Сторінка
1

Шляхи формування гуманних якостей у молодших школярів у процесі позаурочної діяльності

Формування гуманних якостей особистості здійснюється в процесі її соціалізації, виховання і саморозвитку - трьох взаємопов’язаних компонентів цілісного процесу. Соціалізація, залучаючи особистість до соціокультурних цінностей, зазнає впливу великої кількості обставин (мікрофактори, мезофактори, макрофактори), які динамічно змінюються в умовах НТР. Процес і результати соціалізації містять у собі внутрішній конфлікт, який створює середовище для виховання.

Основними нормативними документами, що регламентують процес гуманізації виховання та освіти виступають «Концептуальні засади гуманітарної освіти», «Концепція позашкільної освіти і виховання», Конституція України, «Закон про освіту» та інші нормативні документи.

Гуманістичний погляд на особистість потребує удосконалення механізму її формування. Вирішальну роль у цьому процесі відіграють педагогічно доцільні стосунки вчителя й учня, які забезпечують розвиток гуманних якостей особистості. Оновлення змісту та методична підготовка такого вчителя повинні здійснюватись на основі принципу гуманізації. В будь-якій професійній діяльності моральний рівень особи, комплекс її ціннісних орієнтацій відіграють провідну роль. Ця думка особливо актуальна стосовно професії вчителя. Вимоги до педагогів у сучасних умовах значно змінилися, адже діти чекають учителя з новим мисленням, орієнтованого на дитину як на найвищу цінність, унікальну людську особистість.

Як свідчать результати емпіричного дослідження, рівень сформованості гуманних якостей в учнів початкових класів низький, незважаючи на вік, сприятливий для формування особистісних пізнавальних потреб, моральної свідомості, позитивних якостей особистості.

Серед класиків педагогічної науки до проблем гуманізації освітньо-виховного процесу, зверталися А. Адлер, Ш. Амонашвілі, С. Васильченко, А.Дістервег, О. Духнович, Е. Еріксон, Л. Занков, Я. Коменський, А. Макаренко, А. Маслоу, С. Миропольський, Ж.-Ж. Руссо, В. Сухомлинський, Л. Толстой, К. Ушинський, І. Франко, Т. Шевченко, С. Шацький, та ін.

Проблемі гуманізації стосунків молодших школярів у позаурочній роботі присвячені дослідження В.Білоусової, формуванню гуманних стосунків у позаурочній роботі засобами народної педагогіки – В. Коротєєвої, формуванню гуманних взаємостосунків дітей старшого дошкільного віку під час ігор-драматизацій – Н. Хомич та ін.

Одним з компонентів змісту морального виховання на думку науковців (О. Алексєєвої, Я. Божович, О. Богданової, М. Боришевського, І. Бужинської, І.Вітковської, Б. Габриловець, Н. Гуслякової, О. Ковальова, В. Петрової, А. Тихонової, Н. Трофимової, М. Якобсона та ін.) виступає гуманістичне виховання.

Все вищевикладене вказує на актуальність та недостатню розробленість піднятої нами проблеми. На користь обраної теми дослідження «Шляхи формування гуманних якостей у молодших школярів у процесі позаурочної діяльності» вказуєі той факт, що на сучасному етапі становлення української державності проблема формування гуманних якостей в молодших школярів набуває особливого значення.

Об’єкт дослідження – процес формування гуманних якостей у молодших школярів.

Предмет дослідження – шляхи формування гуманних якостей в учнів початкової школи у процесі позаурочної діяльності.

Мета дослідження теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити шляхи формування гуманних якостей в молодших школярів у процесі позаурочної діяльності

Мета зумовила коло завдань дослідження:

– вивчити та узагальнити педагогічні аспекти формування гуманних якостей у молодших школярів.

– проаналізувати стан виховної роботи з формування гуманних якостей у молодших школярів на сучасному етапі в психологічній та педагогічній літературі;

– уточнити сутність, структуру і зміст виховання та концептуальну своєрідність поняття «гуманність»;

– перевірити шляхи активізації формування гуманних якостей молодших школярів.

Теоретична значущість полягає в тому, що узагальнено педагогічні аспекти формування гуманних якостей у молодших школярів, обґрунтовано шляхи забезпечення формування гуманних якостей молодших школярів, розроблено положення про зміст виховання гуманності.

Практична значущість дослідження полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані у навчально-виховній діяльності класоводів і майбутніх учителів, для організації позакласної та позашкільної роботи з учнями молодшого шкільного віку.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Результати дослідження висвітлювалися та обговорювалися на засіданні проблемної групи при кафедрі теорії та методики початкового навчання, засіданнях лабораторій «В.О. Сухомлинський і школа XXI століття» та «Проблеми сільської початкової школи», звітних науково-практичних конференціях студентів Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Молодший школяр як об’єкт і суб’єкт формування гуманних якостей

Наукові дослідження фізичного і духовного розвитку дитини довели надзвичайну важливість вікових особливостей розвитку дитини. Встановлено, що цей процес проходить не рівномірно, а ривками, що кожному віковому періоду характерні свої особливості розвитку, свої специфічні характеристики. Як показали психолого-педагогічні дослідження О.С. Богданової, Л.І. Божович, Г.О. Ковальова, В.І. Петрової, та інших вчених, молодший шкільний вік є найбільш сензитивним для розвитку моральної свідомості, формування якостей особистості та потреб учнів у процесі навчання і виховання.

З приходом дитини до школи, починається новий етап її життєвого шляху, коли головним суспільно значущим видом діяльності стає навчання. Коли дитина приходить до школи, змінюється середовище її спілкування, виникають обов’язки перед класом, розширюються форми спілкування. У цьому віці вона ознайомлюється з нормами гуманної поведінки, оцінює свої успіхи й невдачі. Навчання приводить у дію цілий ряд внутрішніх процесів розвитку дитини, в результаті чого виникають розумові операції, які впливають на моральну спрямованість дитячих вчинків.

Шляхи, засоби, методи формування стосунків учнів у процесі навчальної діяльності висвітлені О.С. Богдановою, М.І. Болдиревим, М.А. Вейтом, М.І.Лісіною, І.С. Мар’єнко, А.І. Рувинським. Ними розроблена методика вивчення дитячих уявлень про гуманність, подані рекомендації щодо організації спільної діяльності учнів.

Психологічні дослідження В.І. Божович, В.В. Давидова, Л.В. Занкова, Н.С. Лейтеса, А.Н. Леонтьєва, Д.Б. Ельконіна вказують на необхідність використання навчальної діяльності для вирішення не лише інтелектуальних завдань, але й морального розвитку.

Найбільш послідовна педагогічна концепція, на нашу думку, побудована на теорії стосунків І.Я. Яковлевим. Вчений довів, що недооцінка ролі моральних ставлень є головною причиною отримання неправильних результатів. Основним положенням його концепції стосунків є те, що правильна організація навчальної діяльності учнів початкової школи дозволяє формувати гуманістичні стосунки, які б відповідали тим якостям, які ми прагнемо виховати. У процесі її здійснення в учнів молодшого шкільного віку проходить розуміння і переживання цих стосунків як значущих для особистості і колективу. Це сприяє переходу їх в особистісні установки, формуванню на цій основі відповідних уявлень і поглядів, виховання моральних почуттів і звичок.