Сторінка
1

Оподаткування суб’єктів господарювання

Фінансова політика держави базується на системі фінансових регуляторів, одним із яких є податки, що забезпечують вилучення і перерозподіл створеного валового внутрішнього продукту і формування централізованих фондів грошових ресурсів держави.

1. Податки – це обов’язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету.

2. Податки – це плата суспільства за виконання державою її функцій.

3. Податки – це відрахування частини вартості ВНП на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

В фінансовій термінології існують три поняття, що відображають платежі державі: плата, відрахування, податок. Для платників податків немає різниці в назві, але треба пам’ятати, що податки – це атрибут держави і тільки держави.

Податки надходять у централізований державний фонд, а платежі та відрахування – у різні цільові фонди чи бюджети. За формою це податки, а не за економічним змістом.

Функції податків як фінансової категорії випливають із функцій фінансів: розподільної і контрольної. Податки безпосередньо пов’язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВНП між державою та фізичними та юридичними особами. Одночасно вони виступають методом централізації ВНП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію і виражають сутність податків через їх суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати податки, які мають відповідати певним принципам.

Принципи побудови системи оподаткування:

1) постійність – це надходження податків до бюджету постійно, в чітко встановлені строки, а не у вигляді разових платежів з невизначеними термінами;

2) стабільність податкових законів – податкові закони повинні діяти довгостроково, понад 10 років, а не змінюватись через кожні 2-3 роки;

3) рівномірність – за розподілом у територіальному розрізі;

4) соціальна справедливість – надання податкових пільг соціально незахищеним, малозабезпеченим верствам населення.

Недоліки системи оподаткування:

1) громіздкість системи, складність розрахунків окремих податків;

2) нестабільність податкової системи, податкової політики;

3) виражена фіскальна направленість податкової системи і, як результат – недостатній прояв регулюючої функції основних податків.

Сучасні принципи податкової політики:

1) рівень податкової ставки повинен встановлюватись з урахуванням можливостей платника податків, тобто рівня його доходів (оскільки можливості різних юридичних і фізичних осіб неоднакові, в ідеалі для них мають бути встановлені диференційовані податкові ставки, тобто податок на прибуток повинен бути прогресивним;

2) оподаткування доходів має носити однократний характер (заміна податку з обороту податком на додану вартість);

3) сплата податків має носити обов‘язковий характер (система штрафів і санкцій, громадська думка в країні мають бути сформовані таким чином, щоб несплата або невчасна сплата податків були менш вигідні платникові, ніж вчасне й чесне виконання зобов‘язань перед бюджетом);

4) система й процедура сплати податків повинні бути простими, зрозумілими й зручними для платників податків й економічними для установ, які збирають податки (не назвеш простими і доступними для розуміння законодавчі акти щодо податку на додану вартість і податку на прибуток у тому вигляді, в якому вони існують сьогодні. Для обчислення цих податків бухгалтери винаходять нові рахунки і мало не системи бухгалтерського обліку, тому розрахунки цих податків заплутані);

5) податкова система має бути гнучкою і такою, що легко адаптується до мінливих суспільно-політичних і економічних потреб (адресне податкове стимулювання пріоритетних галузей або регіонів (хочемо побудувати дороги у Вінницькій обл. - на період будівництва можна надавати пільгу організаціям, які їх будуватимуть));

6) податкова система має забезпечувати розумний перерозподіл створюваного валового внутрішнього продукту і бути ефективним інструментом державного регулювання економічної політики (у складних економічних умовах не вдалось уникнути помилок, прорахунків, звідси - безсистемне й невиправдане надання пільг різним категоріям платників, перекручування економічної сутності окремих податків. Потрібно відзначити недостатність необхідних науково-практичних розробок у сфері розвитку податкової системи перехідного періоду).

Елементи системи оподаткування:

1) Суб‘єкт податку - фізична чи юридична особа, на яку законом покладено обов‘язок платити податок;

2) Об‘єкт - прибуток, майно, тобто основа оподаткування.

3) Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об‘єкта оподаткування;

4) Джерело сплати податку - це доход платника, з якого він сплачує податок.

5) Податкова квота - це частка окремого податку чи загальної суми податків, сплачених платником, у його доході.

6) Податкова ставка - це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Може бути встановлена як у твердій сумі, так і в процентах категорії. З поняттям “податки” тісно пов’язані “податковий механізм”, “податкова політика”.

Податкова політика – це діяльність держави у сфері встановлення і справляння податків

Податковий механізм представляє собою сукупність організаційно-правових норм і методів управління оподаткуванням.

Існують різні форми і методи оподаткування, але кожний вид податків має свої специфічні риси і функціональне призначення.

Класифікація податків проводиться за кількома ознаками: за формою оподаткування; за економічним змістом об’єкта оподаткування; залежно від рівня державних структур, які їх встановлюють; за способом справляння.