Сторінка
13

Шляхи формування гуманних якостей у молодших школярів у процесі позаурочної діяльності

Суттєві зміни спостерігалися й у сформованості вмінь і навичок гуманної діяльності: високого рівня яких досягло на 4,7%, достатнього – на 10,9%, середнього – на 12,5% учнів більше після проведеного етапу дослідження. Кількість досліджуваних із низьким рівнем знизилася. Значно покращилася і поведінка учнів.

Відомо, що, якщо відповідні інтелектуальні та емоційні якості, мотиваційні структури з тих чи інших причин не отримали належного розвитку в дошкільному віці, то, згодом, подолання такого роду недоліків виявляється справою складною, а часом і зовсім неможливою.

Дослідження американських психологів, які завжди відрізнялися тяжінням до акцентуації саме раціональної сфери в розвитку особистості, переконують у необхідності введення такого нового поняття, як «коефіцієнт емоційного розвитку» дитини. Згідно з новими експериментальними даними, високі бали в інтелектуальному розвитку не визначають успішного навчання дитини в школі, а тим більше загального рівня задоволення життям.

Виявлено, що навчання у школі краще дається тим дітям, що є емоційно зрілими, вміють спілкуватися з різними, у тому числі хворими, людьми, розуміти їх, співпереживати, керуються у своїх вчинках гуманними мотивами. Результати згадуваних досліджень вже актуалізуються у спеціальних програмах для початкової школи, що ставлять за мету розвиток соціальних навичок, уміння розуміти і виражати почуття, поважати себе та інших.

Здійснюючи дослідження, ми виходили з положення про те, що правильно організована взаємодія із дітьми з вадами фізичного розвитку специфічно розкриває зону найближчого розвитку дітей, створює особливо сприятливі умови для формування гуманних якостей особистості. Проведене нами дослідження підтвердило наявність специфічних особливостей мотивації взаємодії молодших школярів із дітьми з вадами й залежності її від соціальної ситуації розвитку дітей, умов їхнього життя та виховання.

Було виявлено, що така взаємодія характеризується нерівністю позицій її учасників, детермінується системою мотивів здорової дитини, де провідне місце належить мотиву «бути головним». Саме він надає сенсу діловим, пізнавальним і особистісним мотивам взаємодії та визначає їх специфіку. Гуманістичне наповнення такої взаємодії обумовлюється гуманістичною чи егоїстичною спрямованістю мотиву «бути головним».

Гуманістична спрямованість мотивів цієї взаємодії забезпечується такою організацією спільної діяльності дітей, яка передбачає позитивне домінування здорової дитини і блокує ставлення до дитини, що має вади з позиції зверхності.

У другому класі через поганий зір, треба було пересадити ученицю Олю з п’ятої парти на першу, але вона не подобалася новій сусідці Тані. Оля розплакалася, адже їй було неприємно і образливо, що однокласниця не хоче з нею сидіти. «Треба думати, чи не образила ти своїми вчинками і словами когось», – так сказали Тетяні однокласники. – У класі повинно бути всім добре, а не тільки тобі». Діяльність з формування гуманних стосунків, побудованих на гуманній основі, приносить відчутні результати, їх можна побачити краще, якщо зіставити класи, в одному з яких проводилася відповідна робота, а в другому ні. Педагогові слід мати на увазі, що моральні вимоги можуть бути стримувальними і спонукальними. Життя підростаючої особистості заповнене ними, але особливістю нормативної свідомості молодших школярів є те, що у своїй поведінці й внутрішніх регулятивних установках вони орієнтовані на соціальні норми, які задаються дорослими людьми, і не реагують на внутрішньо-групові вікові норми. Стримувальні вимоги (не ображай, не заважай) виконувати дитині легше, ніж спонукальні (поважай, допомагай) напевне тому, що останні потребують у неї досить великих вольових зусиль. Це пов’язано із стимулюванням власної активності.

У процесі роботи ми дійшли висновку, що молодші школярі частково володіють обсягом знань і уявлень про гуманність, на основі яких необхідно будувати розвиток гуманних якостей особистості й досвіду стосунків дитини. Взаємини, які склалися в учнів молодшого шкільного віку, характеризуються переважно нестійкістю виявлення позитивних якостей. Тому, завдання вчителя полягає в поясненні знань і організації навчальної діяльності так, щоб вона формувала взаємостосунки дітей і стимулювала виявлення у них тих чи інших гуманних якостей у різноманітних ситуаціях. У цьому випадку бажана поведінка буде емоційно переживатись, закріплюватись і жадані якості набудуть стійкості. Проведене нами дослідження підтвердило наявність специфічних особливостей мотивації взаємодії молодших школярів з дітьми, що мають вади фізичного розвитку, і залежності її від соціальної ситуації розвитку учнів, умов їх життя і виховання. Теоретичний аналіз проблеми та результати експериментального дослідження дозволили виділити психолого-педагогічні умови ефективності такої взаємодії. Це розробка змісту виховання гуманності; посилення гуманістичної спрямованості викладання предметів гуманітарного циклу з метою осмислення гуманістичних понять, трансформація їх у погляди, переконання і звички; забезпечення адекватності змісту, форм і методів навчання меті вивчення предметів гуманітарного циклу та формування гуманних якостей; використання виховного потенціалу методів навчання; залучення учнів до гуманної діяльності, яка збагачує досвідом гуманістичної поведінки; вивчення результатів виховного впливу та корегування виховної діяльності.

Отримані нами дані свідчать не лише про принципову можливість активізації контактів здорових дітей із дітьми з вадами розвитку у різноманітних життєвих ситуаціях, але й про необхідність цілеспрямованого формування гуманних мотивів такої взаємодії, що сприяє особистісному зростанню як здорових дітей, так і дітей з особливими потребами. На нашу думку, варто більш широко і активно використовувати ситуації такої взаємодії для розвитку «емоційної обдарованості», гуманних якостей особистості дітей.

Правильна організація навчальної діяльності учнів дозволяє створювати гуманні стосунки, що відповідали б тим якостям, які ми прагнемо сформувати. В процесі її здійснення, приходить розуміння і переживання цих стосунків як значущих для особистості й колективу, що сприяє переходу їх в особистісні установки, формуванню на цій основі уявлень про гуманність, гуманні погляди, гуманні почуття і звички гуманної поведінки.

Успішному формуванню гуманних якостей особистості учнів початкової школи у процесі спілкування, сприяє створення необхідних соціально-психологічних умов, правильно з психолого-педагогічного погляду організована діяльність, активна участь у заходах гуманістичного характеру, індивідуалізація навчально-виховного процесу з врахуванням можливостей кожної дитини, диференціація, яка передбачає варіативність змісту, форм і методів виховання, інтеграція виховних зусиль як вчителів, так і учнів.

Під час проведення дослідження контрольна група займалась за традиційною методикою, а у експериментальній групі, крім традиційної, ми використовували і спеціальні методики, описані у п. 2.2 нашого дослідження. Контрольний експеримент, проведений з учнями експериментальних та контрольних груп включав проведення діагностики вихованості гуманності.