Сторінка
35

Місцеві податки і збори як джерело доходів місцевих бюджетів (на матеріалах Чернівецької міської ради)

Одним із шляхів вирішення вищезазначених проблем, як наголошено в доповіді, є вилучення права збирання податків на підприємництво з компетенції місцевих органів влади для того, аби попередити використання занижених ставок як приманки для підприємців. Проте й непідприємницькі податки можуть бути використані з такою ж метою - низький рівень місцевого прибуткового податку може заохочувати підприємців, які розраховують на можливість виплати меншої заробітної плати.

Недосконалість практики місцевого оподаткування в Україні стала приводом для розробки багатьох законопроектів щодо її удосконалення. Розглянемо окремі з них. Так, у проекті Податкового кодексу Кабінету Міністрів України пропонувалося змінити склад місцевих податків і запровадити 4 місцевих податки та 9 місцевих зборів. З переліку наявних передбачалося вилучити шість місцевих зборів, які не мають важливого фіскального значення, а затрати з їхнього справляння перевищують надходження (збір за видачу ордера на квартиру, збір із власників собак, три місцевих збори, що пов'язані зі стягненнями на іподромах, збір за право проведення кіно- і телезйомок). Одночасно пропонувалося запровадити нові податки та збори зі значним податковим потенціалом, зокрема місцеві акцизи та збір за організацію гастрольної діяльності [22,с.28-31].

У 1997 р. Кабінетом Міністрів України був підготовлений проект Закону України „Про місцеві податки та збори”, в якому проводилося розмежування податків і зборів, передбачалося самооподаткування населення територіальних громад, пропонувалося збільшення кількості місцевих податків і зборів. Крім того, за комунальним податком пропонувалася зміна бази оподаткування, тобто заміна стягнення за 10%-ою ставкою від річного фонду оплати праці, обрахованого на основі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та середньоспискової чисельності працюючих, на стягнення за ставкою 1-3 % від суми реалізованих товарів, що мало б супрово­джуватися збільшенням приблизно у 1,5 раза надходжень комунального податку.

Цим же законопроектом пропонувалося скасувати, зокрема, збори за право проведення кіно- і телезйомок; за участь у перегонах на іподромі; за виграш на перегонах на іподромі; з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі. Ці збори, на думку авторів законопроекту, не відіграють істотної ролі у наповненні місцевих бюджетів і лише збільшують перелік платежів. До складу місцевих зборів пропонувалося внести: 1) збір за дозволи на будівництво об'єктів виробничого та невиробничого призначення, індивідуального житла й гаражів у населених пунктах; 2) за право розміщення офісів суб'єктів підприємницької діяльності у центральній частині населеного пункту та у будівлях, які мають історико-архітектурну цінність; 3) збір за придбання іноземної валюти за готівку.

У період чинності „Перехідних положень” Конституції України Президент України видав Указ „Про місцеві податки і збори” від 25.05.1999 р. № 565, який повинен був вступити в силу 1.01.2000 р. Незважаючи на те, що цей указ був відхилений постановою Верховної Ради від 17.06.1999 р. № 744, певний інтерес становлять основні ідеї цього документа. Головною метою змін у місцевому оподаткуванні, як зазначено в указі, повинно стати сприяння поповненню дохідної частини місцевих бюджетів в умовах різкого скорочення обсягів централізованого фінансування.

Для цього пропонувалося збільшити максимальні ставки деяких місцевих податків і зборів; розширити перелік об'єктів і ставок оподаткування податком з реклами; ввести обов'язковість запровадження двох місцевих податків і п'яти місцевих зборів (податку з реклами, комунального податку, зборів: готельного, ринкового, за здійснення зарубіжного туризму, за видачу ордера на квартиру, за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг). Крім того, в указі було дано чітке визначення важливих організаційних питань справляння місцевих податків і зборів, що також мало б сприяти упорядкуванню місцевого оподаткування.

Склад місцевих податків передбачалося залишити без змін, проте припинити справляння п'яти місцевих зборів (із власників собак, за право на проведення кіно- і телезйомок, трьох зборів, пов'язаних із функціонуванням іподромів) і запровадити два нових місцевих збори - за здійснення зарубіжного туризму та надання земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого та невиробничого призначення, індивідуального житла та гаражів у населених пунктах.

Отже, основне спрямування змін у сфері місцевого оподаткування, згідно з цими трьома документами, пов'язане зі збільшенням ставок наявних і запровадженням нових місцевих податків і зборів. Пропозиції щодо збільшення податків суперечать загальновизнаній громадській думці щодо високого податкового тягаря в країні, який став на перешкоді розвитку вітчизняного підприємництва і є однією з причин тривалого спаду обсягів валового внутрішнього продукту. Програмними документами з питань фінансової політики неодноразово підкреслювалася необхідність зменшення кількості податків, встановлення мараторію на внесення змін до податкового законодавства, посилення захисту платників податків. І тому вищезазначені пропозиції щодо збільшення ставок оподаткування не відповідають пріоритетним напрямкам нинішньої фінансової політики в Україні.

Доцільніше було б за таких умов зміцнювати фіскальну роль місцевих податків і зборів за рахунок віднесення до їхнього переліку окремих загальнодержавних податків і зборів, які упродовж тривалого часу використовуються як закріплених за місцевими бюджетами України.

У різних проектах пропонувалися докорінні зміни у сфері місцевого оподаткування. А саме:

- збільшення переліку місцевих податків за рахунок віднесення до їхнього складу деяких загальнодержавних (податку з доходів фізичних осіб, плати за землю, податку на прибуток комунальних підприємств, податку на нерухоме майно юридичних осіб, податку на майно фізичних осіб);