Сторінка
7

Шляхи формування гуманних якостей у молодших школярів у процесі позаурочної діяльності

Ми дотримуємося думки науковців про те, що формування гуманності включає утворення навичок і способів поведінки, оскільки саме в них мотиви, що виховуються знаходять свою реалізацію. Постійне домінування гуманістичних мотивів, природно, виключає можливість здійснення вчинків, що порушують гуманістичні норми і забезпечують стійку гуманну поведінку школярів.

У результаті вивчення навчально-виховного процесу сучасної початкової школи ми дійшли думки, що: заходи, спрямовані на виховання тих чи інших якостей не відрізняються одним від одного, шляхи формування не визначаються за їх специфікою; у планах виховної роботи відсутня системність і послідовність у вихованні гуманних якостей учнів молодшого шкільного віку, перевірка результатів виховної роботи. Все це, відповідно, відбивається на результатах виховання.

Слід зазначити, що спроба вчителів вирішити дидактичні завдання, розширити запас знань учнів з предмета, збагатити їхню пам’ять науковими уявленнями й узагальненнями про навколишній світ, закріпити набуту навичку виконання того чи іншого інтелектуального завдання не залишає в них часу на приділенні уваги тим стосункам, які виникають під час проведення уроку. Особливості навчальної діяльності є такими, що стосунки, які виникають в процесі, складаються незалежно від дидактичних завдань уроку і освітньої мети вчителя. Якщо вони не розуміються вчителем і не використовуються як предмет виховання на уроці, діти нерідко набувають досвіду антигуманної поведінки.

Як зазначає К.Д. Ушинський, тривале спостереження за учнями продемонструвало численні протиріччя у поведінці дітей молодшого шкільного віку, їх ставленнях, судженнях і оцінках. Судження учнів часто не співпадають з їх практичною поведінкою і в спілкування з однолітками.

Аналіз шкільної практики дав можливість простежити тенденцію до подолання авторитарно-бюрократичного стилю виховання й керівництва виховною роботою та ліквідацію спричинених ним негативних явищ, але на жаль, у практиці шкільного виховання чітко проявилися такі негативні тенденції: відсутня цілісність і системність у вихованні гуманних якостей особистості, яка забезпечується змістом виховання гуманності; виховний потенціал методів навчання з метою виховання гуманних якостей особистості використовується частково; матеріал підручників гуманітарного циклу, спрямований на виховання гуманних якостей особистості молодшого школяра використовується здебільшого з навчально – розвивальною, а не з виховною метою; вчителі не володіють методикою виховання гуманних якостей учнів молодшого шкільного віку; епізодично забезпечується реалізація принципу особистісного підходу до вихованця врахування при вихованні гуманних якостей учнів та особливостей основних етапів навчання (сприйняття, осмислення, закріплення, застосування, контроль); відсутнє формування ставлення дітей молодшого шкільного віку до людей з вадами психічного і фізичного розвитку як до повноцінних громадян суспільства, хоча цей процес треба починати з дитинства; учнів не залучають до гуманної діяльності, яка підтверджує практичність отриманих знань, відсутня організація взаємодії учнів з дітьми, що мають вади розвитку з метою збагачення досвідом гуманістичної поведінки; стан вихованості гуманних якостей особистості учнів молодшого шкільного віку не вивчається вчителями і не впливає на оцінку дитини з предметів гуманітарного циклу, а отже виховна функція навчання під час вивчення предметів гуманітарного циклу не відіграє заохочувальної ролі у навчальній і поза навчальній діяльності.

Результати дослідження засвідчують, що у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу відбувається накопичення запасу знань, емоційних переживань, залучення учнів до різних видів діяльності, що допомагає формуванню гуманного ставлення до дійсності. Виховання гуманних якостей особистості потребує демократичних форм викладання та виховання, і можливе лише за умови встановлення партнерських стосунків між учнем і вчителем. Дедалі помітнішою стає інтеграція шкільної і позашкільної форм роботи. Засвоєння гуманних норм поведінки в даних умовах є обмеженим через недостатню увагу до них вчителів. Це відбувається тому, що вчителі не застосовують конкретних методів до всього змісту роботи, використовують їх фрагментарно.

На думку В.Г. Кременя, «на практиці поширені старі підходи до організації виховного процесу як набору заходів масового впливу, натомість треба утверджувати особистісно орієнтовані методики виховання, стрижень яких – гуманні відносини між усіма учасниками навчально-виховного процесу, що сприяють природному становленню розвитку людини».

Отже, дослідження навчально-виховного процесу початкової школи засвідчило, що на практиці недостатньо уваги приділяється формуванню гуманістичних мотивів поведінки учнів, організації їх гуманної діяльності, розвиткові емоційної сфери, хоча емоції відіграють суттєву роль у психологічному розвитку людини і є головним засобом впливу на її поведінку.

Теоретичний аналіз проблеми дозволив виокремити педагогічні умови, які забезпечать позитивний вплив змісту предметів гуманітарного циклу на якість виховання гуманності учнів в процесі позаурочної діяльності у початковій школі, а саме:

розробка змісту виховання гуманності,

гуманістична спрямованість викладання предметів гуманітарного циклу з метою осмислення гуманістичних понять, яка передбачає відповідну підготовку вчителя (глибоке знання методики викладання предметів гуманітарного циклу у початковій школі; адекватність форм навчання типу предмета гуманітарного циклу; знання особливостей процесу виховання; знання психолого-педагогічних особливостей учнів молодшого шкільного віку; знання способів організації взаємодії вчителя і учнів; творчий підхід до розв’язання питань виховання гуманності учнів; високий рівень розвитку гуманних якостей самого вчителя; гуманістичний стиль спілкування; створення гуманістичних стосунків між учнями класу);

врахування при вихованні гуманних якостей учнів особливостей основних етапів навчання (сприйняття, осмислення, закріплення, застосування, контроль) та психологічних якостей вихованця, які прискорюють або утруднюють процес виховання гуманних якостей особистості в процесі позаурочної діяльності (темперамент, інтереси, індивідуальний досвід школярів, їх позиція, виявлення суб’єктивної готовності до самовдосконалення і, навіть, тимчасовий настрій).;

використання виховного потенціалу методів навчання;

залучення учнів до гуманної діяльності, яка підтверджує практичність отриманих знань, організація взаємодії учнів з дітьми, що мають вади розвитку з метою збагачення досвідом гуманістичної поведінки;

вивчення результатів виховного впливу та за необхідності, коректування виховної діяльності.

У зв’язку з тим, що молодший шкільний вік характеризується підвищеною чуттєвістю, вразливістю і разом з тим певною рухливістю, завдання формування гуманних якостей особистості є доступним для розв’язання. Керівництво системою гуманного виховання учнів початкової школи в процесі позаурочної діяльності покликане контролювати і спрямовувати неорганізовані впливи на об’єкт виховання, корегувати виховання із врахуванням проміжної і кінцевої мети, розгортати діяльність вихованців із самовиховання, використовувати ефективні засоби і методи впливу в аспекті поставлених завдань на кожному етапі виховання.