Сторінка
8

Шляхи формування гуманних якостей у молодших школярів у процесі позаурочної діяльності

Метою формувального експерименту була експериментальна перевірка педагогічних умов та шляхів активізації виховання гуманних якостей особистості учнів початкових класів в процесі позаурочної діяльності.

Аналіз сучасного стану виховання гуманних якостей особистості учнів молодшого шкільного віку свідчить про те, що зміст традиційних занять з предметів гуманітарного циклу і його варіативні компоненти повинні мають такі форми і засоби виховання, застосування яких дозволить отримати вірогідне підвищення рівня вихованості гуманності, а також дозволить у комплексі вирішувати освітні завдання учнів початкової школи.

Сучасний рівень розвитку національної системи виховання української педагогіки створює умови для індивідуально-конкретного, особистісно-спрямованого виховного впливу. Це сприяє тому, щоб кожен учень міг бути у гармонії з собою, з оточенням, бачити себе у єдності ланок: минуле – сучасне – майбутнє.

На основі теоретичного аналізу досліджень сучасних вчених, виділено такі основні ступені формування гуманних якостей особистості у молодшого школяра в процесі позаурочної діяльності:

стимул (зовнішній вплив). У ролі стимулу виступали діяльність певної особистості чи закріплена у слові гуманістична норма, узагальнений літературний образ, емоція, організований чи спланований гуманістичний ідеал, а також випадковий вплив гуманістичного чи егоїстичного змісту. У всіх цих випадках стимул сприймається вихованцем, віддзеркалюється і отримує його оцінку;

гуманістичний мотив (внутрішній збудник) формувався на основі усвідомлення і прийняття стимулу і втілювався у гуманній діяльності;

вибір програми діяльності і форми поведінки. Гуманістичний мотив у цьому випадку виконував функцію гуманної якості особистості, що формується, при доборі адекватної форми поведінки;

реалізація гуманістичного мотиву у гуманній поведінці і перехід його у звичку здійснювалася у реальних практичних ситуаціях під час виконання різноманітних видів діяльності. Закріплення гуманістичної форми поведінки, доведення її до звичної проходило під час багаторазових повторень;

перетворення звичної гуманістичної форми поведінки у гуманну якість. відбувалося шляхом об’єднання однорідних звичок. Таке інтегроване утворення характеризується більшою широтою перенесення і функціонує не лише у суворо визначених умовах, але і у життєвих ситуаціях вихованців, які постійно змінюються

Отож завданнями формувального експерименту було:

підвищення гуманності учнів шляхом засвоєння гуманістичних норм, формування гуманістичних уявлень, засвоєння понять, формування переконань;

формування гуманістичних мотивів;

формування гуманістичних почуттів;

прищеплення навичок, звичок та досвіду гуманної поведінки;

формування потреби у самовдосконаленні;

Розв’язання цих завдань забезпечило виховання гуманності учнів молодшого шкільного віку, тобто зовнішній прояв у практичній діяльності гуманістичного спрямування, особистих установ, які відповідають гуманістичним нормам та принципам нашого суспільства.

Вибірку експериментального дослідження склали 128 дітей молодшого шкільного віку шести років. У формуввальному експерименті брали участь дві групи дітей: група А – першокласники, діти шестирічного віку – експериментальна група і група В-першокласники, діти шестирічного віку – контрольна група. За рівнем вихованості гуманних якостей особистості групи суттєво не відрізнялись.

Контрольна група займалась за традиційною методикою навчання і виховання під час вивчення предметів гуманітарного циклу.

З учнями експериментальної групи виховання гуманних якостей особистості у процесі вивчення предметів гуманітарного циклу здійснювалося за розробленою нами методикою.

При проведенні формувального експерименту, з метою перевірки педагогічних умов підвищення ефективності виховання гуманних якостей дітей молодшого шкільного віку під час вивчення предметів гуманітарного циклу, ми дотримувались певних принципів.

Експериментальна робота здійснювалась цілеспрямовано, що забезпечувалося програмою виховання гуманних якостей особистості в процесі позаурочної діяльності. У програмі було визначено, які гуманні якості учня будуть виховуватися, які конкретні методи будуть застосовані. Виховна робота з учнями проходила безперервно в процесі навчально-виховної діяльності в позаурочний час. Дані про учнів, отримані за допомогою одного методу дослідження обов’язково перевірялися за допомогою іншого методу дослідження Це дозволило об’єктивно зробити висновки на основі конкретних матеріалів. Доступність у навчанні знаходила вираз у постановці посильних завдань для учнів цього вікового періоду. Поступовість у навчанні була невід’ємною умовою реалізації даної програми, адже нею передбачена послідовність виховання гуманних якостей дітей молодшого шкільного віку. Принцип індивідуального підходу на всіх етапах визначав методи здійснення процесу виховання гуманності учнів. Постійно здійснювався зв’язок між процесом вивчення особистості та її вихованням. Який би метод виховання особистості ми не використовували, він одночасно надавав нові відомості про дитину. Бесіда, обговорення, соціометричне дослідження – джерело отримання даних про учня, і разом з тим педагог отримує нові знання про поведінку, в учня на основі цих же знань формуються погляди. Під час виховання учня ми ставили багато запитань, відповіді на які з’ясовували шляхом його вивчення. Здійснюючи виховний вплив, ми більше дізнавалися про того, на кого спрямований цей вплив. Аналіз реакції особистості на спрямований на неї вплив, дозволив визначити найдоцільніші прийоми і способи подальшої роботи. Вивчення особистості учня проводилося нами всебічно і глибоко, що дозволило отримати і співставити дані про поведінку учня під час навчання, дома, на вулиці. Цьому сприяло залучення до виховання гуманних якостей учнів педагогічних колективів шкіл. Такий підхід забезпечив повноту й глибину вивчення особистості учня, адже ідентичність відповідних якостей у різних видах діяльності стверджує правильність їх визначення. Особисті якості учнів ми виховували у взаємозв’язку з формуванням гуманістичних стосунків у колективі і в системі колективних взаємовідносин, оскільки, поведінка учня залежить не тільки від його особистих внутрішніх якостей, а й від характеру взаємозв’язку в колективі, рівня вимог колективу до особистості. Для нас було важливим з’ясувати специфіку впливу на учня і його реакцію на цей вплив. Під час проведення формувального експерименту, ми систематично порівнювали дані про рівень вихованості гуманних якостей особистості дитини різних періодів, що дозволило простежити та стимулювати процес змін їх гуманних якостей. Вивчення особистості у розвитку дало можливість правильно спрогнозувати зміст і шляхи педагогічного впливу на вихованців.

Експериментальна робота була спрямована на виявлення особливостей процесу психічного розвитку та розвитку гуманних якостей, а також вирішення завдань виховання в учнів молодшого шкільного віку гуманних якостей особистості. Діагностика проводилася шляхом порівняння діагностичних перевірок різних періодів з метою виявлення вихованості гуманних якостей особистості і дозволила проектувати майбутнє, якого може досягти вихованець з допомогою вихователя. Оцінювалися зусилля самого учня у процесі навчальної діяльності і самовиховання. Дослідження і вивчення виховання гуманних якостей кожного учня здійснювалося комплексно, протягом усього періоду навчання у початковій школі, базуючись на психолого-педагогічних даних із дошкільних закладів. Формувальний експеримент проходив у природних умовах. Педагогічний оптимізм передбачав опору на позитивні якості з метою викорінення негативних.