Сторінка
1

Микола Іванович Грепиняк – митець та дослідник народного мистецтва Гуцульщини

ЗМІСТ

Вступ ………………………………………………………………………… .3

Розділ 1. Життєві етапи становлення майстра ………………………… .6

Розділ 2. Види творчості народного майстра

2.1. Вироби з дерева ………………………………………………… .18

2.2. Графічні композиції: екслібриси, пейзажі ………………………29

2.3. Живопис та фотографія ………………………………………… 32

Розділ 3. Художній аналіз виробів Миколи Грепиняк ……………… 34

Розділ 4. Виставкова діяльність митця ………………………………… 50

Розділ 5. Дослідницька робота майстра ………………………………….55

Висновки …………………………………………………………………… 60

Список використаних джерел …………………………………………… 63

Список ілюстрацій

Альбом ілюстрацій

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасні дослідженнянародного мистецтва, виявляють свої можливості більш досконало показати нашу культурну спадщину. Кожна освічена людина повинна знати і розуміти мистецтво свого народу, так само це стосується України та українців. Не завжди науковцям вдається до кінця дослідити конкретну тему про народне мистецтво. Причин може бути багато – відсутність даних, матеріальна ситуація, матеріали знаходяться за межами регіону тощо.

Народне мистецтво Гуцульщини досліджувало чимало фахівців. Одним із перших є Володимир Шухевич з працею «Гуцульщина» у 5-ти томах. Сучасне різьбярське мистецтво та його творців описували у своїх працях: І. Крип’якевич, А. Ф. Будзан, І. Гургула, М. І. Моздир, Л. В. Кречковський, О. Г. Соломченко, О. К. Федорук, М. В. Гнатюк, М. Є. Станкевич у праці «Українське художнє дерево XVI – XX ст.» [39] Але залишаються недосліджені теми, або про ці теми писали мало. Імена визначних майстрів згадувались у списку багатьох відомих видань і давно виникла потреба звернутись до конкретики, дізнаватись про них із кола митців, друзів, родини та існуючих автобіографічних записів, статей. увагу Слід приділяти увагу молодим майстрам – різьбярам, керамікам, ткачам, мосяжникам, писанкарям та ін. При цьому потрібно не забувати про старших досвідченіших майстрів. Тому важливо досконально, глибоко досліджувати життя і творчість окремих народних митців. Виходячи з такого підходу до праці в майбутньому буде можливість представити їхню творчість для багатьох поколінь.

Такою непересічною особистістю виступає відомий народний різьбяр, графік, живописець, поет та дослідник народного мистецтва , член Національної спілки художників України, член НСМНМ – Микола Іванович Грепиняк з села Верхній (Вижній) Березів Косовського району.

Мета даного дослідження полягає в тому, щоб визначити художню цінність мистецьких творів та дослідницьких праць Миколи Івановича Грепиняка, а також їхнє значення для митців, мистецтвознавців та науковців.

Завдання дослідження :

· Дослідити творчу та дослідницьку працю Миколи Івановича Грепиняка, та шлях його становлення, як митця і науковця.

· Описати твори майстра та процес їх виконання.

· Визначити місце Миколи Грепиняка в сучасній народній творчості.

· Показати творчість майстра як унікальні та взірцеві зразки для майстрів-початківців , а дослідницьку працю значним внеском в галузі дослідження народного мистецтва Гуцульщини.

Об’єктом дослідження виступає народний майстер, різьбяр Грепиняк Микола Іванович, продовжувач традиції гуцульського різьбярства, відома особистість у колах шанувальників, дослідників мистецтва.

Предметом дослідження є твори майстра в різних видах декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва, його дослідницька праця.

Новизна даної теми полягає в тому, що в мистецьких дослідженнях мало звертають увагу на глибоке дослідження окремих осередків, їх майстрів ХХ ст. Наше дослідження є окремою частиною тих всіх досліджень, які можна і треба зробити, проте, надіємось воно залишиться невід’ємною частиною тієї групи праць, що існують сьогодні.

Практична користь цього дослідження визначається тим, що в майбутньому можна буде видати автобіографічний альбом чи каталог, використати зміст роботи в мистецьких та наукових виданнях, а також більш точних анотацій до виставок майстра. Доцільно буде провести курс лекцій для студентів образотворчого і декоративно-прикладного відділення навчальних закладів для того, щоб показати молодим майстрам скільки може прекрасного створити одна людина.

Методи дослідження, що були використані в даній роботі:

· історіографічний, (вивчення, аналіз і систематизація наукової літератури);

· фактологічний (безпосередні польові спостереження фото фіксації, обміри, пошук і вивчення архівних джерел);

· вибірковий, порівняльний (вибір предметів для дослідження, розроблення класифікацій);

· систематизаційний (систематизація отриманих результатів, формулювання висновків).

РОЗДІЛ 1

ЖИТТЄВІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ МАЙСТРА

Косівщина здавна славилася своїми видатними майстрами в галузі обробки дерева. На цих теренах були відомі цілі роди, де професія батька знаходила своє продовження у творчості сина, який успадковував не тільки ремесло, а й специфічне світовідчуття, яке дозволило творити нове та зберігати давні традиції одночасно, а також жагу до знань, які митець прагнув втілити у своїх виробах, і хоча вивченням цього явища займається чимало дослідників, деякі з творчих персоналій цього краю залишаються поза увагою. Подібна ситуація склалась із Миколою Грепиняком (1933р.н.)

[рис.1,2], творчість якого вперше відмітив О. Соломченко у монографії «Народні таланти Прикарпаття», що побачила світ у 1969 році. [1.107]. Із цієї цитати із статті Віктора Білого ми дізнаємося, що О. Соломченко одним із перших видрукував обширну статтю про М. Грепиняк. І зразу ж дізнаємося що Микола Грепиняк народився в тій родині, яка ще із дідів-прадідів мала справу із деревом.

Микола Грепиняк згадує: «Неначе в різьбленій колисці, серед гір, уквітчаних вічнозеленими смереками розгулялося село Брустури з мальовничими околицями-кутками. Куток Вишній, що між горами Хегою та Кичерою межує з селом Річка. Там розташувалися оселі багатодітних сімей Юри Ванджурака – Брустурах, а Семена Грепиняка – в Річці. Сусіди жили в злагоді та мирі, над межами не сварилися, бо межею, що розділяла їх, була вулиця, яку називали границею. Юра Ванджурак славився бондарством, а Семен Грепиняк – майстеркою (будував хати та водяні млини). Їхні жінки також були знаними майстринями. Юриха Олена писала писанки, а Семениха Ганька була ткалею.