Сторінка
16

Микола Іванович Грепиняк – митець та дослідник народного мистецтва Гуцульщини

А гравюра це його захоплення, якому присвячує весь вільний час. На мініатюрних екслібрисах зображає імена відомих діячів літератури і мистецтва, трудівників сільського господарства, медиків, вчителів, журналістів. Багато знаків у доробку художника присвячено знаменним датам і подіям у житті СРСР.

Із таких статей, які пишуть громадські кореспонденти ми дізнаємося найбільш про сучасне, сьогоденне життя та творчість неперевершених, унікальних митців Гуцульщини.

Микола Грепиняк написав величезну кількість статей про майстрів, це «Мосяжник Іван Тинкалюк» [14], «Мосяжник з Шепота» (П. Ф. Шмадюк) [13], «Різьбяр з Брустурів» [16], «Майстер різця» [10], «Мистецький рід Миклащуків» [12], «Василь Девдюк народний умілець» [6], «Екслібриси Івана Пантелюка» [8], «Марко Мегединюк і легенда про нього» [11].

Зокрема, на статтю про Марка Мегединюка, філолог, ветеран педагогічної праці Й. Перкатюк написав критичну статтю «Це все-таки легенда» [32.3]. У ній критикує Грепиняка, бо той висвітлив життя і творчість відомого різьбяра не так як М. Борук у повісті «Легенда про Марка Мегединюка». Наприклад цитата «якщо вірити М. Грепиняку, проте, що Марко Мегединюк дійсно не знав інкрустації, то як витлумачити наявність у другому номері «Життя» на сторінці 112 фотографію інкрустованої скриньки Марка Мегединюка?». На критику Й. Перкатюка в наступному випуску газети «Радянська Гуцульщина» видрукувана репліка І. Пелипейко «Жонглювання визначеннями» [29.20] « для чого, скажімо, показувати Марка Мегединюка людиною, яка треться коло панів і мріє про їхніх панський світ, «що потужним магнітом притягує до себе, кликав у свої безбережні простори » ?! Такого пієтету перед польськими панами мені ще не доводилось зустрічати в літературі, і приписується він не кому іншому, як народному митцеві! Тому й мав підстави для обурення М. Грепиняк. Дивна та легенда, що знижує свого героя!»

Наскільки цікавими бувають друковані статті в газетах, якщо звертати увагу на значення кожних слів і поставлених ком, не говорячи вже про висвітлення власних думок, висновків.

Крім статей, інформацій, Микола Грепиняк публікує етнографічні нариси в газеті «Радянська Гуцульщина» під заголовком «Впроваджують традиції рідної культури у Верхньому Березові». У ній Микола Іванович пише, як відбувалося колись Березівське весілля з його традиційними одягом та танцями. Ця частина свята була чи не найбільш радісною.

Крім цього, на площі, біля сільської школи, виступив голова виконкому сільської Ради народних депутатів з доповіддю про історію сіл Березови, і, звичайно, про виконання планових завдань щодо сільськогосподарської продукції. [7.7]

Різноманітна цікава тематика друкованих статей, нарисів, інформацій про гуцульське народне мистецтво і його майстрів, краєзнавства Миколи Грепиняка.

В даний час дослідник друкується в місцевій Березовській газеті «Голос краю» та Косівській районній «Гуцульський край».

ВИСНОВКИ

Микола Іванович Грепиняк – яскравий представник народних талантів Прикарпаття. Його мистецтво різнобічне – це різьба по дереву, графіка, живопис, фотографія з багатоплановим композиційним і тематичним рішенням. Роботам митця притаманна естетична краса і народність. Вони свідчать про прекрасне знання майстром гуцульського народу, автентичного орнаменту, видатних постатей Прикарпаття і всієї України, вміння бачити і передавати всю цю красу у своїх творах. Митець також на папері викладає словами, ніби мозаїку, мистецькі статті, нариси про народне мистецтво і їхніх творців.

Творчості митця притаманні також соціальна насиченість і чітка ідейна спрямованість. Погляд його доброзичливий, розумний, допитливий. В кожній роботі залишається частка душі: доброї, щедрої і врівноваженої.

Велику увагу Микола Іванович приділяє удосконаленню в роботі, вивченню народного мистецтва та побуту гуцулів, які відтворював у надзвичайній різноманітності творів.

Основним видом творчості майстра виступає декоративна різьба по дереву. В сукупність різьблених виробів входять декоративні тарілки, шкатулки, рахви, свічники, свічники-трійці, топірці, палиці, різьблені писанки, рамки, церковні предмети, невисокі рельєфи, скульптурки тощо.

Для прикрашання виробів використовує велику кількість традиційних орнаментів: «гачки», «сонічка», «ружі», «кочелка», «парканець», «пшеничка», «копаниці» та інші. Ці орнаменти зустрічаються у виробах виконаних в техніці сухої різьби, інкрустації кольоровим деревом, перламутром, металом та бісером.

У різьблених творах народного майстра зустрічаємо сюжетно- тематичні зображення , зокрема, сцени побуту і життя гуцулів, героїко-патріотична тематика та виконаними інтарсією кольоровим шпоном постаті відомих людей в галузі мистецтва, літератури… В їх спокійних постатях – впевненість і гордість за свою справу. Історичні твори – це пристрасна розповідь про минуле Прикарпатського краю, яке хвилює його серце і уяву. Микола Іванович вміє відчувати моменти життя , конкретизувати їх у яскравих образах, піднести до високого рівня узагальнення та спрощення.

Микола Іванович Грепиняк працює і в графіці. Графічні твори виконані тушшю, аквареллю, а також велика кількість ліногравюр. У творах, виконаних тушшю, зустрічаємо зображення гірських краєвидів, сцен з життя жителів Карпат. Заслуговує на увагу серія графічних малюнків – церкви Гуцульщини. Наскільки вдало майстер двома кольорами, чорним та білим, надає настрою своїй графіці, передає всю красу природи.

Микола Іванович видатний екслібрист, філателіст. Його екслібриси та філателістичні знаки, зроблені в техніці ліногравюри, є визнаними не тільки в межах рідної країни, а й за кордоном. Ці ліногравюри є унікальними, особливими, які не можливо повторити. Певна кількість екслібрисів зроблена на Шевченківську тему, яку вдало поєднував із гуцульським орнаментом. Ліногравюрами митець обмінювався із збирачами-філателістами.

Аквареллю майстер вміло передає околиці свого села, Косова, красу гір.

Живописні твори народний майстер виконує невеликих розмірів дрібними масками. Любов до природи, насолодження її багатством і красою передані у творах пейзажного жанру. Автор у пейзажах намагається відтворити та підкреслити тісний зв'язок людини з навколишнім середовищем. Натюрморти митця здебільшого складаються з характерних, традиційних речей побуту гуцулів, що насичує твори національними рисами.

Підсумовуючи творчу спадщину М. Грепиняка, слід згадати про його педагогічну і дослідницьку працю, які майстер не полишає і сьогодні.

Педагогічною працею Микола Іванович займався з 1975 року, спочатку у Брустурській СШ, проводив уроки трудового навчання і різьби по дереву. З 1990 року у школі села Середнього Березова організували гурток « Різьба по дереву», куди пішов працювати. Педагогічного досвіду різьбяреві не бракувало, бо постійно у своїй майстерні вчив різьбярського ремесла декількох учнів.