Сторінка
11

Шляхи формування гуманних якостей у молодших школярів у процесі позаурочної діяльності

Під час вивчення віршів про зиму у третьому класі (клас займається у приміщенні колишнього дитячого садка), вчитель наголосила на тому, як важко прибирати двірникові снігові замети, і розповіла про те як приємно здивований був би він, коли б одного разу прийшов, і побачив, що сніг весь прибраний. Діти запропонували зробити таку несподівану справу. Для цього вони заздалегідь принесли лопати й домовились прийти вранці о 7 годині, щоб ширше розчистити доріжки, тобто зробити приємний сюрприз. Наступного ранку учні до початку занять спостерігали у вікно, як двірник реагує на їхню турботу, і були дуже задоволені, почувши, що він обговорює цю подію зі всіма вчителями, які йдуть у школу на роботу.

Дітям було приємно усвідомлювати власну корисність, їх радував і сам процес праці, імпонував мотив заняття, адже вони робили корисну справу.

Позитивне ставлення до роботи зумовлюється усвідомленням її важливості. Радість від спілкування, взаємодопомога, безкорисливість супроводжують гуманістичну діяльність.

Особливо ефективним для усвідомлення молодшими школярами необхідності гуманної поведінки та вироблення у них навички надавати безкорисливу допомогу є досвід спілкування з інвалідами. Прямої залежності між рівнем гуманності й обсягом засвоєних знань немає, оскільки самі по собі знання не формують переконаності, тому необхідно, щоб отримані знання були сприйняті, осмислені, пережиті у процесі діяльності, спілкування, участі у гуманних справах.

Виникає взаємодія знань, що відображають соціальну дійсність, і внутрішніх факторів гуманного розвитку особистості, спрямованих на формування її соціальних потреб та інтересів, установок і мотивів діяльності. Внутрішня логіка такої взаємодії вимагала одночасного формування гуманної свідомості й набуття учнями досвіду гуманної поведінки, об’єднувались загальна гуманістична спрямованість особистості й формування конкретних її якостей, засвоєння загальної суми знань і вирішення конкретних практичних завдань.

Так, після зустрічі з дитиною-інвалідом (хлопчик не ходить), усі учні почали обговорювати, як морально підтримати його, домовились приходити до нього додому, приносити іграшки, допомагати його батькам. Щоб розважити цю дитину, учні вирішили подарувати йому свої малюнки (хлопчик дуже любить малювати). У класі панувала атмосфера доброзичливості, всі намагалися намалювати якнайкраще. Хто не встиг закінчити роботу в класі, взяв її додому.

Радимо вчителям відмовитися від критики учнів, які не встигають у навчанні оскільки часто погане навчання–це наслідок значного відставання, невміння працювати, безконтрольності вдома. Тут, звичайно, необхідна допомога.

Ці стосунки викликають співпереживання, доброзичливість, але й мають свій мінус: з одного боку, слабші діти приймають піклування інших, а самі не мають можливості відповісти тим же, а з іншого – хороші учні лише допомагають, але самі не відчувають вдячності до когось.

Так і стосовно інвалідів: діти з вадами приймають піклування інших, а самі не мають можливості відповісти тим же, а здорові учні лише допомагають, але самі не відчувають вдячності до когось.

Отже, формувати гуманні взаємостосунки доцільно і в інших сферах діяльності школярів, а зміна ставлення до дитини, відразу ж позначається на її самопочутті в колективі. Відповіді на анкети підтверджують, що розвиток гуманності невіддільний від становлення інших моральних якостей, а це можливо, коли у дитини задоволена потреба в корисності, тобто коли вона відчуває себе сильною, корисною, дорослою.

Велику роль тут відіграють заняття, проведені на природі, екскурсії у парк, на природу. При цьому дуже важливо обговорювати кожний похід: як він був організований, як поводилися учні, чи зважали на інших, як ставилися до природи.

Необхідно викликати у школярів переживання радості за інших людей, прагнення приносити її своїм товаришам. Цьому сприяє спільне відзначення свят народного календаря на уроках народознавства, а також особистих днів народження, різдвяних ранків та ін.

Для розвитку дружби, товариськості потрібен досвід спілкування, а свята дають такий досвід – яскравий, емоційний. У дітей, зайнятих активною підготовкою до свята і відзначенням його, зникає замкнутість, налагоджуються контакти з товаришами.

Добре, коли учні правильно реагують на дружній гумор і вміють тактовно жартувати, не ображаючи інших. Для розвитку цих якостей ми практикували жартівливі привітання з одночасним роз'ясненням школярам значення доброзичливого, м'якого гумору. Для виявлення сутнісних характеристик змісту і структури взаємостосунків учнів важливе значення має аналіз спілкування.

Стосунки є певною характеристикою людини, завдяки їм розкривається її зв’язок з об’єктивною дійсністю. Соціальна сутність особистості чіткіше виявляється в її діяльності і стосунках, система яких пов’язує людину із суспільством.

У молодших школярів повага до особистості – особливий вид оцінного ставлення, яке формується на основі етичних вчинків і переживань людини. Переживання поваги до своєї особистості забезпечує розвиток комплексу позитивних якостей і гальмує негативні, виникнення і виявлення яких у дитячому віці трапляється часто несвідомо і випадково. Ставитись до дитини з повагою – означає вірити в її кращі риси, позитивні дії та вчинки, і не підозрювати її навмисних злих діях.

Молодші школярі лише пізнають свій внутрішній світ, ознайомлюються з позитивними і негативними якостями, вчаться їх розпізнавати в собі та в інших. Це поступово приводить до розвитку їх пізнавальних інтересів і, зокрема, пізнання навколишнього середовища, якостей людей, що їх оточують, ровесників.

Самопізнання особистості молодших школярів відбувається поступово, від виділення зовнішніх, фізичних особливостей і відмінностей до якостей і властивостей, пов’язаних з якоюсь діяльністю, і нарешті – до розкриття особистісних якостей. Результат самопізнання фіксується в самооцінці.

Як реакція на незадоволення власними психологічними особливостями виникає самоаналіз. На початкових етапах самооцінка є нестійкою, що призводить до переоцінки чи недооцінки підлітками своїх сил і можливостей. Формування об’єктивної самооцінки – важлива умова становлення їх особистості.

Однією з основних внутрішніх умов формування гуманних якостей є форми переживання, пов’язані з усвідомленням своєї цінності, місця в колективі, стосунків з людьми.

Учень прагне, щоб його поважали й довіряли йому. Недостатнє виявлення цих ознак призводить до соціального дискомфорту, до неприйняття школи як бажаної сфери життєдіяльності. Оскільки учні не включаються в спільну з ровесниками діяльність, вони не набувають навичок взаємодопомоги, поваги, розуміння іншої людини.

Змістом морального ставлення до себе є повага до своїх людських можливостей, усвідомлення себе рівним іншим, почуття власної гідності, відповідальності перед собою, емоційна чуйність до суспільної думки про себе як особистість.

Тому слід брати до уваги той факт, що всі компоненти гуманного ставлення до себе формуються на основі гуманного ставлення до інших людей.