Сторінка
1

Необхідність та елементи впровадження єдиного соціального внеску

Економічна система країни є складним механізмом з великою кількістю взаємопов’язаних елементів, кожен з яких є окремою індивідуальною, але залежною від інших елементів системою. Так, важливою та неодмінною складовою частиною економіки є система оподаткування, яка впливає на всі аспекти економічного життя, але в Україні характеризується наявністю значної кількості недоліків, одним з яких є чинний порядок справляння зборів до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування.

Сучасний стан економіки України характеризується наявністю ряду проблем, серед яких найбільшою є розмір її тіньового сектору. За підрахунками Міністерства економіки, у 2007році у тіні вироблялося 27% ВВП. Експерти Державного науково-дослідного інституту інформатизації й моделювання економіки говорять, що ця цифра доходить до 39%, а незалежні аналітики запевняють, що навіть ці дані занадто занижені. [1]

Дану проблему слід розглядати через призму поняття тіньової економіки, а саме її визначення як прихованої економічної діяльності, яка не показується в податковій звітності та офіційній статистиці, виду економічної діяльності, при якому не сплачуються податки. [2] Тобто, причини її існування необхідно вивчати як наслідок функціонування чинної податкової системи.

За рейтингом Світового банку, оприлюдненого в 2008р. по результатам 2006 фінансового року, система оподаткування України займає 177 (передостаннє) місце по легкості сплати податків. Рейтинг складався на основі показника легкості сплати податків, що включає 3 параметри: загальна кількість податкових платежів, витрати часу суб’єктами господарювання на нарахування та сплату податкових платежів та податкове навантаження. Серед перелічених показників найбільше впливає на об’єм тіньового сектора економіки розмір податкового навантаження, який в Україні, за розрахунками Світового банку, становить 57,3% (145 місце в рейтингу країн): 12,2% - з податків на прибуток, 43,4% з податків на заробітну плату та 1,8% з інших податків. [3] Отже, можна зробити висновок, що основним чинником тінізації економіки є діючий порядок справляння внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, особливо враховуючи те, що в економічно розвинених країнах податкове навантаження з податків на заробітну плату становить в середньому 20-25%.

На нашу думку, основним способом вирішення даної проблеми є заміна зборів до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування єдиним соціальним внеском. Враховуючи сучасний стан економічної системи, ставка відрахування для суб’єктів господарювання-роботодавців не має перевищувати 20% фонду оплати праці. При введенні даного податкового платежу, необхідно забезпечити його цільове спрямування шляхом розподілу надходжень між фондами: 18,5% - до Пенсійного фонду, 0,8% - до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, 0,7% - до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

На сьогоднішній день діє також фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності, ставки збору до якого диференційовані по галузям економіки, відповідно до середнього рівня травматизму на виробництві. Ми вважаємо, що при переході до європейських стандартів життя, подальше функціонування даного фонду є недоцільним, адже досвід економічно розвинених країн засвідчує, що більш ефективним є застосування довгострокового страхування життя та здоров’я. Та пропонуємо ввести даний вид страхування як обов’язковий для галузей економіки з найбільшою кількістю нещасних випадків на виробництві. Страхові внески мають сплачуватись як працівниками, так і роботодавцями. А відрахування на такі заходи мають бути включені до переліку валових витрат щодо оподаткування податком на прибуток суб’єктів госполарювання-роботодавців, що здійснюють діяльність у вказаному секторі економіки.

Важливим аспектом реформування має стати підвищення розміру утримань з працівників до наступних розмірів: 1% до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, 2% до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та встановити прогресивний розмір утримань до Пенсійного фонду з мінімальним значенням у 3% та максимальним - 5%.

В контексті введення єдиного соціального внеску стає потрібною реформа системи соціального страхування - необхідним є введення загальнообов’язкового медичного страхування та недержавного пенсійного забезпечення. На нашу думку, обов’язковими мають бути відрахування на медичне страхування з заробітної плати та прирівняних до неї виплат у розмірі 0,5%, а при бажанні фізичних осіб їх відрахування можуть бути значно вищими, при цьому дане обов’язкове відрахування має бути виключено з оподатковуваного доходу щодо податку з доходів фізичних осіб.

Введення запропонованої системи заходів дозволить перш за все зменшити розмір тіньового сектора економіки, адже значно знизить неоправдані витрати підприємства з оплати праці та усуне необхідність ухилення від сплати відповідних податкових платежів. Також зробить більш цивілізованими відносини між державою та підприємницькими структурами, адже зменшаться витрати часу на процес оподаткування, оскільки звітність щодо відрахувань з фонду оплати праці необхідно буде подавати одну замість чотирьох та платити один раз, а не чотири. Єдиний соціальний внесок дозволить зробити оподаткування більш справедливим - основну вагу податкового навантаження буде перенесено з оподаткування праці на оподаткування прибутку (відрахування до соціальних фондів включаються до валових витрат суб’єктів господарювання), та забезпечити акумулювання більших обсягів надходженнь від податку на прибуток. Особливо важливим є впровадження даного платежу для підвищення інвестиційної привабливості економіки, тому що інвестори зацікавлені вкладати фінансові ресурси перш за все в країни з досить лояльним податковим законодавством.