Сторінка
9

Шляхи формування гуманних якостей у молодших школярів у процесі позаурочної діяльності

Розв’язання завдань формувального експерименту передбачало:

1. Структурування змісту гуманістичної освіти для формування в учнів гуманістичних понять і переконань, що дало можливість ознайомити дитину з основними вимогами гуманізму, дозволило розкрити сутність, зміст моральних дій, виховувати переконання, пов’язані з емоційним ставленням до її власної поведінки та поведінки інших.

2. Вироблення навичок і звичок поведінки для привчання, вправляння учнів у гуманних вчинках із застосуванням трьох основних форм:

– за допомогою уяви, коли дитина інсценує в уяві свою можливу поведінку в передбачуваній ситуації;

– за допомогою рольової гри, коли дитина чи група дітей моделюють можливу дійсність, розігруючи її, виконуючи різні ролі;

– за допомогою дійсності, коли діти здійснюють певні вчинки в реальних умовах.

3. Формування морального досвіду у діяльності та спілкування вихованців за допомогою організації виховних впливів, як компонента системи виховної роботи з метою формування гуманістичних стосунків учнів, на основі знань норм гуманної поведінки і оволодіння окремими звичками.

4. Стимулювання учнів молодшого шкільного віку до самовдосконалення, що вимагає гуманістичних почуттів. Для цього забезпечувалась можливість переживати цінні з погляду виховання гуманності почуття, поєднуючи ці почуття з аналізом власного стану дитини. Ефективності цього процесу сприяє поєднання приємних почуттів з неприємними.

5. Демонстрацію прикладів гуманної поведінки вчителя.

На початку експериментальної роботи нами були проведені заняття з учителями. Їх ознайомили з основними принципами й методами діагностики й виховання гуманних якостей особистості, навчили працювати з таблицями вихованості гуманності в учнів молодших класів, а також дали вказівки щодо здійснення індивідуального підходу до дітей із схильністю до асоціальної поведінки. При цьому, традиційні методи та прийоми виховання і навчання, розкривалися з погляду досліджуваної проблеми.

Аналіз теоретичних аспектів виховання гуманних якостей особистості учнів молодшого шкільного віку та визначення стану виховної роботи початкової школи, дозволили розробити методику формування гуманних якостей особистості молодших школярів. Ця методика включає в себе одночасний вплив на сфери раціонального мислення (уявлення, ідеї, знання, гуманні переконання); емоційного сприймання; вироблення в практичній діяльності гуманних норм поведінки.

Аналіз шляхів формування гуманних якостей особистості, причин наявності низького рівня взаємозв’язку з іншими особистісними й психічними структурами та властивостями, а також можливостей предметів гуманітарного циклу, дозволив створити програму формувального експерименту.

Під час її складання передбачалось, що вона сприятиме підвищенню стійкості, дієвості й усвідомлення гуманної діяльності.

Процес формування гуманності розглядався як надзвичайно складна проблема, що вимагає глибокого усвідомлення та проведення досліджень із методологічних і методичних проблем психологічних особливостей формування гуманних якостей особистості.

Формування гуманних якостей особистості передбачало поетапні якісні зміни, які ускладнюються відповідно до віку й індивідуальних особливостей дитини. Оскільки гуманістичне виховання є результатом цілеспрямованого впливу на учня, який відбувається в єдності процесів навчання, виховання і самовиховання, навчальної, позанавчальної, позашкільної роботи, в єдності дій школи, родини та культурних закладів важливо усвідомлення необхідності гуманної поведінки, домінування гуманістичних мотивів, розрізнення дітьми гуманних вчинків, ознак, які їх характеризують та причин, що зумовлюють їх виникнення.

Як показали результати констатувального експерименту, відсоток дітей, що чітко усвідомлює необхідність гуманної поведінки знижується зі зниженням рівня знань про гуманність. А отже, активність усвідомлення та дієва реалізація гуманності дітьми молодшого шкільного віку залежить від розрізнення гуманних вчинків і рівня сформованості потреби бути гуманним, що проявляється в емоційній установці на внутрішній стан особистості, спрямований на задоволення потреби в здійсненні гуманних вчинків.

Оволодіння знаннями сприяло засвоєнню школярами гуманних понять. Знання виступали у двох аспектах:

суспільному, ідеологічному – у вигляді теорій, ідей, принципів гуманізму;

особистісному – в ролі психологічної спрямованості особистості, яка виявлялася у певних діях, висловах, судженнях, думках.

Логіка реалізації експериментальної програми узгоджувалась нами з поетапністю формування у дітей гуманних якостей особистості.

Шляхи формування гуманних якостей у молодших школярів у позаурочній роботі (на прикладі предметів гуманітарного циклу)

Питання про шляхи впливу на емоційну сферу з метою формування в учнів моральних і, в тому числі, гуманних якостей особистості у позаурочній роботі знайшло відображення в багатьох дослідженнях закордонних і вітчизняних педагогів.

Формування гуманних якостей особистості учня молодшого шкільного віку здійснюється під впливом стосунків, що складаються в найближчому соціальному оточенні. Таким соціальним мікросередовищем для учня є клас, що акумулює різноманітні суспільні відносини.

Учні молодших класів за кілька років навчання набувають досвіду гуманної діяльності, але тільки за умов правильного виховання й відповідним чином організованої діяльності учнів. Оскільки навчальна діяльність – колективна за формою, але індивідуальна за змістом, навчальний процес розвиває спрямованість особистості на себе. Учень – єдиний споживач своєї праці. Таким чином, недостатній розвиток співробітництва в навчальній роботі істотно впливає на формування гуманістичних стосунків учнів, оскільки форми співробітництва учнів на уроках мінімальні, досвід гуманістичного спілкування у процесі навчання досить обмежений. Тому, ділові стосунки характеризуються відсутністю справжньої допомоги один одному, співчуття, безкорисливості. При цьому, особисті взаємини, хоча і характеризуються доброзичливістю, взаємною симпатією, проте мають лише характер товариських стосунків.

Теоретичний аналіз літератури дозволив зробити висновок, що формування гуманних стосунків в учнівському колективі є необхідною умовою формування гуманних якостей особистості молодших школярів, адже саме у стосунках виявляються відносно стійкі якості особистості, які визначають її дії і вчинки.

Формування гуманності в онтогенезі пов’язане з розвитком самосвідомості дитини, виокремленням себе із соціального оточення. Доведено, що велике значення у становленні гуманності дитини має спільна діяльність, яка передбачає реальну співпрацю дитини спочатку з дорослим, а потім – і з однолітками. Велике значення для виховання гуманних якостей особистості учнів молодшого шкільного віку має позакласна робота.

Спільна діяльність під час позаурочної роботи з предметів гуманітарного циклу створює спільні емоційні переживання, а зміна позиції в спілкуванні формує гуманне ставлення до інших; від безпосередніх виявів емоційної чутливості (співпереживання, радості за іншого) учень переходить до опосередкованих гуманних норм і активного співчуття.