Сторінка
7

Микола Іванович Грепиняк – митець та дослідник народного мистецтва Гуцульщини

Попередньо ми вже дізналися про те, що на шляху становлення Миколи Івановича як майстра, як митця було дуже багато перешкод сімейних, воєнних, тоталітарних, особистих сумнівів.

З усіх різновидів творчості майстра, все більше цікавила різьба, намагався все більше вивчати твори старших майстрів. Часом навідувався до брустурських митців Василя Гасюка та Петра Ткачука, також до відомих далеко за межами села Річки – Василя Тонюка, Миколи Кіщука. Роздивлявся їхні орнаменти, збагачувався ними, вникав у саму техніку роботи, в її тонкощі надзвичайно велику допомогу у вивчені методики і технік різьблення надавав Євген Якович Сагайдачний. Навчив молодого умільця круглої різьби по дереву (скульптури). За призначенням народну скульптуру можна поділити на такі види: монументально-декоративна, декоративно-побутова, скульптурна іграшка та станкова скульптура. [41.4]

Звідси можна визначити, що скульптури Миколи Івановича відносяться до скульптурної іграшки [рис. 25-27], а також монументально-декоративної, коли майстер виготовляв постаті Ісуса Христа, Діви Марії та інші.

І так поступово міцнішала рука, відчувалася впевненість у собі, у своїх можливостях. З кожним роком, з кожним виконаним твором все переконувався в тому, що його стихія це різьба.

З 1956 рік – початок його творчості. Для Коломийського музею виконав орнаментальну скриньку і тарілку «Доярки» [рис.28] та почав працювати над тематичною тарілкою «Великий Каменяр». Це перші твори, що були представлені на ювілейній виставці з нагоди 100-річчя від дня народження І. Франка. Після повернення з будівництва, майстер з великим натхненням взявся до праці. Змайстрував собі комплект різьбярських інструментів, невеличкий верстат і почав різьбити. За літо того року вирізьбив та інкрустував дві сюжетно-тематичні скриньки, які експонувалися на обласній художній виставці, а звідти потрапили у Київ на республіканську художню виставку. Окрилений успіхом , почав працював вже над новими сюжетно-тематичними творами в інкрустації. Це скриньки «Юні танцюристи», «Сопілка грає», тарілка «Дитинство Марка Черемшини», рахви, орнаментальні тарілки.

Зі спогадів: «У мене різні зацікавлення, та головним залишається різьба. Поступово я перейшов до сюжетних і портретних зображень, вирізьблених рельєфно. Рельєфи мої – невисокі. Вони виступають з цільних кусків дерева. Така різьба, вважаю, ближча до традиційної, довговічніша… Там і сюжетів вистачає. І це зрозуміло : у горах працюють люди різних професій ». [35] Митця приваблює красам Гуцульщини, самобутність звичаїв. Цікавлять герої літературних творів… Також і героїко-патріотична тема. Їй присвятив шкатулку «Партизанський рейд» з портретом легендарного командира С. А. Ковпака.

М. Грепиняк розробляв зразки сувенірів для Косівських виробничо-художніх майстерень. Сюди входять пудренички, нагрудні брошки, настільні плакетки, шахи, які виконував у вигляді людських фігур, тварин, дерев.

Деякий час Микола Іванович працював майстром-надомником, проте часто їздив до Косова за матеріалом для роботи , чи здавав продукцію. Спілкувався з Косівськими різьбярами І. В, Балагураком, М. П. Тимківим та В.В. Гузом, що мало велике значення для творчого життя. Входячи до майстерні (робітні) майстра, то бачимо як у невеликому приміщенні знаходиться безліч різних інструментів, різців, творів. Столярний стіл, на якому виконано багато творів, на столі стоять, наче фігури, один в один, блискучі інструменти – різці, шафа із художньою та науковою літературою, на стінах твори власні та подаровані друзями; далі розміщений столярний верстат, де чути запах стружки висушеного дерева, заготовка диску тареля, а згори дивляться скульптури з дерева.

З 1961 року значне місце у творчості М. Грепиняка займає шевченкіана. На відзначення сторіччя з дні смерті Великого Кобзаря виконав рахву і тарілку з силуетними зображеннями профілю Поета, а також орнаментально-тематичну тарілку «Шевченко над Дніпром». Того ж 1961 року виконав серію дерев’яних нагрудних значків з силуетом Т. Шевченка. Для Косівських майстерень виготовив нові зразки вжитково-побутових виробів з дерева – перечницю і курильний набір, що було прийнято художньою радою для виробничого тиражування. [3.3-4]

Через рік Грепиняка Миколу було переведено з кандидатів у члени Спілки художників України . Цього ж року появилися тарілки «Ой, дівчино моя», «На перелазі », «Вівчар», «На полонині», а також жіночі прикраси: намиста, браслети, брошки. На відзначення 150-річччя від дня народження Т. Шевченка інкрустував плакетку-панно «Перебендя», таріль з портретом Кобзаря, розробив нові нагрудні брошки «Сонечка», «Олені», «Ружі».

Різьба по дереві, як джерело доходів завжди передувало. Вироби майстра постійно були в експонуванні на виставках, творчих вернісажів. Значна кількість творів була куплена Коломийським музеєм народного мистецтва Гуцульщини і Покуття, зокрема це різьблені та інкрустовані топірці, палиці, предмети побуту, декоративні шкатулки, тарілки «Чабан», «Різьбяр», «Гуцул мисливець»,також підставка-рамка на фото, писанки… Також виставлялись твори у Косівському музеї народного мистецтва та побуту Гуцульщини, Івано-Франківському обласному краєзнавчому музеї.

Протягом 70-их років творчий доробок збагатився багатьма орнаментальними та сюжетно-тематичними творами, більшість з яких була реалізована в Худфонді. З сюжетно-тематичних творів це тарілки «Сопілкар», «Зустріч», «Пастух», «Троїсті музики», альбоми, плакетки з портретами Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки. Виконав тарілку з портретом І. Франка з написом «Я син народу, що вгору йде».

Впродовж 80-х років виконав орнаментальні роботи на замовлення музеїв Коломиї, Івано-Франківська, Львова, а також по договору з Мінкультури. Тематичну тарілку в інкрустації «Шевченко над Дніпром» виконав на замовлення Канівського меморіального музею Т. Шевченка. 1500-річчю Києва приурочив тематичну тарілку «Києву - 1500» (різьба та інкрустація). До 175-річчя з Дня народження Т. Шевченка виконав тарілку в різьбі та інкрустації з портретом Великого Кобзаря, яку передав в дарунок музею Т. Шевченка в Палермо (Канада), та серію книжкових знаків, присвячених геніальному поетові. [3.5]

Микола Іванович створює декоративні твори, які входять в побут приносять людям радість спілкування з мистецтвом. Привертають увагу декоративні тарелі, рахви, вази, в яких збережені традиційні , класичні народні форми, прикрашені технікою «сухої» різьби і доповнені деревом, металом, бісером. [25.5]