Сторінка
2

Місцеві податки і збори як джерело доходів місцевих бюджетів (на матеріалах Чернівецької міської ради)

Методологічною основою магістерської роботи є праці класиків економічної науки, а також роботи сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, де висвітлюються питання місцевого оподаткування та механізм справляння місцевих податків і зборів.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні акти України та практичні матеріали фінансового управління Чернівецької міської ради.

Методами дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, системний та комплексний підхід до вивчення теоретичних аспектів формування місцевих податків і зборів, у межах якого у роботі використовувались методи аналізу, синтезу, аналогії, статистичні прийоми групування, графічно-табличний метод, історичний метод, метод узагальнення. В процесі дослідження автором використані методи фундаментального аналізу (перший розділ), методи дослідження фактів, явищ і реалій існуючої практики (другий розділ), метод постановки цілей і рекомендації щодо їх досягнення (третій розділ).

Обсяг і структура роботи. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (76), додатків (3) та містить 17 таблиць і 1 рисунок. Основний текст магістерського дослідження викладено на 119 сторінках.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ МІСЦЕВИХ ПОДАТКІВ І ЗБОРІВ

1.1. Історичні аспекти формування місцевих податків і зборів в Україні

Для існування держави необхідні величезні фінансові ресурси, що акумулюються в бюджетному і позабюджетному державному централізованому фондах в основному завдяки функціонуванню податкової системи. Економічні відносини, зв'язані з податками, у тому чи іншому ступені торкаються всього населення країни, тому основні теоретичні і практичні аспекти побудови податкової системи цікавлять не тільки фахівців (економістів, юристів, керівників усіх рівнів, підприємців), але і звичайних громадян.

У податкових системах країн із ринковою економікою місцеві податки і збори вдало доповнюють державні податки, є досить гнучкими за своєю суттю, сприяють розширенню загальної податкової бази та зменшенню податкового навантаження на платників.

Сам по собі податок являє собою з одного боку філософську й економічну категорію, а з іншого - одночасно виступає конкретною формою правових взаємовідносин, що закріплюються законодавством при наповненні доходами бюджетної системи. Аналіз сутності податку як економічної категорії базується на дослідженні закономірностей розширеного відтворення, його окремих фаз, особливо розподілу та перерозподілу грошової форми вартості. У свою чергу дослідження податкових форм має виходити з положень теорії держави та права. Податок як конкретна форма примусового вилучення частини сукупного доходу суспільства до казни держави відображає всі позитивні та негативні риси даного економічного простору і даної системи державного устрою та державного управління. Залежно від стану податкових правовідносин у державі можна робити висновки про її прогресивний розвиток або регрес.

Податки пов'язані з існуванням держави, хоч виникли вони значно пізніше, ніж з'явилися перші держави, фінансова діяльність яких супроводжувалася збиранням митних зборів у сучасному їх розумінні. Системи оподаткування у різних країнах світу різняться одна від одної за структурою, набором податків, зборів та обов'язкових платежів, методами їх стягнення, податковими ставками (нормативами), фіскальними повноваженнями органів різних рівнів влади, податковою базою та податковими пільгами. Такий стан є закономірним, оскільки податкові системи формуються під впливом різних економічних, політичних та соціальних факторів.

Аналізу розвитку досліджень у галузі оподаткування присвячено багато праць. Серед них і такі, де зазначене питання розглядається побічно, хоча є й роботи, зокрема вітчизняних та зарубіжних авторів, спеціально присвячені цій темі: В.Л.Андрущенко, О.Д. Василика, І. Х. Озерова, В.М. Пушкарьової, М.П. Кучерявенка, Л.М. Шаблистої.

Безпосередньо податки як джерело доходів державного бюджету в їх сучасному розумінні налічують кілька сотень років. Першим поняття „податок” розкрив А. Сміт у праці „Про багатство народів” (1770), в якій податок був визначений як тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати.

Проблеми оподаткування посідали вагоме місце у працях філософів, державних діячів, економістів різних епох. Фома Аквінський (1226-1274) визначив податки як дозволену форму пограбування. Ш. Монтеск’є (1689-1755) вважав, що ніщо не потребує стільки мудрості й розуму, як визначення тієї частини, котру у підданих забирають, і тієї, котру залишають їм. А один з основоположників теорії оподаткування Адам Сміт (1723-1790) говорив, що податки для тих, хто їх сплачує, - ознака не рабства, а волі.

У ХVI столітті виходить праця Ж. Бодена „Фінанси – нерви держави”, в якій визначаються головні джерела доходів держави, такі, як мито, котре стягується із ввезених до країни товарів, та домени – державне майно, що приносить дохід, зокрема земля, ліси, право на володіння приватною власністю, капітал, який належить уряду. На думку Ж. Бодена, податки треба застосовувати лише в надзвичайних випадках. Він вважав їх небезпечним засобом, що спричинює народне невдоволення. Уперше Ж. Боден запропонував поділяти податки на прямі й непрямі, що на той час мало прогресивне значення.

У ХVII столітті англійські філософи-економісти Т. Гоббс та Д. Локк приділили увагу окремим питанням оподаткування. Т. Гоббс наголошував на винятковому праві королівської влади обкладати податками населення, називаючи їх ціною громадського спокою, застерігав зберігати помірність і рівноміріність у розподілі податків, віддаючи перевагу непрямим податкам. Д. Локк уперше привертає увагу до думки про доцільність розвитку прямого оподаткування.

У Німеччині в ХVII - ХVIII століттях набув поширення меркантилізм, який вивчав державне господарство і дістав назву камерлізм. Представники цього напряму Л. Фон Секендорф (1626-1692), Й. Юсті (1717-1771), Д. Зонненфельс (1733-1817), міністр фінансів Австрії, розглядали питання наповнення королівської скарбниці, здійснення фіскальної політики. Л. Фон Секендорф уперше висловив ідею про зв’язок народного господарства, добробуту й податкоспроможності населення. Як зазначає український вчений проф. В.Л. Андрущенко, „камерлістам по справедливості треба віддати честь і шану за започаткування проекту німецької соціальної держави, взірець якої привертає увагу державних діячів і наукової громадськості України” [45,с.43].

Друга половина ХVIII століття минула під впливом ідеологів французької революції Ж. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо, Е. Канта. На базі їхніх філософських концепцій сформувалася наукова школа фізіократів, відомими представниками якої стали Ф. Кене, А. Тюрбо, О. Мірабо. У їхніх дослідженнях розглядалися питання про справедливість оподаткування, перекладання податкового тягаря, про джерела доходів держави, визначення частки участі кожного громадянина у видатках держави, інші проблеми теорії податків. Вони відстоювали ідею єдиного податку на землю [45,с.44].