очевидно, це можна вважати природним для ринкової економіки і методів управління, що ґрунтуються на розподілі й делегуванні повноважень (хоча зрозуміло ступінь податкової автономії в різних державах різний). У колишніх соціалістичних країнах, де протягом довгих років застосовувалися методи централізованого планового управління, ще й тепер власні кошти у формі місцевих податків і зборів становлять, як правило, відносно малу питому вагу в доходах місцевих бюджетів.

Для більшості розвинутих країн характерна множинність місцевих податків. Серед них такі [12, с.95-99]:

- група прямих реальних податків: на нерухоме і рухоме майно, землю, з орендної плати, з власників транспортних засобів, подушний, промисловий, на професію, на мешканців, екологічний;

- група прямих податків на доходи: прибутковий, на прибуток підприємств, із спадщин і дарувань;