Сторінка
9

Місцеві податки і збори як джерело доходів місцевих бюджетів (на матеріалах Чернівецької міської ради)

З 1 січня 2004 р. до складу місцевих податків включено і податок з власників транспортних засобів, який до цього був у складі загальнодержавних податків, але повністю перераховувався до місцевих бюджетів.

Поряд з місцевими податками і зборами до місцевих бюджетів здійснюються відрахування від загальнодержавних податків і зборів. Ці відрахування встановлюються у відсотковому співвідношенні від суми сплаченого податку. Основною метою відрахування цих сум до регіональних бюджетів є недопущення дефіциту місцевого бюджету.

Крім того, у розпорядженні органів місцевого самоврядування знаходиться майно комунальної власності (яке може здаватися в оренду), право видачі ліцензій, дозволів, сертифікатів, які також суттєво поповнюють територіальні бюджети.

Спонсорські внески або пожертвування можуть бути адресними або безадресними. В разі, коли ініціатор спрямовує свій внесок на конкретну потребу (ремонт школи чи лікарні), така допомога називається адресною, у інших випадках, або коли не встановлюється чітка мета використання коштів, така допомога називається безадресною. Внески та пожертвування можуть бути одноразовими або постійними.

За даними ДПАУ питома вага місцевих податків і зборів у загальній структурі зведеного бюджету України за 2002 р. була незначною – всього 2 %, і це з врахуванням податку з власників транспортних засобів. Протягом останніх трьох років цей показник є стабільним і майже незмінним.

В умовах незалежної України початок формування інституту місцевого оподаткування був покладений прийняттям 20 травня 1993 р. Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори”, яким визначалися 16 видів місцевих податків і зборів, їхні граничні розміри та порядок обчислення. У червні того ж року перелік місцевих податків і зборів був доповнений ще одним - податком із продажу імпортних товарів. У 1997 р. склад системи оподаткування був уточнений новою редакцією Закону України „Про систему оподаткування”, яким встановлювалися 2 місцевих податки та 14 місцевих зборів. Закон України від 17.09.1999 р. [3] „Про додаткові заходи щодо фінансування загальної середньої освіти” доповнив перелік місцевих зборів ще одним – збором за право використання суб'єктами підприємницької діяльності приміщень, пов'язаних з їхньою діяльністю, що знаходяться у центральній частині населеного пункту та у будинках, що є пам'ятками історії та культури (закон стає чинним з 1 січня 2000р.).

Якщо у 2000 році за рахунок місцевих податків і зборів формувалося лише 0,2 % доходів місцевих бюджетів, то вже через рік після виходу Декрету їхня питома вага зросла до 1 % сукупних доходів місцевих бюджетів [43,с.31] Загалом у 15 адміністративно-територіальних одиницях України протягом 2000-2005 років значення питомої ваги місцевих податків і зборів у доходах місцевих бюджетів було на рівні не меншому, ніж середній 2,3 % по країні.

Для нашої країни, де місцеве самоврядування перебуває на етапі становлення, співвідношення джерел формування місцевих бюджетів викликане об’єктивною потребою ефективного впливу держави на розвиток місцевого самоврядування.

Передбачені чиним законодавством України місцеві податки і збори не відіграють істотної фіскальної ролі, а ті загальнодержавні податки, що традиційно зараховуються до дохідної частини місцевих бюджетів, не віднесені до місцевих.

Результати аналізу стану надходжень місцевих податків і зборів свідчать, що найбільшу суму надходжень до місцевих бюджетів упродовж 2002-2007 років було забезпечено за рахунок комунального податку – 54,5 %. Цей податок є компенсацією за послуги, що надаються громадою для відтворення робочої сили.

На противагу комунальному податку зростає роль ринкового збору. Надходження від нього зростають: від 25,1 % у 2002 році до 44,7 % у 2007 році тобто ринковий збір цілком виправдовує свою доцільність, тим більш, що він відповідає світовим вимогам до системи місцевих податків і зборів, а саме: тягар цього збору безпосередньо лягає на місцевих жителів окремих територіальних громад, адже переважно вони купують і продають товари на місцевих ринках.

Ще однією істотною статтею доходів, що забезпечувала у 2007 році до 9,8% надходжень до місцевих бюджетів, є готельний збір.

Значна й частка надходжень від збору на видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі.

Отже, сучасна система оподаткування місцевими податками і зборами в Україні насамперед не відповідє загальновизнаним світовою практикою критеріями самодостатності й економічної доцільності. Місцеві податки і збори, їхні ставки не враховують реальних можливостей платників. Це негативно позначається на дотриманні принципів єдності, повноти, достовірності, гласності, прозорості бюджетного устрою України в цілому.

Усе це переконує, що реорганізація системи оподаткування місцевими податками і зборами назріла й має бути спрямована насамперед на забезпечення фінансової бази місцевого самоврядування, що є однією з найважливіших умов ефективної діяльності територіальних громад та утворених ними органів місцевого самоврядування. Наповнення сільських, селищних, міських бюджетів через зростання ролі місцевих податків і зборів має бути пріоритетним.

З огляду на це є потреба розробити й прийняти новий закон про місцеві податки і збори. Слід розширити їх перелік, а також повноваження органів місцевого самоврядування щодо запровадження місцевих податків.